За 1000 днів від початку повномасштабної агресії РФ проти України у нас не зменшилося прагнення справедливості, яка точно не обмежується завершенням цієї загарбницької війни.
Але які реальні інструменти – окрім героїчних дій ЗСУ на полі бою – є у нас, українців, та у західних партнерів? Частину відповіді на це дав чинний президент США Джо Байден, описуючи стратегію Вашингтона та й загалом Заходу: "Ми маємо два варіанти.
Розпочати Третю світову війну, вступити у війну з Росією фізично.
Або друге: переконатися, що країна, яка діє всупереч міжнародному праву, заплатить за це".
Йдеться передусім про санкції – інструмент стримування та обмеження здатності РФ бути економічно успішною і, відповідно, і надалі продовжувати цю жахливу агресію.
Вони є способом позбавити агресора ресурсів, дають можливості для руйнування його військових амбіцій та демонструють єдність демократичного світу.
Успішні кейси використання дійсно є.
Але є і серйозні прогалини, над якими нам потрібно працювати.
Що вже змінили санкції.
Інструмент санкцій для тиску на державу-порушника міжнародного права – не новий, і світові відомі випадки, коли він доводив свою ефективність.
Наприклад, у 1976 році, коли США дізналися про таємні спроби Тайваню розробити ядерну зброю, вони призупинили експорт ядерних матеріалів до цієї країни.
Зрештою, Тайвань оголосив про відмову від цих планів.
Ще один показовий приклад – санкції проти Південної Африки.
У 1987 році Генасамблея ООН запровадила нафтове ембарго, аби покарати режим за політику апартеїду.
Цей захід підтримали 130 країн, що стало важливим кроком до повалення режиму апартеїду в цій країні.
Та повернемося до тиску на Росію.
Російська Федерація кинула виклик міжнародному праву у 2014 році, окупувавши Крим та частину Донбасу.
У 2022 році Москва пішла ще далі, розпочавши повномасштабне вторгнення.
Ми часто говоримо, що реакція світу на агресію-2022 була недостатньою.
Проте варто чесно визнати: ці дії РФ викликали безпрецедентну реакцію міжнародної спільноти, і не лише через надання допомоги Україні.
Ще ніколи до того Захід та світ не запроваджували такий концентрований масив санкцій проти порушника.
Держави Заходу – зокрема ЄС, США, Канада, Велика Британія та інші – у стислий термін активували понад 20 тисяч санкційних обмежень, що дуже швидко зробило Росію однією з найбільш підсанкційних країн у світі.
Зараз санкції впливають на фінансову систему, енергетику, експорт та імпорт стратегічних товарів, транспорт, доступ до технологій тощо.
Утім, важливо оцінити як вплив цих санкцій, так і те, в яких аспектах необхідні доопрацювання.
Статистика спростовує твердження про те, що санкції "не працюють".
Інше питання, чи є їхній вплив достатнім.
Насправді санкційна політика завдала відчутного удару по економіці РФ.
За підсумками 2023 року зовнішньоторговельний баланс Росії різко погіршився: профіцит торгового балансу впав на 63%, а профіцит поточного рахунку платіжного балансу – на 79% порівняно з 2022 роком.
Зниження припливу іноземної валюти спричинило значну девальвацію рубля, що посилило інфляційний тиск і змусило Центральний банк РФ підвищити відсоткові ставки та повторно запровадити контроль за рухом капіталу.
До того ж до початку повномасштабного військового вторгнення в Україну Росія мала 634 млрд доларів США золотовалютних резервів.
Завдяки санкціям, накладеним на Центробанк РФ та Фонд національного добробуту Росії, приблизно 313 млрд доларів із цих резервів наразі заморожено, а ті, які не підпали під заморозку – активно витрачаються.
З початку вторгнення Росія витратила майже 54 млрд доларів з ліквідних активів Фонду, залишивши у ньому лише золото і юань, які не можуть бути легко використані для фінансування бюджету.
Це змушує Росію покладатися на збільшення випуску внутрішніх позик, що своєю чергою підвищує вартість запозичень.
Крім того, Росія втратила основний ринок природного газу в Європі.
Спроби використати газові потоки як важіль впливу не дали бажаного результату: вперше з 1999 року "Газпром" зазнав збитків.
Російський енергетичний сектор зазнав значних втрат і через нафтове ембарго та цінові обмеження.
З грудня 2022 року по червень 2024 року Росія втратила 78,5 млрд доларів доходів від експорту нафти.
Санкції також суттєво обмежили можливості Росії виробляти новітнє озброєння – БПЛА, танки, крилаті ракети та ремонтувати військову техніку, адже усі ці виробничі процеси були зав’язані на іноземні машини і компоненти.
Наприклад, у жовтні 2022 року АТ "Східна верф" оголосило про банкрутство через неможливість виробництва морських танкерів і ракетних кораблів через відсутність іноземних компонентів, недоступних як на російському, так і на азійському ринках.
Аналогічно дефіцит напівавтоматичної зброї змусив РФ вдатися до використання застарілих і менш надійних боєприпасів.
Фінансовий тиск відчуває також населення Росії.
Держдума Росії 10 липня 2024 року ухвалила закон, що вводить прогресивну шкалу податку для фізичних осіб починаючи з 2025 року, що свідчить про нестачу ресурсів і спробу компенсувати бюджетний дефіцит за рахунок громадян.
У поєднанні із загальним погіршенням економічної ситуації це посилює фінансове навантаження на населення, знижуючи його купівельну спроможність і рівень життя.
Прогалини санкційної політики.
Треба чесно визнавати: попри наявні результати, система санкцій поступово втрачає ефективність через численні прогалини та лазівки, які російська влада, а також її фізичні та юридичні особи активно використовують для обходу обмежень.
Однією з ключових проблем є те, що низка третіх країн не лише не приєдналися до режиму санкцій, але й продовжують допомагати Москві обходити їх.
Зокрема, деякі країни займаються реекспортом товарів до Росії, попри міжнародні заборони.
Це підтверджує стрімке зростання обсягів торгівлі РФ із Китаєм, Казахстаном, Іраном, Киргизстаном і навіть з деякими державами Ради Європи.
Як наслідок, Росія зберігає доступ до іноземних компонентів, нехай і у менших обсягах.
Імпорт товарів військового призначення різко скоротився після запровадження експортного контролю, але завдяки створенню обхідних схем обсяги торгівлі частково відновилися у другому півріччі 2023 року.
Середньомісячний імпорт таких товарів за перші 10 місяців 2023 року був лише на 10% нижчий за довоєнний рівень.
Росія отримує навіть продукцію з країн санкційної коаліції, хоч і не напряму.
За січень-жовтень 2023 року близько 44% російського імпорту таких товарів припадали на компанії з країн коаліції, зокрема 25,5% із США.
Значна частина товарів подвійного призначення постачається через посередників у Китаї, Туреччині, ОАЕ, Киргизстані, Казахстані та інших державах.
Як мінімум значна частина з них свідомо сприяє обходу санкцій.
Ще одним викликом є створення Росією так званого "тіньового флоту" під прапорами різних країн, що дозволяє ігнорувати встановлені граничні ціни на нафту.
Наприклад, у четвертому кварталі 2023 року майже весь морський експорт російської нафти здійснювався за ціною, що перевищує допустиму порогову межу.
За словами президента України Володимира Зеленського, Кремль заробляє на "тіньовому флоті" від $10 млрд до $12 млрд щомісяця.
Окремою проблемою є торгівля російськими слябами (напівфабрикатами для металопрокату), на які санкції не поширюються.
Це дозволяє ЄС купувати дешевий матеріал, який сприяє демпінгу, затримує перехід на "зелену" економіку та приносить Росії близько 60 млрд доларів щорічно, що становить близько 3% її ВВП.
Важливо зазначити, що наші міжнародні партнери усвідомлюють ці проблеми, але ефективності у їх подоланні бракує.
Як подолати недоліки та посилити тиск?.
Ми часто чуємо, що санкції "не працюють", РФ активно докладається до поширення цієї думки.
Проте наратив "санкції не працюють" не відображає повну картину.
Приклади, наведені вище, підтверджують, що є і успіх.
У червні Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) підтримала резолюцію "Роль санкцій у протидії загарбницькій війні РФ", над якою я працювала останній рік.
У ній зазначені основні досягнення та прогалини санкцій – насправді одного з небагатьох дієвих інструментів міжнародного права проти держави-порушниці.
Особисто я переконана, що санкції можуть бути дієвими.
Від них точно не можна відмовлятись.
Особливо коли йдеться про санкції проти тих, хто скоює злочини проти прав людини, незаконно депортує дітей та інших наших громадян, хто вчиняє екологічні злочини та руйнує культурну спадщину, а також веде пропаганду агресії.
Санкції – це інструмент захисту прав людини та демократії проти тих, хто їх зневажає або вчиняє злочини проти них.
Це – аргумент, про який мало говорять, але він дуже корисний в адвокації збереження тиску на Росію.
А те, що ефективність санкцій зараз зменшується, означає, що санкційний тиск треба посилювати, а не скасовувати.
Є кілька конкретних кроків, які дозволять значно посилити ефективність санкції проти РФ.
По-перше, важливо розширити експортний контроль, що дозволить обмежити доступ агресора до критичних технологій і матеріалів, необхідних для розвитку його військових можливостей.
Це включає як заборону на постачання іноземних товарів, так і посилення моніторингу міжнародних постачальників, аби унеможливити обхід санкцій.
По-друге, важливою є боротьба з обходом санкцій через дочірні компанії та структури, що використовуються для переведення фінансів та ресурсів між країнами.
Важливо створити прозорі механізми моніторингу і забезпечити пильний контроль за фінансовими операціями, щоб мінімізувати можливості для ухилення від санкційних обмежень.
По-третє, необхідно створити реєстр осіб і компаній, що порушують санкції, щоб забезпечити кращу прозорість у міжнародній політиці санкцій.
Такий реєстр дозволить ефективно відстежувати та аналізувати, хто і як обходить санкції, та сприятиме кращій співпраці між країнами для запобігання подібним порушенням.
І, по-четверте, звісно, необхідно постійно підвищувати усвідомлення важливості санкцій громадськістю та бізнесом.
Шлях до цього пролягає також через посилення корпоративної відповідальності для компаній, які допомагають РФ обходити санкції, тим самим надаючи агресорові ресурси та допомогу для продовження війни.
Для цього необхідно запровадити більш жорсткі штрафи та санкції для тих компаній, які порушують міжнародні норми та продовжують вести бізнес з Росією.
Зі зростанням розуміння західними суспільствами того, чому санкції є необхідними – зростатиме і міжнародний тиск, який допоможе змусити Росію змінити свою поведінку на міжнародній арені.
Важливість міжнародних резолюцій щодо санкції.
Наразі в міжнародному праві є низка резолюцій, які так чи інакше згадують санкції як важливий інструмент.
А резолюція "Роль санкцій у протидії агресивній війні Російської Федерації проти України" (№2557) чітко визначає і закликає країни до:.
Заборони на імпорт російського скрапленого природного газу та трубопровідного газу, а також на поставки з Росії у сільськогосподарську, металургійну та ядерну промисловість.
Введення заборони на експорт критично важливої сировини, товарів військового призначення та подвійного використання до Росії.
Посилення контролю за дотриманням граничної ціни на нафту, зокрема шляхом внесення до списку санкцій суден "тіньового флоту", що належать Росії та її партнерам, і заборони їм заходити в територіальні води та порти країн ЄС та інших союзників.
Відключення всіх російських і білоруських банків від системи SWIFT.
Включення до санкційного списку осіб, відповідальних за переслідування політичних в'язнів.
Включення до санкційного списку російських компаній, що займаються виробництвом зброї.
Також у жовтні цього року ПАРЄ ухвалила резолюцію "Пропаганда і свобода інформації в Європі", яка підкреслює важливість боротьби з російською дезінформацією.
Цей документ закликає держав-членів Ради Європи накласти санкції на російських пропагандистів і російські державні ЗМІ.
Водночас резолюція визначає Російську православну церкву як інструмент російського впливу та пропаганди, що посилює необхідність міжнародних заходів для нейтралізації її впливу.
Реалізація положень цих резолюцій – це можливість зменшити вплив Росії на міжнародній арені та створити передумови для її відповідальності за агресію проти України.
Сьогодні санкції – це той інструмент, який ми можемо використовувати для стримування виробництва зброї всередині РФ.
Щоб ті, хто вчиняв злочини в Маріуполі, Бучі та інших українських містах, а також причетні до депортації українських дітей понесли реальну відповідальність.
Вони не лише послаблюють економіку Росії, але й обмежують її здатність вести війну, обмежуючи доступ до фінансів, технологій та матеріалів, необхідних для підтримки воєнних дій.
Однак для досягнення максимального ефекту необхідне розширення санкційної коаліції та скоординована робота з міжнародними партнерами, спрямована на закриття лазівок і посилення санкційного тиску на Кремль.
Це дозволить створити ще більш ефективну систему, здатну серйозно впливати на політичні та економічні реалії в Росії, тим самим прискорюючи завершення її агресії проти України.
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів.