Поблизу Торецька загинув 21-річний розвідник. Згадаймо Олексія Калінчука

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олексія Калінчука. 

Двадцятого жовтня у селі Шепіївці Іванівської громади провели в останню путь українського воїна Олексія Калінчука, який загинув, захищаючи Україну від ворожої російської навали. Про це повідомляє Калинівка.city. 

Олексій Калінчук загинув 15жовтня 2024 року поблизу міста Торецька Донецької області. Він був військовим розвідником, сапером-розвідником розвідувального відділення 120-го окремого розвідувального батальйону.

У грудні Олексію мало виповнитися двадцять два роки.

Олексій Калінчук у часи його навчання у ліцеї

фото: Калинівка.city

Останній земний шлях Олексія до рідної домівки був встелений квітами і окроплений людськими сльозами.

У Калинівці живий коридор аби віддати шану українському воїнові та своєму учневі зібрали колишні педагоги Шепіївської загальноосвітньої школи – Андрій Літушко, Ольга Скічко, Олена Ворона та Світлана Бондар.

В усіх них про Олексія залишилися найсвітліші спогади.

«Олексій добре вчився, – згадує Олена Ворона. – А ще у нього завжди були зроблені домашні завдання. Його бабуся, Марія Гнатівна, була вчителькою математики і зі своїм чоловіком, дідусем Олексія, вихованню онука приділяли чимало уваги».

«Олексій був дуже активним у шкільному житті, завжди брав участь у різноманітних заходах, – додає Світлана Бондар. – Учнів у нашій школі було небагато, а тому часто Олексія переодягали аби грати жіночі ролі».

«Нас усіх потрясла ця звістка про загибель Олексія, – каже Андрій Літушко. – Він єдиний син у мами. Лише двадцять один рік. Серце розривається. Вічна йому пам’ять!».

З Калинівки до Шепіївки, вздовж шляху, яким рухався траурний кортеж, люди віддавали шану українському воїнові.

У Байківці та Пикові лінія, що розділяє смуги руху, була встелена квітами від в’їзду до виїзду із сіл

фото: Калинівка.city

У Байківці та Пикові лінія, що розділяє смуги руху, була встелена квітами від в’їзду до виїзду із сіл. Жигалівка хоч і розташована трішки збоку від дороги, але і тут люди утворили для воїна коридор шани, а дорогу навпроти свого села встелили квітами. Серед тих жигалівчан, хто вийшов віддати шану воїнові, матері, чиї сини зараз воюють, і ті, хто втратив своїх дітей через війну.

Калінчук жив на вулиці, яку переназвали на честь односельчанина Анатолія Фарісея, який загинув на війні з Росією у 2017 році. Їхні оселі зовсім поруч. Двоє полеглих захисників України з однієї вулиці.

Олексія відспівав священник Православної Церкви України у сільській церкві, яка належить… московському патріархатові. Громада МП «поділилась» храмом аби відспівати загиблого воїна.

«Пригадую, більше року тому ми в старостинському окрузі готували довідку Олексієві «за місцем призначення», – згадує староста Пиківського старостинського округу, до якого належить Шепіївка, Василь Скічко. – Олексій тоді не зізнався для чого та довідка. А потім ми дізналися, що він, двадцятирічний, пішов на військову службу за контрактом».

Військовий передає рідним полеглого воїна прапор Украни

фото: Калинівка.city

Олексій ніби готував себе до служби у війську. Після закінчення школи у Шепіївці навчався у Тульчинському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Він навіть народився 6 грудня - у день Збройних Сил України. А коли російські окупанти прийшли паплюжити Україну, Олексій став на її захист, на захист свого народу.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.