Тричі мала змогу покинути Маріуполь, але відмовлялася. Згадаймо Наталію Стребкову

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Наталію Стребкову.

Життя сержанта, діловода окремого загону спеціального призначення «Азов» Наталії Стребкової (позивний Зоряна) обірвалося 15 квітня 2022 року внаслідок бомбардування росіянами «Азовсталі». Про це повідомила донька військовослужбовиці Ірина Шматко на своїй сторінці у Facebook 31 липня. 

Наталія Стребкова народилася 20 лютого 1977 року. Мешкала у Полтаві, була відомою серед містян перукаркою. Була одружена, але розлучилася з чоловіком, коли їхній доньці виповнилося 16.

За словами дочки Ірини, Наталія мала твердий, вольовий характер, була готова до кінця стояти за те, що дороге її серцю. Але попервах дуже боялася війни. Ірина з 2014 року волонтерила, вийшла заміж за військового, їздила на схід, а мама страшенно переживала за неї...

Згодом Наталія зустріла військового полку «Азов» Олексія Стребкова, родом із Донецька, і у шлюбі з ним знайшла справжнє щастя. Вони побралися у 2016 році, і Наталя переїхала до Маріуполя.

З часом подружжя купило в кредит власне житло. Після війни вони мріяли придбати будиночок під Полтавою, де могли б збиратися їхні діти й онуки. (У Наталі від попереднього шлюбу була донька, в Олексія – донька і син).

У Маріуполі Наталя спершу влаштувалася працювати у салоні краси, але у 2017 році услід за чоловіком і сама долучилася до лав «Азова», працювала діловодом у канцелярії.

Восени 2018 року закінчила курси сержантів і отримала звання молодшого сержанта.

За декілька діб до початку повномасштабного вторгнення Росії, разом з чоловіком вивезла з Маріуполя до своїх друзів собаку і документи та повернулись захищати місто. Наталя опинилась на оточеній «Азовсталі», виконувала обов'язки діловода, кухаря, медичної сестри, зв'язківця. У неї тричі була змога виїхати: уперше, коли Маріуполь ще не був оточений – тоді вона вивезла до друзів свого собаку, а сама повернулася. Вдруге, коли по «Азову» був наказ діловодам перебратися у безпечне місце, але вона заявила, що тепер не лише діловод, що побратимам потрібні її руки.

Втретє й востаннє – коли у бою був поранений її племінник і похресник, його евакуювали гелікоптером і хотіли відправити її як медика супроводжувати поранених, але Зоряна відправила замість себе молоду дівчину.

Востаннє Ірина розмовляла з мамою 14 квітня – десь о 23-й годині. За якихось 2,5 години до загибелі військової...

Наталія Стребкова загинула 15 квітня 2022 року у віці 45 років під час бомбардування «Азовсталі». Про її загибель дочці Ірині повідомив вітчим. Їм довелося дистанційно підтримувати один одного, і відтоді Ірина називає Олексія татком.

Тіло Зоряни повернули через чотири місяці, донька упізнала її за татуюванням. Олексій Стребков, чоловік Наталі, потрапив у полон, його вдалося обміняти у вересні 2022 року. Урна з прахом дружини чекала на його повернення.

У грудні 2022 року героїню урочисто поховали на Лук'янівському кладовищі у Києві. Посмертно її нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 10 березня 2023 року на сесії Полтавської міської ради вулиця Роз'їзна була перейменована на вулицю Наталії Стребкової.

Крім чоловіка і доньки, у полеглої героїні залишилися четверо маленьких онуків – Сашко, Ліза, Валентин та найменша, Зоряна. 

Зять захисниці, Олександр Шматко на позивний Шульц, також служив в «Азові» з 2014 по 2017 рік, загинув 11 листопада 2023 року біля селища Ямпіль на Донеччині. У грудні 2023 року Ірина народила четверту дитину. Донечку назвала Зоряною, на честь своєї матері. 

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.