Тема нафти для Путіна зараз болісна як ніколи раніше

Тема нафти для Путіна зараз болісна як ніколи раніше. Заяви Дональда Трампа щодо санкцій проти росії зачіпають так і тему зниження цін на нафту. Причому заяви про нищівні санкції проти росії звучать дещо окремо від заяв щодо зниження цін на нафту. І не дарма.

У своїй інавгураційній промові Дональд Трамп приділив увагу темі енергетичної експансії США у світі, і він ніколи не приховував, що його метою є домінування на світовому ринку нафти та газу. Тому політика зниження цін на нафту буде проводитися Білим домом у будь-якому випадку, незалежно від того, наскільки поступливим і поступливим буде путінський режим.

Для тих, хто забув і не вірить у те, що Дональд Трамп може обвалити ринок нафти, нагадаю його цінову політику першого президентського терміну, що призвела до історичного обвалу цін. У квітні 2020 року російська нафта сорту Urals вперше з 1990-х років опустилася в ціні нижче за $14 за барель, що було критично нижче за собівартість.

Тоді росія змушена була закрити ряд своїх свердловин, залишивши працюючими тільки ті, які закрити було неможливо через критичне зношування, що дозволяло або доїти до кінця, або закрити та забути про відновлення видобутку.

Тоді ж виникли питання якості російської нафти, у якої фіксувалося завищене значення сірки — 1,75%, а часом навіть 1,81%-1,85%, при максимально допустимому 1,8%. Але це щодо нафти, що транспортується нафтопроводом, а що стосується морських перевезень, то тут пробіли вже з щільністю сировини, яка становила 877,7-878,3 кг на кубічний метр при 15 °C, тоді як допустима норма – 873,5 кг на кубічний метр за 15 °C.

Це все вказувало на деградацію технологічних процесів та зниження якості російської нафти вже тоді. При цьому скорочувалася і кількість рентабельних родовищ.

Відповідно до звіту Міненерго Росії 2018-2019 рр. протягом 14 років видобуток нафти в Росії скоротиться з 11 млн барелів на добу до 6 млн барелів на добу. Таким чином, Росія обмежиться лише самозабезпеченням, залишивши плацдарм експортерів чорного золота.

Ймовірно, що це процес деградації насправді має і стрімкі темпи. Наприклад, у звіті Мінприроди Росії "Про стан та використання мінерально-сировинних ресурсів РФ у 2016-17 рр." чорним по білому рапортується про те, що за 2 роки у РФ не було введено в експлуатацію жодного великого родовища нафти або газу. При цьому виснаження родовищ на Уралі перевищило 70%, у Західному Сибіру — понад 50%. Розробка перспективних родовищ на арктичному шельфі, таких як Південно-Приновоземельському, Поморському, Північно-Поморському-1, Північно-Поморському-2, Російському, Західно-Матвіївському, Східно-Сибірському ділянках та Киринському газоконденсатному родовищі на шельфі Охотського моря, технологій та відповідного фінансування зупинено.

У 2019 році проведена Роснадрами інвентаризація родовищ Росії показала, що їхня рентабельність лише 67%. Тобто 33% родовищ, по суті, працювали на збитки вже 6 років тому! Як думаєте, якою є ситуація в нинішніх умовах?

Що важливо так це те, що по російських нафтових об’єктах – НПЗ, регулярно наносяться удари українськими дронами, що вже обвалило експортні можливості Росії на 18%. Якщо удари продовжаться з такою ж інтенсивністю та результативністю, втрати російської нафтопереробної галузі протягом найближчих пів року перевищать 30%!

І ось, на тлі всього вище озвученого уявімо обвал цін на нафту, наприклад, до рівня $45 за барель, але не російських Urals або Sokol, а саме еталонної Brent. Для російської нафтової галузі це порівняно з похованням живцем. Більш болісного удару собі складно уявити.

Ось якось ось так.

Джерело: пост Коваленка в Telegram.