Трамп закликає до переговорів і до припинення війни, тому що в цій війні знищуються люди. Він вважає це божевіллям і в той же час Трамп говорить про те, що любить російський народ та поважає Росію. Хоча ми розуміємо, що саме сучасна Росія як держава, і як те, що її сприймають за цивілізацію, несе пряму відповідальність за геноцидальну війну проти України.
Тому це явно не з категорії ультиматумів. Що важливо в цьому — це те, що Трамп говорить: якщо війна не припиниться, тобто не буде припинення вогню, він застосує весь комплекс економічних заходів для примусу до миру.
Однак тут полягає дуже важлива помилка Трампа. Він чомусь вважає, що Путін мислить економічними категоріями й зиском і недооцінює екзистенційний фактор цієї війни. Тому, коли він використовує термін "ми застосуємо весь арсенал економічного тиску", він не розуміє, що це не має великого значення для Путіна.
Це може мати значення для частини еліти Російської Федерації, яка розуміє, що вона буде втрачати. І це може підштовхнути їх до якихось активних дій. Але протягом останніх років ми не бачимо таких активностей з боку російської еліти. Навпаки, ми спостерігаємо консолідацію цієї еліти навколо Путіна та його адміністрації.
По-друге, Трамп обіцяє майже ембарго для Росії. Але для цього потрібен консенсус інтересів. Його мають підтримати, зокрема, країни, які володіють енергетичними родовищами. Тобто це має бути ОПЕК, яка повинна підігравати Трампу в його санкціях. Також потрібні інші партнери, які можуть запровадити надійні та суттєві обмеження для російських товарів і вести політику ембарго.
Також тут потрібно як мінімум переконати Китай, але я не бачу інструментів у Трампа переконати Китай не лише не втручатися, а навпаки — сприяти санкційним механізмам і примусу Путіна до миру. Китай навряд чи щось робитиме в цьому напрямку. Тому для мене це явна переоцінка економічного інструментарію для тиску на Росію.
Можливо, тиск посилиться після того, як Трамп використає всі можливі важелі економічного тиску, які є в його розпорядженні. Він вже зараз демонструє, що перші переговори він провів із саудитами. Після того як він став президентом вдруге, його перший закордонний дзвінок був до Саудівської Аравії, до кронпринца. Рубіо розпочав телефонні обговорення саме із Саудівською Аравією та Еміратами, зосереджуючись на іранській загрозі, а також на конфігураціях у регіоні Великого Близького Сходу, де саудитам відведено одну з важливих ролей.
Проте є ще Венесуела та інші країни ОПЕК, які мають відмінне від Трампа й Вашингтона бачення врегулювання ситуації в Україні. Вони, ймовірно, не будуть активно підтримувати Трампа у впровадженні обмежень для російських товарів та запровадженні ембарго проти путінського режиму. Тому, можливо, зрозумівши, що у нього не так багато союзників у цьому питанні, і що існує багато "дірок" у санкційних механізмах, які він не здатен ефективно контролювати, Трамп може перейти до іншого етапу – надання військової допомоги Україні та більш активна політична підтримка для стримування Росії. Однак для цього потрібен час. І за цей час ми, українці, платимо своєю кров’ю.
Трамп заявив про 100 днів для вирішення цього питання. Як на мене, ми можемо протягом цих 100 днів лише увійти до переговорного процесу. Але переговори не рівнозначні припиненню війни. Ми можемо вести переговори й продовжувати воювати.
До того ж, це буде проміжне досягнення в дусі Трампа: мовляв, я ж почав переговори, а те, що сторони не домовилися, — це вже інша справа, почекаємо, поки вони будуть готові до компромісів. Причому, інструментів натиснути на Київ у Трампа більше, ніж на Росію.
Тому у ситуації "ні миру, ні війни" можуть торгувати нашими інтересами. Це є дуже великою небезпекою для українського політичного керівництва, яке має бути готовим і мати власний план дій на випадок, якщо тиск на нас буде більшим, ніж на Росію.
Віталій Кулик, спеціально для Главреда
Хто такий Віталій Кулик?
Віталій Кулик (22 вересня 1976, Київ) - український політичний експерт, колишній головний консультант Національного Інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО. З 1998 року і по сьогодні - директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства.