/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fc7157b85d50bb76de73326e19e049be4.jpg)
Пам’яті Героя України Віталія Бохонка
Доля відміряла Віталію небагато років життя, але прожив він їх яскраво, займався улюбленою справою, кохав, був гарним товаришем і командиром. А ще він пішов добровольцем захищати Батьківщину.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F80b53a006430dc54a415e3711c306e2b.jpg)
Майбутній комбат народився 25 березня 1991 року у селі Павлівка Снігурівського району на Миколаївщині. У 2008 році закінчив Щербанівську загальноосвітню школу імені Рябошапки і вступив до Інституту фізичної культури та спорту Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського, який закінчив у 2013 році.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F80ad6d2d44051001544f4f0d0616db9f.jpg)
Віталій працював учителем фізичної культури та предмета «Захист Вітчизни». Мав надзвичайний підхід до дітей. Разом з учнями брав участь у багатьох змаганнях, конкурсах, де вони посідали призові місця.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F02924a7440157171510256d613346013.jpg)
«Віталік був безтурботним, добрим, навчання йому давалось легко, був активним серед однокурсників. Найулюбленішим видом спорту був футбол, який став невід’ємною частиною його життя. Захоплювався також стрибками з парашутом. Коли він виконував свій перший стрибок, то під час польоту зняв коротке відео, у якому сказав, що кохає мене, що любить батьків… Віталік був щасливим, надзвичайно добрим, але в той же час мав власну думку, відстоював свою позицію, цим і відрізнявся від своїх товаришів», - пригадує дружина Лариса.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fdbf98cfd9d9d42da1ee3c08d650afb38.jpg)
Але бути вчителем йому судилося недовго. Коли почалася російсько-українська війна, Віталій пішов добровольцем до військкомату і вже 24 березня 2014 року був призваний на військову службу до 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Рідним нічого сказав, щоб не хвилювалися – зателефонував вже з військової частини.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F13c8431c747c4c9eef1eb49caa7b0cea.jpg)
Служив на різних посадах у десантно-штурмовому батальйоні. Під час оборони Донецького аеропорту в січні 2015 року отримав вогнепальне осколкове поранення, проте вже у травні повернувся на службу до ЗСУ.
Повномасштабне вторгнення росіян застало Віталія на посаді начальника штабу - першого заступника командира десантно-штурмового батальйону 79-ї бригади. Але вже у квітні 2022 року перспективного грамотного офіцера призначили командиром 2-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітряно-десантної Січеславської бригади.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F72a6590f6b3fa1f9e84e7a268928206c.jpg)
Його поважали, до нього прислухалися, за ним йшли у бій, бо він був не лише командиром, а й товаришем для своїх підлеглих.
З 7 по 15 травня 2022 року росіяни, користуючись перевагою у живій силі та вогневих засобах, щосили наступали в районі населеного пункту Новоселівка на Донеччині. Але командир парашутно-десантного батальйону, майор Бохонок зумів грамотно організувати оборону, використовуючи як основні сили, так і резерви. Це дозволило утримати позиції і не допустити прориву ворожих підрозділів углиб бойових порядків бригади.
З 21 червня по 2 липня 2022 року, коли ворог вів наступальні дії поблизу Вовчеярівки Луганської області та Лисичанського МПЗ, батальйон під командуванням “Гектора” відбив до 10 атак. У результаті було знищено близько 200 одиниць живої сили, 13 танків, 20 броньованих машин, два Урали та Камаз росіян.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fe3d45db9771db77dba25179b74c05311.jpg)
25 липня під час артилерійського обстрілу поблизу селища Зайцеве Донецької області майора Бохонка важко поранили. Його евакуювали до госпіталю у Дніпро, де медики кілька днів боролися за його життя, та чуда не сталося – 29 липня 2022 року 31-річний комбат помер від отриманих травм.
«Попри те, що його постійно не було вдома, я завжди відчувала його присутність. На жаль, а можливо, на щастя, ніхто, абсолютно ніхто, не знає, яку чудову сім’ю ми з ним створили, розвивали і берегли… Та яке міцне кохання нас об’єднало. Він завжди казав: «Лор, ти моє чудо!», «Лорка, ти сильна!»… Неможливо відтворити, передати, розказати про свої відчуття, адже пустота розриває душу і немає сил… Пам’ять про мого Гектора, яким називали його військові, житиме в мені, допоки б’ється моє серце…», - сумує дружина.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fdb78421fba24460ad71e1b45e2324cd2.jpg)
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Віталій Бохонок отримав чимало нагород. Серед особливо знакових - орден Богдана Хмельницького трьох ступенів та Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», яке йому присвоїли 18 листопада 2022 року (посмертно).
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F109b1d456a5f460dd41f3bc43b34f9a3.jpg)
Його дружина Лариса отримала ключі від однокімнатної квартири у Києві. Крім того, у пам'ять про героїчного співвітчизника на кафедрі військової підготовки Миколаївського національного університету імені Сухомлинського та в Щербанівській школі Вознесенського району встановлено меморіальні дошки.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fd507fddbe23370e7be91f1d5f7c7cd6d.jpg)
«Мрія стати десантником у Віталія з’явилась, коли він навчався в університеті. Своїм прикладом показував товаришам і колегам, яким потрібно бути – чесним, відданим своїй державі. Моє єдине бажання, щоб ми всі не забували про них ніколи, передавайте пам’ять про них, аби ця жертва була недаремною», – сказала Лариса під час церемонії відкриття меморіальної дошки в університеті.
На честь легендарного комбата його побратими-десантники організували щорічні стрілецькі змагання «Гектор». У них беруть участь підрозділи Сил оборони та цивільні команди. Хлопці стріляють на влучність з пістолетів, штурмових та снайперських гвинтівок, автоматів та помпових рушниць.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fdc5ae97e364f2cb99b771a7c7b990304.jpg)
А нещодавно у Миколаєві на його честь перейменували вулицю Чайковського. Тепер вона має ім’я Віталія Бохонка.
Вічна шана Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Віталія Бохонка та з вільного доступу


/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2Faa0f4e7f-e75d-4ee7-ae35-483fc37274d1.png)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2F35af7a43-8267-47a9-b1d9-1b0fbf09990f.jpeg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F53%2F1deaa8e03e44cc50097da391380afc75.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F10005d1f19c159f6c9512119ed342aa2.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F31d4ac35311616f54e94fe37bbc2d071.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F9%2F628b644b1c965989237a451b4bed54b5.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F60cba2311bd5515efcc19e90431680d4.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fa4440558646895c22c5187975438e524.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fcd0fe01700cc2af7bf58d3e650464de3.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F53%2F8a158167ee7aceb9868ac1b73fab5e17.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Ff1a540122cb9b24b652dfe247c8628cc.jpg)