Здавна рушник фігурував у багатьох обрядах, один із яких – поховання, існували навіть спеціальні похоронні рушники.
За народними віруваннями, рушники не можна дарувати, бо вони здавна використовувалися для сакральних подій та обрядів. Зокрема йдеться про поховання. Раніше у селах, коли хтось помирав і з дому виносили труну, двері не зачиняли, а перев'язували рушником. Також його вивішували на вікно, бо за народними прикметами в ньому перебувала душа небіжчика. Якщо тканина починала рухатися, це було знаком присутності душі померлого. Через 40 днів такий рушник струшували десь за межами села, щоб відправити душу в інший світ.
Рушники також дарували чоловікам, які покидали свій дім – йшли на війну чи в далекі краї. Також текстильні вироби використовували для завішування дзеркал, коли в домі була жалоба.
Наші предки вірили, що разом із рушником можна передати іншій людині свої проблеми, накликати на неї біду і тяжкі хвороби. Найнебезпечнішими вважалися вироби з чорною та білою вишивкою, тому такі рушники не можна було використовувати в обрядах сватання, хрещення чи весілля.
Які рушники точно не треба дарувати
Навіть якщо ви не вірите у прикмети, не слід дарувати рушники, призначені для проведення обрядів – хрещення, весілля чи похоронів. Такий подарунок навряд чи комусь сподобається.
Якщо ви даруєте кухонні чи банні рушники, також варто бути обережними і враховувати смаки того, кому належатиме такий подарунок. Особливо не слід дарувати рушники колегам, родичам чи просто знайомим, вони навряд чи оцінять такий жест.
Пуансетия или "рождественская звезда": секреты ухода за растением, чтобы оно долго и обильно цвел
Нумеролог назвала ошибки в процессе украшения елки: чего следует избегать
Как назвать куст орешника на украинском языке: интересные варианты