Максим Буткевич, команда Bihus.Info, Вікторія Рощина: «Українська правда» оголосила переможців щорічної премії

«Українська правда» оголосила переможців Премії «УП» за 2024 рік. Редакція визначила лауреатів у шести номінаціях: «Журналіст року», «Митець року», «Волонтер року», «Громадянська позиція», «Найкращий соціальний проєкт», «Герой “УП”».

Окрім цього, учасники «Клубу "УП"» обрали переможців у номінаціях «Інноватор року» та «Натхнення року».

«Ми не можемо розповісти про всіх сміливих людей в Україні, але щодня намагаємося робити більше, щоб світ знав їхні обличчя. Одна з можливостей віддячити їм – премія "Української правди", започаткована у 2020 році, коли у світі ще вирувала пандемія COVID-19. Відтоді і дотепер ми щороку відзначаємо громадян за здобутки, що допомагають Україні вистояти у темні часи», — зазначила редакція.

Так, цьогорічним переможцем у номінації «Громадянська позиція» став нещодавно звільнений з російського полону військовослужбовець, журналіст, співзасновник «Громадського радіо» і Центру прав людини Zmina, правозахисник Максим Буткевич.

Максим командував взводом у 210 окремому спеціальному батальйоні «Берлінго». У червні 2022 року потрапив у полон в селищі Мирна Долина на Луганщині. У вересні 2023 року окупаційний суд на Луганщині незаконно засудив його до 13 років увʼязнення, але наступного року відбувся довгоочікуваний обмін. Повернувшись додому, Максим Буткевич продовжив нагадувати про інших бранців Кремля та розповідати про українців, які перебувають у луганських катівнях.

«Права людини — це моє життя (...) Вочевидь, назавжди я сплетений з темою людей, які змушені їхати і переміщуватися навіть проти власної волі. З темою біженців, з темою внутрішньо переміщених осіб. Нова цікавість прокинулась до теми пенітенціарної системи. Але звісно, тема номер один, яка зараз у мене сидить в голові "цвяхом" і буде сидіти, це тема утримуваних у неволі наших військовополонених. І цивільних осіб, які утримуються або засуджені за те, що протидіяли окупації», — сказав Буткевич в інтерв’ю «Громадському радіо».

Читайте також:

• «У мене немає відчуття згаяного часу». Максим Буткевич: публічний виступ під час «Медіаднів» 2024
• Україна — це наша можливість і від нас залежить, реалізуємо ми її чи ні, — Максим Буткевич

У категорії «Громадянська позиція» також посмертно відзначили парамедикиню, журналістку Ірину «Чека» Цибух, яка загинула 29 травня 2024 року під час ротації на Харківському напрямку.

Вперше дівчина поїхала на фронт ще у 2014-му у складі добровольчого батальйону «Госпітальєри», згодом повернулась у цивільне життя, працювала менеджеркою реформи Суспільного.

«Повномасштабне вторгнення застало Ірину на сході України, коли вона презентувала свій документальний фільм про дітей із віддалених сіл Донеччини й Луганщини, яким бракує інклюзії. Але замість повернення додому вона приєдналась до "Госпітальєрів" та понад 2 роки рятувала життя українських бійців», — зазначила «Українська правда».

Читайте також: 

• «Щоб мати силу бути вільною людиною, треба бути сміливим»: брат Ірини Цибух опублікував її прощальний лист
• Бойова медикиня та співробітниця Суспільного Ірина Цибух: Хочу, щоб моїм загиблим побратимам не було за мене соромно

«Журналістом року» оголосили команду проєкту журналістських розслідувань Bihus.Info. 

За цей рік журналісти показали незадекларовані статки співробітників Сервісного центру МВС, що призвело до початку низки перевірок, виявили активи члена комітету ВР з питань антикорупційної політики Романа Іванісова, який в розпал війни інвестував 12 млн гривень у квартири в Києві, а також викрили незаконну діяльність ексголови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка, який разом з 11 фігурантами вивів з бюджету України 10 мільярдів гривень.

Однак найбільший резонанс викликало розслідування про незаконне встановлення прихованих камер та стеження за журналістами Bihus.Info з боку СБУ. 16 січня у мережу злили відео, де співробітники проєкту розслідувань Bihus.Info, ймовірно, вживали заборонені речовини у заміському комплексі. Після спілкування Дениса Бігуса з фігурантами, яких пізніше було звільнено, з’ясувалося, що за членами редакції стежили впродовж кількох місяців. 

Нацполіція відкрила за зверненнями представників Bihus.Info чотири кримінальні провадження за статтею 182 КК України про порушення недоторканності приватного життя

Справа Bihus.Info обурила журналістську спільноту в Україні. Зокрема, головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва наголосила, що потрібно зробити все можливе, аби правоохоронці розслідували цю справу: «Ми як суспільство маємо зробити все можливе, щоб цю показову справу не зам'яли та не поховали. Тиснути, нагадувати, вимагати рішень. У тому числі кадрових. Це тест для нас на повагу до українського законодавства та держави. Ми не маємо права його провалити».

Відзнаку «Журналіст року» також посмертно присудили журналістці Вікторії Рощиній, яка восени цього року загинула в російському полоні.  

Вікторія розпочала свій шлях у журналістиці в 16 років. Вона цікавилася темами криміналу, правозахисної діяльності та судової системи. Також до початку повномасштабної війни журналістка працювала над фільмом про полонених українських моряків та відвідала місця їхнього утримання у Москві. Після 2022 року Вікторія стала рупором для людей з окупованих територій. Вона робила матеріали для «Української правди» про життя у Криму, в Енергодарі, Маріуполі й інших населених пунктах Донеччини, які опинилися під контролем загарбників.

«Віка билася за кожне слово так, ніби воно вирішувало долю всього світу. Вона вірила у важливість своєї роботи й журналістики як інституту сильніше, ніж люди вірять у бога. Раціонально фанатично», — описала Вікторію її колега, військова кореспондентка «Української правди» Ольга Кириленко.

У зв’язку з інформацією про смерть української журналістки в російському ув’язненні кримінальне провадження, відкрите за фактом її зникнення, докваліфікували. Служба безпеки розслідує воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством. Тіло Вікторії Рощиної досі не повернули на Батьківщину.

Читайте також:

• Пам'яті Вікторії Рощиної
• «Віка була самотнім метеликом, що летів на вогонь». Медійники про Вікторію Рощину

Громадський активіст, волонтер та блогер Сергій Стерненко став «Волонтером року» за версією «УП».

Під час Революції Гідності він очолював одеський осередок «Правого сектору», а після неодноразово привертав увагу до питань правопорядку та корупції у регіоні.

«Під час повномасштабного вторгнення Сергій став рушієм масштабних волонтерських кампаній. Він закликає українців гуртуватися, долучатися до зборів та робити внесок у спільну справу. За час своєї діяльності Стерненко зібрав понад мільярд гривень на допомогу українському війську. Завдяки його зборам понад 120 тисяч FPV-дронів, сотні автомобілів, рації, медичне обладнання надійшли на потреби Сил оборони. Сергій Стерненко наголошує: "Незалежність України починається з кожного з нас". І він доводить це власним прикладом: його ініціативи об’єднують мільйони людей, які усвідомили, що свобода — це спільна відповідальність», — вважає «Українська правда».

«Митцем року» оголосили театрального режисера Івана Уривського, вистави якого ставлять у Києві, в Івано-Франківську, за кордоном. У його доробку і світова класика — Шиллер, Ібсен, Камю.

Його «Конотопська відьма» за твором Квітки-Основ’яненка стала театральним бестселером воєнного часу в Національному театрі Франка. З аншлагами йде його «Хазяїн» за п’єсою Карпенка-Карого у Театрі на Подолі, «Земля» за Ольгою Кобилянською — в литовському Каунасі, а  опера Миколи Леонтовича «На Русалчин Великдень» — в Національній опереті.

«Іван Уривський підбирає у класичних творах ключі до сучасних людей, вміє наснажити їх і цим захоплює. У свої 34 роки він і сам вже майже класик. У 2024-му отримав Національну премію Шевченка. Формально – за театральну постановку. Але реально – за системну роботу над собою, за здатність створювати команди, які виробляють неймовірно гарний і сенсовий культурний продукт, що здатний об’єднувати людей, заряджати їх у ці смутні, непевні часи», — зазначили в «УП».

Платформу пам’яті «Меморіал» визнали «Найкращим соціальним проєктом».

«Ледь не щодня країна окупант вбиває українців. Військові чи цивільні, жінки, діти чи чоловіки – стать і вік для ворога не мають значення. Утім, всі вони – не просто цифри у статистиці. Передусім це люди з власною історією, перемогами і невдачами, мріями та ідеями. Люди, втрата яких – трагедія для їхніх сімей і країни загалом. Для того, аби пам’ять про них продовжувала жити, а світ бачив обличчя українців, яких убиває Росія, існує неурядова, некомерційна ініціатива платформа пам’яті "Меморіал", заснована 2022 року громадською організацією Агенція розвитку локальних медіа "Або"», — зазначила «Українська правда».

Станом на квітень 2024 року платформа опублікувала 6600 верифікованих історій українців, які загинули через повномасштабну війну. Платформа відзняла 15 документальних фільмів про загиблих військових та цивільних, а також проводить тематичні виставки в Україні та за кордоном, розповідаючи, зокрема, історії дітей, яких вбила Росія.

Читачі «Клубу УП» обрали «Інноватором року» засновника найбільшого у Європі виробника систем безпеки Ajax Systems Олександра Конотопського.

Його компанія від початку повномасштабного вторгнення почала гарантувати безпеку не лише будинків, а й цілих міст. У 2023 році Ajax Systems запустила застосунок Air Alert, який завантажили понад 24 мільйони разів. Він попереджає про повітряну тривогу, артилерійські обстріли, вуличні бої та хімічну небезпеку. У 2024 році компанія отримала нагороду Red Dot за систему керування світлом LightSwitch, антипотоп WaterStop і LeaksProtect та сенсорну панель KeyPad TouchScreen.

Цьогоріч Олександр Конотопський також увійшов до Ради підтримки підприємництва в умовах воєнного стану.

«Я займаюсь бізнесом і мене не цікавить політика та влада. Мене цікавить виключно щоб Україна як юрисдикція для ведення бізнесу зайняла гідне місце у світі. І саме в цьому напрямі будуть направлені наші зусилля як Ради», — каже бізнесмен.

«Натхненням року» оголосили піарницю культурних, соціальних та освітніх проєктів, засновницю комунікаційної агенції Gres Todorchuk Ярославу Гресь.

У 2022 році вона очолила глобальну ініціативу президента Зеленського з підтримки України United24, яка зібрала на підтримку України понад 650 мільйонів доларів. На чолі з Гресь команда заручилася підтримкою 26 амбасадорів та понад 200 світових зірок. Вже в липні 2024 року Ярослава вирішила піти з проєкту.

Зараз вона продовжує роботу в агенції Gres Todorchuk. Першим проєктом після виходу з United24 став проєкт для Української асоціації футболу, в межах якого під час «Євро-2024» на стадіоні розгорнули банер із зображенням загиблого захисника Азовсталі, футбольного фаната Назарія «Грінки» Гринцевича.

«Українська правда» також вшановує пам'ять Назарія Гринцевича у цьогорічній номінації «Герой "УП"».

Назарій долучився до «Азову» щойно став повнолітнім, і від початку повномасштабної війни обороняв Маріуполь. Свій 19-й день народження азовець відзначив на «Азовсталі», коли зі «святкових страв» мав лише аскорбінки та енергетик. У травні 2022 року «Грінка» разом з побратимами за наказом військового керівництва вийшов з «Азовсталі», і потрапив у полон.

21 вересня 2022 року захисник повернувся з полону і продовжив воювати, попри пережиті тортури. Разом з побратимами він заснував підрозділ «Контакт 12», де був командиром взводу оптичних спостерігачів. 7 травня 2024 року «Грінка» загинув у бою. 

«Назарій Гринцевич — один із наймолодших захисників Маріуполя, футбольний фанат, азовець. Вінницький хлопець з палким серцем, який любив подуркувати (сам розповідав про це в інтерв’ю). Він був воїном, чия мужність і відданість принципам викликають захоплення», — зазначила «Українська правда».

Колаж: «Українська правда»