Як на нашому телебаченні боротимуться з гомофобами. Під прикриттям

Вашу Антоніну час від часу запрошують на якісь події. Я, звісно, переживаю, чи мені там нічого не підсиплять у склянку з ігристим, але таки йду. Бо робота моя сповнена ризиків та пригод. 

І ось я опинилася на читці сценарію першого епізоду серіалу «Обмежено придатні», який вийде на СТБ орієнтовно через рік. Якщо ми з вами, звісно, не помремо у ядерному апокаліпсисі, як зазвичай обіцяють клікбейтні заголовки наших колег. Це така собі розширена версія «Уроків толерантності» Аркадія Непиталюка.Режисер серіалу – він же. Продюсер – Сергій Лавренюк, який продюсував і вже згадану стрічку. 

І з нею були наступні прикрі проблеми. Це, як на мене, фільм із хорошим потенціалом народної ліричної комедії здорової людини. Глядачі там могли побачити абсолютно впізнаваних персонажів, яких автори не засуджували, не висміювали і не робили з них ідіотів, але одночасно показували, що жити так далі – неможливо. 

В центрі сюжету – сім'я Найдюків, яка живе небагато і не дуже дружньо. Фактично усе тримається на дружині Надії (Олена Узлюк), яка вирішує витягти сім'ю з безгрошів'я в оригінальний спосіб. Взяти участь у державній програмі «Уроки толерантності» – вам дають грант, а ви селите у себе вдома відкритого гея. І певний час він вас вчить бути відкритими до різних проявів людей, їхньої природи та вибору. Так в сім'ї наших героїв з'являється Василь – привітний, харизматичний чоловік. Настільки не схожий на стереотипового гея, що тато сімейства при знайомстві здивовано питає у Василя: «А де гомосексуал?». 

Так ось, попри усі достоїнства стрічки, народною вона не стала – касові збори не дотягли і до двох мільйонів. Що ж таке? Усі мої опитування говорять про одне – через гомофобію. Про це мені після читки сценарію серіалу сказав і Сергій Лавренюк. Мовляв, після прокату зробили роботу над помилками і зійшлися, що не врахували цей фактор. Промо фільму будували на темі толерантності до ЛГБТК+, а треба було позиціонувати стрічку як сімейну комедію. Бо так воно і є. Фактично нам розповідають про проблеми у родині і як їх вирішити. А Василь постає лише певним лакмусом і тригером. 

Тому вийшла ось така фігня – стрічка великою мірою була для гомофобів, які б після перегляну мали трішки пом'якшити свої погляди. Але хіба гомофоби йтимуть на стрічку про гея? Звісно ні. Та й таке. Тому із серіалом усе переглянули. «Обмежено придатні» позиціонуватимуть як історію про родину Найдюків та їхні перипетії до та після повномасштабного вторгнення.

Лінію ЛГБТК+ лишать, але глядачам про це особливо наголошувати не будуть. Це лесбійська пара, яка з'явиться одразу в першому епізоді. Аудиторія у нас на телику ще більш консервативна, ніж у кінотеатрах, тому треба зважати.

Одразу після читки сценарію бачу режисера Олексу Гладушевського в красивезній шубі, яка навіть здатна конкурувати з білою шубою вашої Антоніни. Так, білого пальта мені замало – не той масштаб. Так ось, Гладушевський колись був генпродюсером «Нового каналу» і випускав серіал «Перші ластівки», в якому теж був персонаж-гей і теж дуже не стереотиповий.

Фейл «Уроків толерантності» у прокаті він також списує на гомофобію у нас в країні і нагадує мені мій же пост про дослідження кінотеатральної аудиторії. Його я слухала на цьогорічній KMW. Нам там заявили, що серед тем, які дратують наших глядачів, впевнено і з відривом лідирує саме ЛГБТК+. Свічечка, гіфка, позорисько. 

Так ось, розповім же вам, нарешті, про майбутній серіал. Персонажі – здебільшого ті самі, але додалося ще кілька. Все починається 23 лютого 2022 року, сім'я святкує «День захисника вітчизни». За цим бачимо, що родина має теплі спогади про СРСР. Але не вся – донька Діана (Кароліна Мруга) має яскраві феміністичні погляди і активно їх висловлює. Це має водночас кумедний вигляд (через нарочитість фраз та їхній пафос), але і тверезий. Бо не погодитися з Діаною складно. 

Її брат Денис (Олександр Піскунов) поки нам видається ледацюгою («Робота - це страждання») та лузером, який нічого не хоче робити, а лише видавати банальні філософські фрази. У фільмі, нагадаю, він найагресивніший гомофоб, який виявляється латентним гомосексуалом. 

По-суті, святкують своє 23 фєвраля лише тато сімейства Зеник (Олександр Ярема) та його кум Гриша (Борис Георгієвський). Бо вони служили в армії і у них ностальгія. Гриша – типовий токсичний маскулін, який сипле масними жартами і не підлягає перевихованню. Зеник – інша справа. Він хоч і чоловік з радянськими поглядами, але добрий і толерантний в душі. 

Зрештою, посеред усього цього святкування з роботи приходить дружина. У неї сьогодні День народження, про який усі забули. «Через мужський день ми забули День народження Надєжди!», – констатують «захисники отєчєства». Та не бачать у цьому нічого поганого, а Зеник говорить Надєжді: «Чого ти витріщаєшся? Закатуй рукави і берися за готовку!».

Надєжда не витримує і, гримнувши дверима, йде геть з квартири. Вона приходить пожалітися до подружок, які стають справжнім прикладом підримки, говорячи що вона «жінка, а не предмет репродуктивного поновлення». Що згодом Надія і сама заявляє своїй сімейці. 

Але корінь зла тут у новій персонажці – матері Зеника. Її грає неперевершена Ніна Набока. У фільмі вона була сусідкою. В «Обмежено придатних» її героїня дуже схожа на токсичну бабулю у «Припутнях».

Тут же вона приїздить у гості до сина і починає втирати йому, яку погану дружину він обрав. З города, лінива, не знає, шо то таке – справжня робота. Це при тому, що Надія впахує за всіх. 

Бабця – яскравий приклад не лише домінантної матері, але і глибоко травмованої жінки, яка вважає, що треба сконати в праці, не любить себе й інших. І, звісно, не розуміє кордонів, бо лізе вічно до сина з репліками штибу: «Ну наче в Наді у трусах було щось бріліантове!». 

Син, своєю чергою, дуже дивується, що його мати когось любила. Ще й його батька, який давно кудись вшився. Словом, вже в першій серії ми бачимо те, що, на жаль, нерідко спостерігаємо в житті. Це перегукується із сюжетом «Спіймати Кайдаша» і, сподіваюся, «Обмежено придатні» теж стануть такою народною історію з елементами психотерапії. 

Аркадій Непиталюк дуже адекватно ставиться до свого твору. Визнає, що він легкий, без претензій на світове панування і вихід у космос, як у нас буває обіцяють. Але водночас планує працювати над ним значно серйозніше, ніж у нас зазвичай роблять на телику. Говорить, що тема війни там, звісно, буде, але частково. Про таку схему телеменеджери розповідали ще у перший рік вторгнення.

Хтось мав на увазі, що глядачі не хотітимуть дивитися про війну і їх треба буде чимось від неї відволікати. Непиталюк же апелює до свого цивільного досвіду і що не бачить моральних бар'єрів саме у його описанні. Нагадаю, що у нас далі триває дискусія на тему «чи можуть не військові щось писати/знімати про війну». «Цей серіал буде територією людських стосунків, на яких впливає війна», – обіцяє нам Непиталюк. 

Писатиме сценарій він разом з Ігорем Білицем, автором п'єси «Гей парад», яка і трансформувалася в «Уроки толерантності». Обіцяють багато уваги приділяти мові. В сенсі, що персонажі розмовлятимуть подільською говіркою. Це, як на мене, важливий момент, бо у нас в кіно та серіалах не так часто приділяють увагу нашій мовній різноманітності, бо зазвичай персонажі розмовляють традиційною, скажімо так, правильною українською. Навіть якщо вона звучить доволі природньо, то однаково хочеться чути регіональні особливості. Але працювати з ними складно, тому, можливо, від такого відмовляються. 

І розкажу вам про найсмішнішу сцену. Вона сталася на читці не за сценарієм. Ірина Мак (яка грає знайому Надії і пропонує їй виїздити разом за кордон) починає обурювати персонажем Зеника. Мені, каже, в голові не вкладається, якою треба бути людиною, щоб забути День народження дружини! Що це за чоловік такий!

І тут Аркадій говорить, що це він списав із самого себе. Бо колись теж забув про День народження дружини та акторки Євгенії Непиталюк. І згадав лише, коли почув вранці розмову дружини з донькою, які обговорювали його у коридорі.

Глядачі сміються. Ірина Мак трішки знижує градус обурення і каже, що творчій людині можна і пробачити. 

Це хороший приклад того, як ми можемо змінювати свою точку зору на явище, якщо нам його персоналізують. Герой Зеника, судячи з усього, так поводиться не зі злості. Він насправді любить свою дружину, просто якось у нас в багатьох сім'ях заведено дуже дивно це проявляти. 

Що ж Антоніна з нетерпінням чекає на «Обмежено придатних». тим паче, що Аркадій обіцяє не телесеріал, а кіносеріал. Раніше разом із Євгеном Туніком у них вийшло таке провернути – говорю про «Перевізницю». Тому всією редакцією віримо.