Чому восьмі класи стануть випробуванням для реформи НУШ

Реформа НУШ упевнено рухається в середній школі й ось із 1 вересня докотиться до восьмих класів. Уже зараз відбувається пілотування програм і підручників, готуються нормативні документи, що мають чітко описати, як саме навчатимуть восьмикласників. Здавалося б, нічого особливого, те саме було в п’ятих, шостих, сьомих класах. Та насправді реформування восьмих класів особливе. Адже до реформи НУШ саме на цій паралелі починалася рання спеціалізація навчання — з восьмого класу школи могли відкривати класи з поглибленим вивченням певних предметів: математики, біології, іноземних мов, географії, історії тощо. Словом, тих предметів, на поглиблене викладання яких у школи був ресурс (фахівці, підручники, навчальний план), а у школярів і батьків — бажання. Але реформа НУШ не передбачає жодної диференціації навчання аж до десятого класу, тому з 1 вересня в школах не буде восьмих класів із поглибленим вивченням окремих предметів. А наступного року, коли НУШ дістанеться дев’ятих класів, вони зникнуть і там.

Добре це чи погано? На мою думку, критично важливо зберегти поглиблене вивчення окремих предметів у восьмому класі. Чому? Маю декілька аргументів.

Перший. Колись, іще до реформи НУШ, в Україні були так звані спеціалізовані школи, які відбирали дітей із першого класу, — наприклад, спеціалізовані школи з поглибленим вивченням іноземної мови чи математики. Їх скасували, й це було правильне рішення — зрозуміло, що в першому класі ще важко визначити здібності дитини й те, який саме предмет їй сподобається настільки, що вона захоче вивчати його поглиблено. Тому логічною виглядає відмова від ранньої спеціалізації. Але у восьмому та дев’ятому класі вже маємо цілком сформованих учнів, які за сім років навчання в школі більш-менш орієнтуються в тому, які предмети їм подобаються, що дається легше, що цікаво.

Восьмий клас — це останні роки навчання в базовій школі, й саме тут дитина має визначитися з подальшою траєкторією навчання: куди їй іти після дев’ятого класу — до десятого класу старшої профільної школи (і який профіль обрати) чи до профтеху. Тому можливість поглиблено вивчати окремі предмети певною мірою полегшить оцей момент вибору. Можливо, дитині сподобається поглиблене вивчення предмету, й вона захоче його продовжити. А можливо, навпаки, подивиться й скаже: «Ні, це не моє». Отже, коли ми створюємо класи з поглибленим вивченням окремих предметів, то відкриваємо дитині можливості. Ніхто силоміць нічого не робить. Але, звісно, водночас навчальні заклади, що відкривають класи з поглибленим вивченням, мають поставитися до їх формування дуже відповідально та виважено.

Другий аргумент. У НУШ дуже багато зробили для слабкого учня й, на жаль, нічого — для сильного. Його треба знаходити й плекати задовго до старшої профільної школи. Й один зі способів — це якраз створення класів із поглибленим вивченням окремих предметів, коли ми кажемо: «Слухайте, а зберімо дітей, яким подобається математика, в окремий клас. Ми їм можемо дати більше математики, в них буде інший урок, насиченіший складними завданнями та динамічніший за темпом». Тобто класи з поглибленим вивченням окремих предметів допоможуть відібрати обдарованих дітей і дати їм більше, ніж усереднена шкільна програма.

Підлітковий вік — саме той час, коли в мозку дитини активно триває формування нейронних зв’язків, що дають успіх у сфері навчання (особливо у хлопчиків), і саме в цей час важливо створити всі умови для розвитку.

Нагадаю, що в нашій країні немає цілісної державної програми роботи з обдарованими дітьми, й ось такі локальні рішення дуже важливі. В нас уже зараз є природничо-математичні ліцеї, які цілеспрямовано відбирають до восьмого класу дітей для поглибленого вивчення, наприклад, математики. Й ці школи є кузнею наших олімпіадників. Є класи з поглибленим вивченням математики, інших предметів із восьмого класу… Є програми та підручники для поглибленого вивчення, яке триває в старшій профільній школі. Втратити ці напрацювання дуже легко у вирі сучасних проблем і викликів… Можливо, саме тому в пілотуванні програми восьмого класу, що відбувається зараз, загубилися програми поглибленого вивчення предметів?

З іншого боку, в нас є діти, які не встигають за навчальною програмою вже з початкової школи. Залишити їх у різнорівневих класах — означає загубити. Їм потрібна увага та комфортне середовище. В початковій школі їхня вчителька Марія Іванівна знала, що Петрик ніколи сам не підніме руки на уроці, його треба питати, йому треба дати час. Але коли цей Петрик у восьмому класі навчається у двадцяти вчителів, та ще й у переповненому класі, він не встигне на уроці не те що руку підняти, а навіть подумати над задачею. Бо поки він зібрався з думками, розумний Сергійко вже вигукнув відповідь або однокласники вже розв’язали її. Отже, існування класів із поглибленим вивченням окремих предметів допоможе зробити навчання більш індивідуалізованим.

Третій аргумент. Поглиблене вивчення окремих предметів у восьмому й дев’ятому класах створює базис для майбутньої профілізації в старшій школі. У десятому-дванадцятому класах це можна буде нарощувати. Й у нас є у тій-таки математиці профільних старших класів профільна поглиблена математика, академічний рівень і рівень стандарту.

Якщо найближчим часом МОН не озвучить свого бачення перспектив поглибленого вивчення предметів… тоді втрати неминучі.

Звісно, наші розумні й небайдужі вчителі ще поборсаються та намагатимуться правдами й неправдами зберегти поглиблене вивчення. І МОН дає змогу виділити на вивчення окремих предметів від чотирьох до семи годин на тиждень (зараз у класах із поглибленим вивченням предметів є вісім годин на тиждень на кожен такий предмет). Але в класах із поглибленим вивченням є також спеціальний поділ на групи. Наприклад, на іноземні мови клас ділять на групи по вісім учнів. Тепер цього не буде. Як не буде й підручників поглибленого рівня, які друкували спеціально для таких класів. Звісно, вчитель і без підручника може щось додати до усередненої програми, аби забезпечити учням хоч якесь поглиблене вивчення. В нас учитель усе може сам, і ми вже поклали на нього все, що тільки можна. Тільки, знаєте, коли зі школи підуть оці вчителі, які ще знають математику чи природничі науки й можуть давати їх на поглибленому рівні, бо давно так працюють, якою буде якість нашої освіти?

Тим часом учителю й без поглибленого вивчення буде чим зайнятися в середній і старшій школі, бо йому доведеться латати діри в програмах і підручниках. Які діри? Коли закладалася ідея дванадцятирічної школи, були сподівання, що в новій школі навчальні програми будуть доступнішими для дітей, що в них буде передбачено час на відпрацювання навичок. Що ми нарешті відмовимося від галопу, за якого на кожному уроці потрібно давати нову тему, коли до пуття ще не засвоєно попередньої. Ні, зараз усе залишилося. І навіть серед нових підручників дуже мало справді нових, натомість більшість — це передруковані з незначними правками старі підручники. Почитайте підручник із хімії для сьомого класу: апсайклюйте, даунсайтинг, апсайтинг… Навіть нам, дорослим людям із академічною освітою, важко сприймати ці терміни.

Ще одна проблема — навчальні програми не узгоджені між собою. Наприклад, щоб розв’язати задачі з хімії у восьмому класі, потрібно знати дії зі ступенями (й це не просто квадрат чи куб), а на математиці їх вивчають пізніше. Або, наприклад, на уроках природознавства в п’ятому класі діти повинні за два уроки навчитися розв’язувати три типи задач на масштаб, а на уроках математики з масштабом знайомитимуться в шостому класі. Вектори у задачах із фізики в дисонансі з векторами на математиці…

На різноманітних круглих столах і в робочих групах я неодноразово порушувала питання неузгодженості програм, маю цілу добірку таких неоковирностей насамперед між програмами з математики, фізики, хімії, географії, природознавства. Та хура й досі там.

Звісно, поглиблене вивчення окремих навчальних предметів із восьмого класу не вирішить усіх проблем середньої школи. Але збереже ті корисні напрацювання й досвід, які є в нашій українській школі й довели свою ефективність. Відмовлятися від цього не можна.

Навчання в школі не має перетворюватися на анімаційну виставу чи легку гру. Навчання — це шлях і робота… щоденна робота. Якщо не докладати зусиль, не буде результату. А без якісної освіти не буде майбутнього. Від того, що ми сьогодні «нареформуємо» в школі, залежить, чи пишатиметься наша країна в майбутньому власними ракетами й технологіями, чи наші випускники полуницю збиратимуть. Іще не пізно потурбуватися про це. До 1 вересня ще є час.