/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F247cd48dcbeb28d5ca4c757453da959e.jpg)
Чи варто присідати перед дорогою: звідки з'явився цей забобон
Коріння цього забобону сягає давніх часів, коли наші предки намагалися вберегти мандрівника від небезпек та злих сил. Чи варто сидіти перед дорогою – розповідає 24 Канал.
Чому звичай присідати перед дорогою вважають забобоном
Наші пращури вірили, що присівши перед дорогою, людина вводить в оману нечисту силу, яка хотіла їй нашкодити. Ба більше, ця пауза допомагала предкам попрощатися з рідними стінами та налаштуватися на гарну подорож. Крім цього, момент тиші дозволяв заспокоїтися, зібратися з думками й ще раз перевірити, чи все необхідне взяли з собою.
У давнину також вірили, що такі невеликі дії обов'язково вплинуть на майбутнє, тому варто їх виконувати. Саме тому присідання перед дорогою стало способом захисту від нечистої сили та забезпеченням вдалої поїздки. У сучасному світі люди досі дотримуються цього забобону скоріше за звичкою, ніж через віру в містичні сили.
Присідання перед дорогою можна сміливо назвати повір'ям, адже його суть побудована на язичницьких віруваннях у магічний вплив ритуалів. Однак слід зазначити, що цей забобон комусь допомагає психологічно підготуватися до подорожі, тому вже став частиною їхнього життя.
Чи варто присідати перед дорогою / Фото Freepik
Які існують ще версії виникнення цього забобону
Ця традиція може бути також пов'язаною з християнством. Перед важливими поїздками віряни сідали й молилися Богові. Християни спілкувалися з Господом та заспокоювали власні душі. Через певний час віряни почали молитися "про себе", щоб нікому не заважати, присівши на валізи. Згодом люди лише пам'ятали, що варто сісти перед дорогою.
Водночас існує ще одна версія виникнення цього повір'я. У давнину наші пращури вірили в домовика, який жив у будинках. Предки вважали, що він охороняє оселю та оберігає майно, тому не завжди хотіли, аби він покидав помешкання. У зв'язку з цим пращури почали присідати перед дорогою, щоб заплутати істоту. Так, домовик не знав, що господарі будинку вирушили в подорож, тому залишався охороняти оселю.
