Чому американці ніколи не перестануть підігравати росіянам

Квінтесенцію всього того, що чуже українцям, американці рік за роком продовжують вкладати в голови новим поколінням.

Поки весь світ хапається за голову від чергових заяв Трампа і його радників щодо Україні, доводиться констатувати, що три останні роки війни в Україні не змінили ставлення американських еліт до країни-агресора Росії. Причому йдеться не лише про політичні еліти США, а й про культурні.

Яскравий тому приклад - церемонія вручення премії "Оскар", яка всі три роки від моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну продовжує формувати уявлення про росіян не як про агресорів (якими вони, якщо хто забув, і є), і навіть не про вигнанців, а як про рівних американцям носіїв великої культури.

Ба більше, всі ці роки "Оскар", як і багато інших премій, нагороджують росіян, зображуючи їх ледь не мучениками. Але якщо 2023 року "Оскар" отримав документальний фільм про Олексія Навального, якого Путін запроторив до в'язниці, що з великою натяжкою можна було б вважати поблажливістю до "в'язня сумління", то цьогоріч американці пішли ще далі й не просто взялися знімати жалісливий фільм про стриптизерку та сина російського олігарха, а й ще зробили цей фільм тріумфатором 2025 року. Не кажучи вже про те, що одну з головних ролей у ньому відвели акторові-путіністу.

Зазначу, що іншого результату, навіть незважаючи на те, що відбувається в Україні, очікувати від американського кінематографа і не варто було. Адже захопленням російською культурою, російськими авторами просякнута більшість популярних у США та за їхніми межами фільмів і серіалів.

Причому це захоплення часто доходить до абсурду. То головні герої, корінні американці, захлинаючись, читають Достоєвського і Толстого та дивуються їхньому літературному складу. То росіян зображують великою і жахливою військовою машиною, яка будує підступи доблесним американським спецслужбам. А то й зовсім головні герої фільмів приходять до російських барів і напиваються там вщент, закушуючи бутербродами з червоною ікрою під акомпанемент балалайок.

Загалом, квінтесенцію всього того, що чуже українцям, які за роки свого існування настраждалися від російського імперіалізму, рік за роком американці продовжують вкладати в голови новим поколінням. І немає різниці, за чиєї каденції в Білому домі знято той чи інший фільм - демократів чи республіканців. Результат завжди однаковий.

І замість того, щоб нарешті розплющити очі не тільки Маску і Венсу (а разом із ними й усім США), які черпають інформацію із соцмереж, американський шоу-бізнес витрачає величезні гроші на підтримку міфу про "всемогутніх" росіян. Тобто за фактом самі американці допомагають просувати той самий "русскій мір" туди, де раніше процвітала демократія. Адже, якщо не врятувати обличчя Кремля, то де ж Заходу шукати суперника, яким можна лякати весь світ?! Хоча "загадкова російська душа", якою так марять американці, насправді не більше, ніж чергова вигадка. А ось російський чобіт - на жаль, сувора реальність, яка становить небезпеку навіть за океаном.