Хаос у мові. Українці, де ваша самоповага?

Людина творить багато систем – політичних, економічних, соціальних, військових, культурних тощо. Кожна з яких має конкретне призначення. Приміром, мова, як сумісна інформаційна система, побудована таким чином: кожна попередня фраза містить в собі інформацію про наступні фрази, а кожна наступна уточнює або розширює попередню. Чим точніше враховані параметри стійкості, адекватності, правильності, тим довше функціонуватиме система. Мовна зокрема.

Дві й більше мов – це частково сумісні або цілком несумісні інформаційні системи. Сумісність (несумісність) може мати енергетичний характер, структурний та інформаційний. Українська та російська мови – це частково сумісні системи і їхнє одночасне використання призводить до суржикізації, а відтак до зростання ентропії. Сконструйована в такий спосіб (у таких несприятливих умовах) думка переважно є несумісною з оригіналом, вона спотворює реальність, спричинює хаос в інформаційному просторі, відтак може спровокувати негативні процеси в інших підсистемах держави як соціальної системи.

Мова кожного народу обслуговує розгалужений ринок інформації, і зрозуміло, що суспільство, яке не користується державною мовою в повному обсязі, зазнає величезних економічних, політичних і духовних втрат. В Україні державна мова – це насамперед категорія політична та ідеологічна.

Про мовні реалії в Україні сьогодні можна судити з виступів на радіо і телебаченні, з газетних і журнальних публікацій, де питомі українські лексеми день за днем, місяць за місяцем, рік за роком опиняються поза мовним законом, а позанормативні русизми, тобто «слово, його окреме значення, вислів, граматична форма тощо, запозичені з російської мови або утворені за її зразком», в суспільно-політичній лексиці, у побуті, на жаль, вже стали нормою: «у випадку» (замість «у разі»), «доля відповідальності» («частка…»), «приймати участь» («брати участь»), «заказний лист» («рекомендований лист»), «підписка газет і журналів» («передплата…»), «складає» («становить»), «у жодному випадку» («у жодному разі»), «закалювання організму» («загартовування організму»), «мізерна доля» («мізерна частка»), «у п’яти хвилинах» і «у п’яти метрах (має бути «за п’ять хвилин» і «за п’ять метрів»), «палатка» («намет»), «носовик» («хусточка»)… Чудова і прекрасна погода (смак, аромат, здоров’я тощо) стала в Україні відмінною/відмінним. Але відмінною/відмінним ВІД ЧОГО? До речі, для позначення оцінки успішності (про сумнівну бальну систему оцінювання наразі не йдеться) й далі використовується малозрозуміле «відмінно» (калька з російського «отлично» – переклад з німецького cлова ausgezeichnet). Відмінно від чого? Вперто пишуть/кажуть: відмінна дорога, відмінні парфуми, відмінне здоров’я, відмінний смак і відмінний аромат… Навіть за совєтських часів погода в УРСР була чудовою (не відмінною!), парфуми мали чудовий, прекрасний запах (не відмінний!)… Невже, приміром, не можна визначити знання як «дуже добрі»? Навіть у 20-ті – 30-ті роки минулого століття в УРСР замість «відмінно» вживали «дуже добре». Кудись пощезали «Книгарні». Натомість повигулькували «Книги» і «Book».

Кількість кальок з російської за майже три десятиліття української незалежності драстично зростає, породжуючи в національному інформаційному просторі хаос, ентропію. Приміром, тотально використовується російське «доля» в сенсі «пайки» або «частки», створюючи плутанину. Але ж «доля» українською – це «судьба» російською. А ще є незрозуміла «точка зору». Чому не «з погляду»? «Без свідомості» замість «непритомний» . Замість «ковзанки» вживають «каток». Але ж «каток» українською – це машина для асфальту. Журналісти та політики повідомляють, що на фронті військо «несе втрати» (правильно – «зазнає»), громадяни в Україні чомусь «несуть відповідальність», замість того, щоб відповідати. В лексиці українців отаборилось/прижилося «круте місце», «круті хлопці» та «круті дівчата», навіть «круті й мегакруті краєвиди»... Молодь вже не уявляє себе без імпортованого з-за «порєбріка» маргінального вставного слова «тіпа». Українці не телефонують, воліють дзвонити. Завершують телефонну розмову, як правило, банальним: «Ну, давай». Хоча в цьому сенсі, за логікою, напевно, мало б прозвучати українське: «Нумо».

Інформаційний хаос породив і «віджим» (вичавлювання), і «штатських» (цивільних), і «перчатки» (рукавички), і «співробітників» (працівників)... А ще в Україні питання чомусь піднімають, не порушують. Депутати Верховної Ради рішення/закони приймають, а не ухвалюють. А ще приймають участь. Не беруть. Вважають, напевно, що брати можна хабарі?..

У сучасній Україні щедро вродило й зарясніло усілякими топ-компаніями і топ-новинами, фейками (вигадки і брехні кудись заподілись), українці вже не можуть обійтись без мейнстрімів і мас-медій, без офісів, шопінгів, банерів і брендів, мультибрендових супермаркетів...

В УРСР на рекламних щитах регулярно повідомляли про вихід на екрани нового кінофільму: «Незабаром виходить на екрани…». Слово «незабаром» в Українській державі хтось вирішив замінили на «скоро». Слава Богу, що не переінакшили на «бистро». Були в УРСР пункти прийому склотари, макулатури тощо. З дива-дивного в незалежній Україні замість «пунктів» розплодилась сила-силенних усіляких «точок». «Пункти» кудись пощезали, натомість повилазили «точки». У перспективі – «крапки»? Скарбниця в Українській державі відсутня. Замість неї – «казна». А в результаті діється казна-що...

Наведені приклади – дещиця з мовного хаосу, який панує в інформаційному просторі України (за роки совєтської влади лише в український правопис було внесено понад 120 «поправок», які мали максимально наблизити український правопис до російського).

Колись серед галицької інтелігенції був популярний вислів: «П’яне вухо не чує брязкоту кайданів». Але це було колись. Нині український Львів заполонили іншомовні вивіски. Довкруж площі Ринок бовваніють англомовні назви закладів і крамниць: «Офіс house» (цифровий світ навколо тебе), «Sia home house» (аксесуари для інтер’єру), «La grotta» (піца на дровах), «Space» (жіночий одяг), «Fasion», «Reporter», «Prochnik», «Depp», «Milano fur», «Vip art», «Koazo pub», «Kollin’s»… Проспект Свободи: «Золотой Век», «Diamo», «Jiva», «Brocard», «Oscar», «Welfare», «Opera passage», «Motor», «Argos Antalia», «Levi’s», «MSJ»… Вулиця Дорошенка: «Guten tak», «Double coffe», «Black coffe», «Jacaranda», «Casablanca», «Lilly», «Atlantic», «Dizzy». Поміж них боязко туляться «Продукти» і «Канцелярські товари»…

Де автентика? Де самоповага? Ми в такий спосіб долучаємось до загальнолюдських цінностей? «Юс сток» (назва крамниці для одягу розміщена на фоні усміхненої дівчини з кольорами американського прапора), «Євросеть» (замість «Євромережа»), «Смайл» (замість «Посміхнись»), «The best зошити Школярик» (замість «Найкращі зошити Школярик»). А ще «Парад IS», «Lilu», «Nola», «Sela», «Ельнара стар». А ще «хіп-хоп скейтшоп стаф». А ще є піцерія «Delicata», «Doner», мережа аптек «D.S.», і туристичних аґенцій «Трайдент», «Turtess». А ще є незбагнений «готік-хол», «хотдог», «тітус». Що означає «Мультибрендовий магазин»? Сік в Україні перетворився на «джусік» відтак бабуся просить у продавчині показати їй «дустік з помідорів». Англіцизми в українській мові вже перетворились на справжню лексичну пошесть: вейпи і скетчбуки, тренінги і шопінги, тендери і гендери, ґранди і кастинги, стартапи і тачпанелі, френди і кіборги, геловіни і онлайни, апгрейди і лайфхаки, гендмейди і буккросинги. Чи не забагато маємо цього «добра»?

Через світову електронну павутину – інтернет – також здійснюється електронна русифікація. На уроках інформатики, в лабораторіях і в побуті школярі й студенти спілкуються дивовижним комп’ютерним суржиком (сленгом): «ти ввів парамєтри страніци?», «файл сохранив?», «натисни «атмєніть», а потім натисни «создать», «дивись на парамєтри страніци – видєліть всьо», «канєц, завєршеніє сєанса».

Рекламна убогість вражає: «Дякую тобі, Боже, що я не москаль», «Поцілуй мене, бо я українка», «Краще мозоль від пива, ніж горб від роботи». Пишногруді українки і червоні від сивухи козаки, які лізуть під спідницю. На кольоровій туристичній рекламі екскурсії напис: «Гуцулка Ксеня. Замками України». Який стосунок має гуцулка Ксеня до замків України? Мало того, замість вбраної у гаптований кептарик з поплітами у косах «дєвіца в сарахванє», голова якої загорнута в якусь шмату. Або «креативний» напис на фартусі: «Я тут самий главний».

Хто змінить рекламні пріоритети, які ведуть до самознищення нації, культури? Доки українці надаватимуть перевагу «м’якій горілці» , «пиву нашої Батьківщини», чіпсам «Лейс», водночас заздро позираючи на дивовижний слоган «туалетний папір Кохавинка прикрасить будь-яке місце», доти Українська держава перебуватиме на задвірках світової культури. Хаос у мові породжує невпорядкованість думок у мозку. Булгаковський професор Преображенський мав рацію: «Если я, входя в уборную, начну, извините за выражение, мочиться мимо унитаза и то же самое будут делать Зина и Дарья Петровна, в уборной начнется разруха. Следовательно, разруха не в клозетах, а в головах». Мова реклами вбиває найбільше. «Шановні пасажири! Не підтримуйте жебрацтво в трамваях і тролейбусах. Це погіршує умови проїзду». Або: «Для ділових людей! Індивідуальний астрологічний гороскоп – зміни на майбутнє». Потомственна болгарська провидиця пропонує ворожіння на картах Таро, вирішення сімейних проблем, заплутаних ситуацій». А це вже, можна сказати, класика: «Перериваємо запої вдома. Лікування від запою з доставкою додому»; «Унікальний метод позбавлення від алкоголізму! Аналогів немає. Передбачені пільги». Дивовижні українські слогани направду поза конкуренцією: «Паста для всього рота»; «Чітке та ясне зображення»; «Фруктовий смак чорної смородини»; «Без горіхів немає втіхи»; «Надзвичайно святкова пропозиція»...

Хто, приміром, може пояснити, що таке «європейська якість», «ексклюзивний посуд», «здорові політичні сили»?..

Мені вже доводилося в своїх публіцистичних виступах звертати увагу на засилля мовних покручів у журналістиці, демонструвати приклади використання мовних недоладностей українськими радіо- і телеведучими: чорті що; вона звалилась мені на голову; під вагою льда обривались дроти; підписка в любому відділенні зв’язку; визвала шок; просипається ніжність; прапор водрузили; хлопці потіють більше; люблять попахати; підпільщики; глядачі розстроїлися; збиває з толку; взято під стражу; чоловік і жінка розводяться; тато увозить Бетховена; стійка пляма; саме найбільше; в одних трусах; покупиця; огнестрельна зброя; типова дівчина, «Оксана, ти така бодра і сіяєш щастям»...

А це вже цьогорічні «привіти» від телеведучих»: «відмінне місце розташування», «нанести урон», «донатити кошти», «зробити доклад», «у п’яти… кілометрах», «почути точку зору», «вибухи роздалися», «почуваюся майже геніально», «наказаний», «тема тригерить», «роздратування шкіри», «роковий день», «рокове рішення», «топив за рф», «тригернув», «точка прикладання», «топвійськові», «доля ймовірності», «кейси реформ», «лінійка реформ», «треки зв’язків», «провести бат», «що стоїть за цим дедлайном», «путін в ярості», «території в об’ємі»…

Цитуючи Юрія Шевельова, «кожна мова є чортячо небезпечний свідок історії народу, котрий цю мову вживає».

В умовах війни мало б появитись гасло: «Геть москворєчіє! Геть суржик!».