«Господь, пали!» В університеті Карпенка-Карого адміністрація зустрілась із студентами, щоб обговорити харасмент

Ваша Антоніна — жінка стійка. Але навіть їй після перегляду майже тригодинного запису зустрічі адміністрації Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого із своїми студентами стало погано.

Це той самий випадок, коли будь-які заголовки до цього матеріалу могли би починатися із «Ви не повірите!», «Шок!», «Діється страшне!». І жоден з них не буде клікбейтом. Тому що саме такі емоції виникають після перегляду. 

Але ми сіли, заспокоїлися і розкажем все по пунктах.

Початок скандалу ми описували тут: хто що запостив, як реагував університет, як котилася хвиля реакцій в соцмережах.

Що нам треба знати перед тим, як занурюватися в історію про зустріч адміністрації університету зі студентами. Коротко по пунктах:

1. Відеозізнання.

Студентка універу записала відео, в якому розповіла, що її домагався викладач театрального університету Андрій Білоус (він же художній керівник «Молодого театру» в Києві). Відео було опубліковане на офіційних акаунтах курсу Андрія Білоуса.

2. Хвиля в соцмережах.

Актори, студенти і дотичні до кінотеатральної галузі люди почали коментувати і писати пости в соцмережах про те, що «всі це знають» і проблема системна.

3. Університет «випав на мороз».

Акаунт універу пише допис, в якому обурюється фактом «зламу» сторінки курсу Білоуса (адже саме на сторінці курсу з'являється перше відеозізнання). Ініціативна група при цьому стверджує, що ніхто нічого не «ламав», просто мали доступ через гугл-акаунт. Факт можливого харасменту в тому дописі університет не надто хвилює.

4. Збір свідчень.

Група підтримки публікує гугл-форму, за якою збирає кейси домагань в університеті Карпенка-Карого та українських театрах. Сюди за три дні існування лінку написали 45 людей.

5. Резонанс в медіа.

Хвиля статей в ЗМІ, ефір на «Сніданку з 1+1», де колишня студентка Білоуса Софія Сапожнік, яка записала стартове відео, розкрила своє ім'я та обличя.

6. Кампанія з «підтримки» Білоуса, яка робить все тільки гірше.

Під дописами в різних соцмережах з'являються коментарі на захист викладача. Переважно від студентів першого курсу, доля яких напряму залежить від їхнього керівника. Але серед них окремо виділяється цілий набір цікавих формулювань від працівниці університету.

Виступа-а-ає... завідувачка навчальної лабораторії Наталія Корольова.

Її коментарі стають окремою темою в межах скандалу.

Формулювання працівниці вишу свідчать в першу чергу про повне нерозуміння суті харасмету і про архаїчні позиції віктімблеймінгу. Коли жертв сексуального насилля звинувачують в начебто провокативній проведінці, або зовнішньому вигляді, який мав би «виправдовувати» поведінку агресора.

7. Реакція (насправді ні) «Молодого театру».

Медіа звертаються за офіційним коментарем до фігуранта справи та до офіційних установ, які він очолює. Зокрема, пропонуємо вам відповідь адміністрації театру, який очолює Білоус, редакції «Антоніни».

8. «Я — не я, і хата не моя».

Андрій Білоус в колективі театру, де він є художнім керівником, збирає групу підтримки серед бажаючих (а таких багато) грудьми стати на сліпий захист.

9. Скрини.

Мережею ширяться не тільки скрини зі внутрішнього чату театру, де частина акторів висловлює готовність писати листи публічної підтримки свого керівника, а й світлини із абсолютно неприйнятними повідомленнями Білоуса на адресу його студенток.

10. Підключаються селебритіз.

Про підтримку і увагу до кейсу оголошують телеведучі із мільйонними аудиторіями. Зокрема, про це в соцмережах пише журналістка Яніна Соколова (колишня випускниця університету Карпенка-Карого) та телеведуча Марія Єфросиніна, яка ділиться аналогічною історією зі свого досвіду.

Ми з вами тільки підходимо до суті. Все, що написано вище, — епіграф.

Пункт номер 11 — зустріч студради із адміністраіцєю університету. По суті це перша реакція, яка безпосередньо впливає на безпеку студенток і студентів головного театрального вишу. Все, що ми описували до цього — передісторія. А точніше вершина того айсбергу, який сплив за останні два тижні.

Отже, адміністрація університету Карпенка-Карого нарешті виповзла із печери і зібрала студентів на спільну розмову. Ховатись за відписками в соцмережах, з огляду на резонанс, вже не було як. І зауважте, що ініціатором зустрічі була саме студентська рада.

Комунікаторками і модераторками стали дві помічниці ректорки.

Тригодинне «засідання» розпочалося із доволі монотонного вступу Ольги Леонтьєвої, де вона зачитала статистику, повідомивши студентам і глядачам трансляції базові цифри про університет.

Зокрема про те, що на сьогодні в КНУТКіТ навчаються 1436 студентів (1170 на бакалавраті, 219 магістрів і 47 аспірантів). За денною формою навчаються 1180 осіб. Саме на акторських відділеннях — 479 студентів. В адміністрації та викладацькому складі 570 працівників, з них 304 — саме викладачі.

Далі модераторка зауважила, що питання від студентів розглядатимуться тільки актуальні, адже адміністрація зовсім нова — ректорка Інна Кочарян працює лише 2,5 роки.

Зацініть стомлені і повчальні інтонації.

Головним меседжем зустрічі стала заява адміністрації про те, що Андрія Білоуса відсторонено від роботи на час розгляду справи правоохоронцями.

Далі студентам повідомили, що в університеті вже тиждень розглядають ситуацію, і вже навіть створили комісію. (Ну слава богу, розходимось!)

Але одразу ж додали, що буде зроблено «все», щоб надалі убезпечити студентів від харасменту, а викладачів від наклепу.

А що ж буде зроблено? Що це «все»?

А ось що:

На цьому та частина зустрічі, де адміністрація гоноровим, але нарочито флегматичним голосом говорить із принишклими студентами закінчилась. Нарешті відкрився портал у пекло. Заговорили студенти. Спочатку Валерій Філіпенко, випускник КНУТКіТ, видав ремарку стосовно ідеї з камерами в аудиторіях.

Але навіть не легендарний туалетний папір, якого немає в мистецькому виші (і про це знають навіть ті, хто не має нічого спільного з університетом), став першим пунктом «діалогу». Філіпенко поцікавився у ректорки, чи чула вона раніше про випадки харасменту в навчальному закладі. А якщо не чула, то чому, коли відбувся величезний резонанс не тільки в соцмережах, а і в медіа, адміністрація сама не ініціювала перевірку. Це сталося лише після того, як напередодні цієї зустрічі ініціативна група все ж таки надіслала офіційні заяви від студенток до ректорату університету.

Відповіддю була розповідь про те, що всі на канікулах, викладачі у відпустках і, знову ж таки, «не було офіційних заяв від студентів». Тобто на запитання «чому університет не проявив ініціативу сам, бачачи резонанс» було проігнороване.

Зате ректорка Інна Кочарян ще раз наголосила на своїй героїчній самопожертві в момент, коли взялася керувати навчальним закладом.

І тут заговорили про загальне невдоволення студентів певним переліком викладачів. Університет ще минулого року проводив опитування серед студентів. Анкету заповнили лише 10%, але в переважній більшості із цих заповнених анкет фігурували одні й ті самі прізвища, щодо яких у студентів є запитання. І справа не лише в харасменті. Тут і тиранічні методи роботи, і російська мова викладання, і навіть проросійські погляди когось із викладачів.

Тобто сама адміністрація визнає, що мала цю інформацію на руках.

Але чи зреагувала вона? Ні.

А чому? А тому, що для їхньої реакції не вистачило «кворуму». Тобто кількість заповнених анкет не дає можливість адміністрації реагувати. Бо вона розцінює це як одиничні скарги.

Якщо у вас, як і нас виникає запитання «Як можна на таку інформацію не реагувати?!», то ось вам відповідь.

За кожного викладача адміністрація тримається з останніх сил. Адже тільки певна кількість професорів, доцентів, народних артистів та інших мастодонтів забезпечує КНУТКіТ можливість залишатися саме університетом. 

Виходить, що ані якість викладання, ані матеріальна база, про відсутність якої ходять легенди, ані можлививий харасмент (бо Білоус — не перший випадок, вже ж був кейс Талашка) адміністрацію не турбує так сильно, як статус університету. 

Питання. Навіщо університет, якщо він дає таку неякісну освіту?

На скарги щодо викладачів на основі опитування адміністрація зреагувати не може. Але із задоволенням хвалиться, що на запитання «чи задоволені ви навчальним процесом?» більше половини опитаних в анкеті відповіли «так». Тобто тут кворум не потрібний.

Далі у Ольги Леонтьєвої виникло запитання до випускника. Вона зачитала відповіді іще на один пункт анкети і в ідеальній пасивно-агресивній формі поцікавилась, що мала би робити адміністрація.

Було очевидно, що Валерій Філіпенко, який наполягав на відповідях, дуже дратує адміністрацію. Пані ректорка навіть обідилась. Спитала в нього, чого це він такий активний — вона взагалі-то прийшла на зустріч із студентами, а не з випускниками. І взагалі, якщо йому так не подобався навчальний процес в Карпенка-Карого, то навіщо він після бакалаврату ще вступив і закінчив магістратуру тут же?

Оскільки такі запитання (щодо магістратури) звучали не тільки на адресу Філіпенка, а згодом ще і до дівчини, яка навчається на магістратурі саме зараз, то відповімо одразу, узагальнюючи вигуки із залу і власні спостереження.

КНУТКіТ — мало не єдиний виш в Києві, який випускає акторів. Ще є університет культури, але там Поплавський. Якщо, скажімо, тікати від харасменту в Карпенка-Карого, то виш, який очолює ректор, що хвалиться своїми сексуальними стосунками із студентками — останнє місце, куди ви підете, правда?

Зверхність інтонацій адміністрації поступово накаляла повітря. Претензія до того, що Валерій Філіпенко не є студентом, вилилась в перші виступи від діючих студентів.

Ми з вами вже прослухали годину засідання і досі обговорюється регламент. 

Аж ось нарешті дуже конкретне запитання і незамутнена реакція ректорки, яка на різних посадах працює в університеті 22 роки:

Рубрика «я — не я і хата не моя» продовжує своє існування.

Більше того, ректорка вважає, що наявність таких чуток зовсім ні про що не говорить, адже так багато абітурієнтів хотіли навчатися в нього на курсі.

Навіть якщо припустити, що ніхто в адміністрації дійсно не чув чуток про Білоуса, то три роки тому в університеті вже був подібний скандал із викладачем Володимиром Талашком. Студенти поцікавились, чому ідея встановити камери в аудиторіях не з'явилась ще тоді.

Дві години адміністрація всіляко намагалась відхрещуватись від свого обов'язку забезпечувати безпечне середовище для студентів. Знову і знову по колу говорили про опитування, про офіційні заяви від студентів, про те, що «ми ж відкриті, приходьте», про те, що не можуть нічого розслідувати, бо не є правоохоронцями, що не можуть нікого звільнити, бо закон не дозволяє. Що не можуть реагувати, бо їм потрібні офіційні скарги.

Все це щедро замішане на скаргах, як їм важко працювати і які малі зарплати у викладачів. І що ніхто не хоче йти викладати в університет. 

Коли мова зайшла про тренінг щодо захисту від харасменту та створення цього самого безпечного середовища, ректорка Інна Кочарян зазначила, що тренінг проводитимуть із студентами. А що по викладачах? Ну і з ними також, звісно. «Але ж ви зрозумійте, вони дорослі люди, я ж не можу їх виховувати».

Коли справа дійшла до ще однієї «дорослої людини» — працівниці університету Наталії Корольової (її «діяльність» у вигляді шокуючих коментарів в соцмережах тут у нас вище в тексті) — ваша Антоніна просто втратила дар мовлення.

Ось пані Корольова, яка теж присутня в залі, вислуховує запитання від випускника:

Пані Корольова вже отримала від адміністрації догану. Але причина зовсім не в змісті її коментарів. А в тому, що вона в цих коментарях представилася працівницею вишу. Чим, вочевидь, кинула тінь на світле ім'я КНУТКіТ. Пропонуємо вам два уривки, де Корольова, навіть не кліпнувши, продовжує нести дичину. А адміністрація переживає лише за те, щоб це не вважалося позицією університету.

Корольова вивела із рівноваги аудиторію. Ректорку наполегливо почали питати, чи буде вона звільнена. Ректорка разом із помічницями довго і розлого почали пояснювати, чому це неможливо. Сама ж Корольова осідлала нову тему: вона почала говорити, що оце і є харасмент — «нападки» студентів на неї.

На фоні неї студенти, які оперують термінологією та концептуальними знаннями понять, чесно кажучи, виглядають значно більш розумними, ніж працівники вишу.

Підсумовуючи зустріч, адміністрація пообіцяла захищати студентів від харасменту, а викладачів від наклепу. Неясно, як саме. 

От такий фінал.

Замість епілогу.

Резонанс в соцмережах (принаймні в бульбашці дотичних людей) не вщухає. Викладачка університету Євгенія Непиталюк написала довгий і розлогий пост.

Також цитата з посту Євгенії:

«Хоча звинувачення в харасменті і стали рушійною силою всього, що діється, питання не лише в цьому. Основний провал університету – в ставленні до студентів, як до нерозумних дітей, які нічого не тямлять, а ми можемо ними керувати і покривати все що відбувається. Це дуже видно було зі вчорашньої зустрічі. І це огидно. На жаль, це стала позиція і великої кількості викладачів. Маніпуляції, психологічний тиск, токсична поведінка, відчуття себе «божеством» яке може вирішувати долі і хто талант, а хто профнепридатний. Я не кажу про всіх. Є в нас чудові викладачі, майстри, про яких ви не почуєте ані чуток щодо їхніх моральних принципів і поведінки, ані звинувачень в деспотичності і токсичності, які вміють працювати зі студентами, вміють побудувати навчальний процес і випустити чудово підготовлених молодих фахівців. Але, але. Є і зворотній бік. Купа людей які самостверджуються за рахунок студентів, принижують, завуальовують свою викладацьку безпорадність звинуваченнями в тупизні і неспроможності студентів до навчання...»

Антоніна, як і всі ті, хто не вчився і не працював в КНУТКіТ, намагається вифігіти назад після занурення в тему. От вам ще один пост. В ньому випускниця університету підтверджує одну з тез, які прозвучали під час зустрічі. Про те, що «телеведучі» на заняттях замість мікрофонів (вивчаючи безпосередньо роботу з мікрофоном) тримають в руці пенал. Десь приблизно як ваша Антоніна співає в розчіску, коли думає, що вона Бейонсе і виступає перед дзеркалом вдома, коли ніхто не бачить.

Ми і надалі відслідковуватимем тему. Бо Антоніні ще робити огляди на серіали, в яких зніматимуться випускники цього... вишу.