Звернув увагу, що багато російськомовних користувачів Facebook досі щиро не розуміють, що трапилося в сучасному оплоті стабільності та радянської планової економіки - могутній "Придністровській Молдовській Республіці", населеній споконвічно православною російською діаспорою і найкращими умами, народженими у славному СРСР. Вирішив для всіх пояснити максимально об'єктивно.
Отже, що ж сталося з "Придністров'ям" і його щасливим народом? Газу після зупинки транзиту російського блакитного палива Україною там більше немає, світло закінчується, - саме час кричати про геноцид російськомовних, але всі захисники русизму і слов'янізму ганебно мовчать, включно з головним оборонцем російських людей Дмитром Медведєвим. Чому? Тим більше, що вихід знайдено, росіян у "Придністров'ї" можна врятувати - завівши туди російський газ трубою з Греції!
Чому ж так звана ПМР відмовляється від рятівного газу балканським газопроводом посеред зими, і чи рішення це самої "ПМР"?
Усе просто: раніше Тирасполь заявляв, що "годує Молдову" (маючи на увазі подачу електрики), отримуючи безплатний російський газ українською трубою. Ну, тобто, умовно-безплатний: газ заходив з України в "ПМР", місцеві хлопці брали, скільки хотіли - для своєї ТЕЦ (там по-старому її називають "ГРЕС", по-давньорадянськи), для ЖКГ, для приватних споживачів, для метзаводу і винно-коньячного виробництва. Газ, що залишився в трубі, йшов далі, у Молдову.
Молдова справно платила Росії за той обсяг метану, що заходив на підконтрольну Кишиневу територію. Тирасполь ("столиця" так званого "Придністров'я") нікому нічого не платив. Москва спритно не визнавала незалежності повністю контрольованої Кремлем "ПМР" від Молдови, і тому рахунки за спожитий "Придністров'ям" газ виставляла Кишиневу, малюючи молдованам нескінченно зростаючі "борги", але, незважаючи на "заборгованість", яку Молдова не визнавала, газ ніхто не відключав, він продовжував надходити.
При цьому, Кишинів і Україна справно платили бандюкам ("ополченцям") у Тирасполі за вироблену на "халявному" газі електроенергію (через спадщину "совка" частина Одеської області тривалий час не з'єднувалася з енергосистемою України і живилася з Молдови/"ПМР"), забезпечуючи, з дозволу сказати, бюджет окупованої російськими солдатами території живими грошима. На додачу до цього, могутню "економіку" "Придністров'я" потужно зміцнювало виробництво контрафактних цигарок (для "експорту" до Молдови та ЄС), металургійний завод (який переплавляв крадений і неоподаткований металобрухт з України за допомогою халявного газу) і винно-коньячний комбінат. Ці "гіганти соціалістичної індустрії" давали можливість проросійським популістам і всіляким покидькам на кшталт комуністів у самій Молдові критикувати незалежну владу в Кишиневі - мовляв, дивіться, як добре живе "Придністров'я", безробіття немає, тарифи радянські, пенсії є, - а все тому, мовляв, що, на відміну від нас, не захотіли брати курс на євроінтеграцію і розлучатися зі спадщиною великого Радянського Союзу, слава Сталіну, азаза!
Однак Україна закрила кран, по якому йшов неврахований метан, і соціалістична, з "турботою про людей", "економіка" так званої ПМР раптово закінчилася. Річ у тім, що, якщо брати російський газ із балканської труби, - то спершу він заходитиме до Молдови, і Кишинів вестиме чіткий облік того обсягу, що дістається "Придністров'ю". І примушуватиме Тирасполь за нього платити - або кешем, якого в соціалістичної "ПМР" просто немає, або бартером (світло в обмін на газ) - унаслідок чого, з огляду на тариф, за яким Молдова купує російський газ, і унікальні інноваційні радянські технології на Тираспольській ДРЕС, - навіть просту зарплату працівникам електростанції платити буде нічим. Про металургійний комбінат і говорити не доводиться - адже без халявного газу в придністровському економічному раю вже зупинився навіть хлібзавод.
Оскільки пріснопам'ятна "економіка" "ПМР", "орієнтована на росію (тм)" сконструйована таким чином, що платити за газ (та інші інгредієнти, принаймні ринкову вартість) - узагалі не варіант, то, щоб уникнути непорозумінь і сумної необхідності надавати якусь допомогу російським людям на східному березі Дністра, московські партнери просто доручили своїм придністровським побратимам згадати кодекс соціалістичних самураїв і самовіддано померти, давши Лаврову новий (хоч і вельми натягнутий) привід звинуватити Маю Санду і Кривавого Володимира в геноциді російськомовних.
Загалом, ось і все. Хіба що, варто зазначити, що в такий самий спосіб (більшою чи меншою мірою) скроєні могутні економічні системи всіх країн і недореспублік "третього шляху" та "суверенної демократії" - так званих Абхазії, Південної Осетії та Білорусі, якими часом так захоплюються деякі співвітчизники (і навіть окремі народні депутати України).
...і на цих же передових принципах під чуйним керівництвом "Грузинської мрії" нині реконструюється нова економіка Грузії, де клоуни від правлячої партії розповідають казки про небувале зростання ВВП ("на душу населення вище, ніж у Румунії (тм)").
Хто такий Михайло Ганницький?
Михайло Ганницький - український журналіст, колумніст, шеф-редактор УНІАН. Закінчив Інститут журналістики КНУ імені Т.Г. Шевченка. Колишній головний редактор Сегодня.uа і заступник головного редактора газети "Сегодня". Член Національної спілки журналістів України.
Джерело