Битва за Куп'янськ. Чи зможе Росія прориватися через Оскіл?
Битва за Куп'янськ. Чи зможе Росія прориватися через Оскіл?

Битва за Куп'янськ. Чи зможе Росія прориватися через Оскіл?

Огляд, сьогодні буде формат – коротко з різних напрямків.

1. Куп'янський напрямок

Поки що спроби командування 1-ї танкової армії (ТА) противника (2-га мсд, 47-ї тд) розширити свій прорив до Осколу у районі Кругляківки залишаються безуспішними. Наполегливі атаки 1-го, 15-го мотострілецьких полків (мсп) та 1-го танкового полку (тп) в напрямку Колесниківки та Загризового не мали успіху. Відповідно, російське командування поки що не може організувати та здійснити повноцінний «кидок за Оскіл» на південь від Куп'янська.

Своєю чергою, на північ, де передовим підрозділам 69-ї мсд 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) угрупування військ (УВ) противника «Север» вдалося переправитися через річку Оскіл і створити тактичний плацдарм у районі населених пунктів Дворічна і Новомлинськ, темпи розширення плацдарму, схоже, різко впали.

Вже п'яту добу ворогу не вдається повністю захопити Дворічну (передові підрозділи ЗСУ продовжують утримувати кілька кварталів у її північній частині) та селище Западне, хоча противник прорвався між ним та Дворічною, за дорогу Куп'янськ-Дворічна.

По суті, плацдарм є своєрідним «трипалим» клином – у районі Новомлинська, Дворічної і на південь від нього, що тягнеться від річки у північно-західному напрямку. Більше того, характерно, що низка українських підрозділів продовжує утримувати західний берег Осколу на окремих ділянках всередині самого плацдарму противника. Що явно сковує його подальші дії.

У цілому командуванню УВ «Север» і «Запад» (відповідно 6-ї ЗВА і 1-ї ТА) явно доведеться найближчим часом «подумати про майбутнє». Подальші активні дії російських військ по відношенню до «відрізаної» (північної) частини українського плацдарму на річці Оскіл (що рівнозначно всієї операції по «захопленню Куп'янська»), очевидно, пов'язані з діями у смузі військ 6-ї ЗВА, де їм вдалося прорватися за Оскіл і впритул підійти до околиць району міста Куп’янськ «Заоскілля».

По суті, у зв'язку з цим перед ним постало рівно три проблеми, без вирішення яких подальший наступ на Куп'янськ просто неможливий.

  • Плацдарм у районі Дворічної та Новомлинська має бути розширений за будь-яку ціну. Бо, якщо цього не зробити зараз, ЗСУ його заблокують і перетворять на «другий Вовчанськ», де російська 6-та ЗВА просто «спалить» свої сили та засоби, маючи за спиною своїх передових підрозділів Оскіл і, відповідно, не маючи змоги сконцентрувати там достатню їх кількість для подальшого посилення свого наступу на північ від міста.

Це буде щось на кшталт «Кринок», тільки цього разу сторони поміняються місцями. Російське командування знову і знову відправлятиме на плацдарм «партії штурмової піхоти», одну за одною, кидаючи їх у постійні атаки/штурми, але за своїми розмірами та кількістю їх явно буде не вистачить для збільшення темпів наступу.

  • Так чи інакше, для взяття Куп'янська необхідно буде також переправитися через Оскіл і на південь від міста, де частини і підрозділи 1-ї ТА ще не можуть розширити ділянку свого прориву до Осколу до такої міри, щоб мати можливість належним чином організувати і підготувати повноцінний кидок на західний берег річки. Українські війська змусили противника у районі його попереднього тактичного прориву, по суті, вести бойові дії фронтом, розгорнутим відразу на три сторони (іншими словами, у напівоточенні).

Спроби 2-ї мсд зі складу 1-ї ТА розширити і розвинути свій попередній успіх, тобто прорватися «з ходу» за Оскіл (через Сенькове) і розширити свій прорив на північ і південь, поки що не увінчалися успіхом. Більше того, я впевнений, що сама ситуація на цьому напрямку могла б бути ще гіршою для ворога, якби українське командування мало достатньо сил для «синхронного удару» з півночі та півдня по цьому самому «щупальцю». На жаль, їх поки що немає. А тих, що є, явно ледве вистачає лише на оборону.

  • З двох попередніх проблем «випливає» третя, що, по суті, і є своєрідною дилемою. Якщо противнику не вдасться суттєво розширити свій плацдарм у районі Дворічної та форсувати річку на південь від Куп'янська, то йому доведеться прийняти відповідне рішення про вибір варіанту своїх подальших дій щодо Куп'янська. Або продовжувати спроби обійти місто з півночі та півдня, або тимчасово відмовитися від цього і знову «переорієнтуватися» на ліквідацію відрізаної частини нашого оперативного плацдарму на Осколі на схід від річки.

Наскільки я розумію, поки що російське командування дотримується варіанту обходу та охоплення міста через річку. Однак, очевидно, що цей варіант, протягом тижня, почав дещо «пробуксовувати». Рівень спротиву Збройних сил України на північ від міста, у районі Дворічанського плацдарму противника, почав зростати, а 2-га мотострілецька дивізія противника не може суттєво розширити свій прорив до річки, на південь від міста.

2. Лиманський напрямок

Протягом останніх 5 діб передові підрозділи 144-ї мсд противника зі складу його 20-ї ЗВА (УВ «Запад») продовжували наступ на двох основних напрямках: Терни – Ямполівка та Іванівка – Колодязі.

У першому випадку, успіхи ворога були майже нульовими, за другою – просування ворога становило кілька сотень метрів (загалом, до 1 км), переважно на південний захід від Іванівки. Своєю чергою, 3-тя мотострілецька дивізія тієї ж 20-ї ЗВА продовжила свої невдалі спроби прорватися з Макіївки до Греківки.

Однак загальну ситуацію у цій сфері не можна назвати особливо оптимістичною. Ворогу вдалося форсувати річку Чорний Жеребець у двох секторах – у напрямку Макіївка – Греківка (3 мсд 20-ї ЗВА) та суттєвіше – у напрямку Іванівка – Колодязі (144 мсд, тієї самої 20-ї ЗВА).

По суті, вороже командування виконало перший етап свого плану на цьому напрямку з ліквідації нашого тактичного плацдарму на річці Чорний Жеребець (ліквідувавши його північну частину), про очевидне існування якого я писав ще рік тому.

Більше того, йому вдалося закріпитися за цією річкою і навіть розширити на ній свій плацдарм в районі Іванівки, що є досить загрозливою ситуацією для всіх наших підрозділів, які обороняються на південь від цієї ділянки (від Ямполівки до річки Сіверський Донець, на схід від «Жеребця», включаючи Серебрянський ліс).

Наскільки я розумію, у противника є можливість, тією чи іншою мірою, перекидати підкріплення з напрямку Новосадове на плацдарм і здійснювати там логістику своїх передових підрозділів по дамбах через ставок на річці Чорний Жеребець.

Зрозуміло, що розміри та масштаби цих ворожих проривів за річку Чорний Жеребець все ще дуже далекі від критичних показників. Однак складається враження, що українські підрозділи, які там обороняються, не мають достатньо сил і засобів, навіть щоб повністю зупинити дуже повільне, але неухильне розширення цих ворожих плацдармів, не кажучи вже про їх ліквідацію.

Думаю, що як тільки ці плацдарми будуть «достатньо розширені», 25-та ЗВА УВ «Запад» (силами 67-ї мсд та 164-ї омсбр) різко активізується у напрямку Торське та Ямполівка, що означатиме початок другого етапу витіснення наших військ на Лиманському напрямку з плацдарму на схід від річки Чорний Жеребець.

3. Покровський напрямок

І на закінчення – кілька коротких відомостей про розвиток ситуації на Покровському, Новопавлівському (колишнє Курахівське) і Великомихайлівському (раніше Времіївське) напрямках.

  • На Покровському напрямку темпи просування передових підрозділів противника дійсно сповільнилися до мінімуму.

Незважаючи на введення у бій підрозділів 15-ї омсбр противника, за останні три доби він мав просування на кілька сотень метрів на північ від села Котлине та в напрямку Воздвиженка – Баранівка (силами 5-ї омсбр зі складу 51-ї ЗВА), хоча атаки противника відбувалися майже по всій ширині смуги наступу його 41-ї ЗВА.

  • На Новопавлівському напрямку передові частини 90-ї танкової дивізії (тд) з тієї ж 41-ї ЗВА досягли більш вагомого результату – вони просунулися у напрямку Новоандріївка – Срібне, на відстань близько 1 км і, швидше за все, взяли під свій контроль саме село Срібне.

Також ворог просунувся у районі Надіївки, у напрямку Котлярівки на кілька сотень метрів. Своєю чергою, інформація щодо населеного пункту Андріївка також підтвердилася. Передові частини 67-го стрілецького полку 90-ї танкової дивізії, судячи з усього, таки «вчепилися у село» і закріпилися в його північно-східній частині.

36-та омсбр противника з кількох передових позицій відтіснила наші підрозділи на північ від Зеленівки, а 103-й мсп (зі складу 150-ї мсд 8-ї ЗВА) веде вперті бої за село Дачне, поступово витісняючи наші підрозділи з нього на схід.

  • На Великомихайлівському напрямку передові підрозділи 5-ї та 36-ї ЗВА противника, посилені двома окремими бригадами морської піхоти (40-та та 336-та обр МП), після захоплення району Великої Новосілки та Времівки, намагалися наступати у напрямках Рівнопіль – Новосілка, Времівка – Привільне та у районі Роздольного. Судячи з усього, успіху вони не мали.

Скоріш за все, ворог найближчим часом продовжить атаки у напрямку траси Донецьк-Запоріжжя, вздовж річки Мокрі Яли, вводячи у бій додатково частину сил 60-ї та 34-ї омсбр.

Джерело матеріала
loader
loader