Українець про Гренландію: Сюди навіть із ситої Європи люди приїжджають на заробітки
Українець про Гренландію: Сюди навіть із ситої Європи люди приїжджають на заробітки

Українець про Гренландію: Сюди навіть із ситої Європи люди приїжджають на заробітки

Гренландія – найбільший острів планети, майже суцільно вкритий льодом, за який загрожує вибухнути суперечка між Данією та США. Чим же цікавий цей малолюдний шмат землі, де, здавалося б, не росте ні травинки, а цілий рік – снігові бурани і холод, що пробирає до кісток? Про життя в Гренландії, перспективи острова і дивні традиції ескімосів журналісту Коротко про розповів один із небагатьох українців, що побували там, і перший серед наших педагогів, який відвідав «зелену землю», - Володимир Биба з Полтави.

"Де це? І що там робити?"

Володимир Биба – заступник директора інституту фінансів, економіки, управління та права НУ «Полтавська політехніка» імені Юрія Кондратюка. У Гренландію він літав навесні 2022 року у рамках співпраці "Полтавської політехніки" та Університету Гренландії і провів там три місяці.

Володимир Биба разом із студентками провів на острові 3 місяці. Фото: Особистий архів Володимир Биба

- Володимире Васильовичу, ви один із небагатьох українців, які побували у Гренландії. Чомусь туди наших не тягне... Складно потрапити чи немає сенсу їхати?
- Справді, щоб дістатися Гренландії, потрібно зробити багато пересадок. Спочатку переїзд до Польщі, потім – до Копенгагена, звідти великим лайнером у Кангерлуссувак (головний вузол повітряного транспорту у Гренландії. – Авт.), звідти вже до столиці Нуук на невеликому аероплані. Але це цікавий та красивий острів.
- А ви взагалі колись мріяли туди потрапити чи, якби не співпраця з університетом, вам би така ідея й на думку не спала?

- Коли з'явилася можливість поїхати до Гренландії, то ніхто насправді не розумів: куди, де це і що там робити. Спочатку ніхто не планував туди їхати. Але потім почали більше цікавитись і вирішили: а давайте спробуємо! Це цікаво та корисно. У Європу можна будь-якої миті, а туди навряд чи ще випаде можливість. На цьому етапі з українців там нікого не було. Зі мною зголосилися їхати ще дві студентки.

Види місцевої краси приваблюють мандрівників з усього світу. Фото: Особистий архів Володимир Биба

Першого спійманого морського котика з'їдають сирим

- Що вас там найбільше здивувало? До чого готувалися, що побачили в результаті?

- Готувались жити в юрті, але нас, на наш глибокий подив, поселили в комфортному будинку, з європейськими умовами проживання.

Пляшка джину коштуватиме близько 3 000 гривень. Фото: Особистий архів Володимир Биба

З продуктів там всього достатньо в супермаркетах – і зелень є, і овочі. Це все привозять. Але там і своє вирощують та продають на ринку. Ціни на привізне відповідають польським. А ось алкоголь там дуже дорогий. У вихідні не продають, елітний у магазинах стоїть за ґратами. Це пояснюється тим, що корінне населення не має імунітету проти алкоголю: вони швидко п'яніють, швидко звикають.

До речі, там низький рівень злочинності, бо з будь-якого міста ти не виїдеш, ніяк не втечеш. Це закриті території. Кінець населеного пункту – і все, немає дороги. Пересування – лише повітрям. У місті найчастіше на електромобілях, які залишають на вулиці – і так ніхто не краде. Або на собачих упряжках, снігоходах.

- Чи запам'яталися якісь місцеві традиції і звички?

- Наприкінці весни у них проводять свято, під час якого на катамаранах виходять у море та змагаються, хто першим упіймає морського котика. Потім цього котика на березі розрізають, дістають печінку, м'ясо, і вони смакують це сире м'ясо. Вірять, що воно дає їм силу. Як у шаманів. Ми не наважилися спробувати. Там відсотків тридцять європейського населення у столиці – вони також лише спостерігали.

А ананас у місцевому магазині коштує менше ніж 200 гривень. Фото: Особистий архів Володимир Биба

Знайдені на березі камінці вивозити не можна

- А що туди тягне європейців?

- Вони працюють на будівництві, на видобутку корисних копалин, дуже популярний видобуток алмазів. Північ покрита кригою та снігом, південь – каменем, цей камінь під будинки вирівнюють. Там не суцільний лід, як можна подумати.

Південна територія, де розташована столиця, зелена: там влітку цвітуть кульбаби, ростуть дерева. Від чого й назва – Гренландія: мореплавець, що пропливав уздовж берега, побачивши зелену землю, назвав так острів. Влітку там засмагати можна. Ми купалися навіть. Хоча температура води була невеликою, градусів 3-4. Коли повз пропливають величезні, як білі лайнери, айсберги, на острів, буває, прибиває їх уламки.

Гренландія омивається теплими та холодними течіями: коли ловили рибу на катамарані – одна тепла, друга – як лід, у руках не втримаєш! Рибалка там популярне заняття і робота. Також багато оголошень про пошук співробітників у соціальну сферу, обслуговування, науку та медицину. Зарплати хороші – європейці переїжджають туди цілими родинами. Тож навіть із ситої Європи до Гренландії їдуть на заробітки.

- Що можна звідти привезти як сувенір?

- Та будь що, тільки все має бути куплено в магазині з чеком. Якщо знайшли камінчик на березі та хочете привезти – ви його залишите на митниці. А раптом це алмаз? Каміння вивозити не можна.

Влітку у Гренландії навіть кульбаби цвітуть. Фото: Особистий архів Володимир Биба

Влітку у Гренландії навіть кульбаби цвітуть. Фото: Особистий архів Володимир Биба

Бажають бути незалежними

- Якщо почитати інтернет, то може скластися враження, що в Гренландії суцільно ескімоси в шкурах, які їдять сире м'ясо, живуть у чумах і керують оленячими упряжками.

- Ні, це абсолютно європейська країна з готелями, ресторанами, котеджами та іншим, до того ж цікава та красива. Туди заходять океанські лайнери, багато хто подорожує саме цим маршрутом: США - Канада - Гренландія. Там живуть люди різних національностей: в університеті є студенти як із Данії, так і з Франції та інших країн. Але й традиції там зберігаються.

- Про Україну до війни у ​​Гренландії щось чули чи ми для них така сама малознайома загадкова країна, як вони для нас?

- До війни вони взагалі, мабуть, і не чули про нас. Хіба ті, хто читає дисципліни, пов'язані з економікою, соціологією. Є якась Україна: що там, хто там - ніхто нічого не знав.

Наша місія полягала в тому, щоби показати населенню, що відбувається в Україні. Що в нас зараз триває війна. Як було раніше? За які національні ідеї бореться народ? Ми хотіли показати український національний дух та патріотизм. Присутні на цьому заході підводилися зі сльозами на очах і казали, що до цього не знали про Україну. Вони досить далеко від нас розташовані.

- І останнє: чи спілкуєтеся ви зараз із колегами і знайомими звідти? Чи є відповідь на запитання, чого хочуть самі мешканці – залишитись у складі Данії чи стати 51-м штатом США?

- Так, ми спілкуємося досі і, якщо буде можливість, може, ще якось побачимось. Не лише Данія та США дивляться на цю землю, Росія теж має певні інтереси. Там вистачає ресурсів, щоби забезпечувати місцеве населення. Гроші вкладаються у розвиток, у ті ж аеропорти, видобуток алмазів, будівництво будинків та котеджів – їх дуже швидко будують, до речі. І жителі Гренландії не хочуть втрачати цю автономію та незалежність.

Якщо судити за кількістю муралів, то гренландці йдуть у ногу з часом. Фото: Особистий архів Володимир Биба

Джерело матеріала
loader