Світ без США. Чи готові ЄС, Азія та Близький Схід до нової реальності?

Стрімка зміна геополітичних орієнтирів США, декларований відхід від десятилітніх союзницьких і партнерських зобов’язань, схильність до одноосібних рішень викликає у світі не лише шок, але й контрзаходи. В економічній сфері – тарифи у відповідь, у безпековій – рух до незалежності від США у питаннях оборони, включно з ядерними аспектами.

Цьому процесу сприяє і ставлення до України. Скандальні заяви Трампа щодо Зеленського, політично мотивована «пауза» у постачанні озброєнь і обміні розвідданими, наполягання на вигаданих цифрах неіснуючих боргів, ігнорування неконструктивної позиції Москви і акцентування на «проблемності» України – цю нову американську реальність бачать не лише в Україні.

У Німеччині вже публічно висловлюються сумніви у доцільності закупівлі американського високотехнологічного озброєння, оскільки воно може бути відключене Вашингтоном у критичний момент. Це стосується і донедавна так популярних F-35.

ЄС націлюється на розвиток власних військових спроможностей з метою виходу із залежності від США у питаннях оборони (стеження і розвідка, ППО і ПРО тощо).

У Великій Британії обговорюється ідея створення у рамках розвідувальної спільноти «п’яти очей» підгрупи «чотирьох очей», без США.

Сумніви щодо готовності США воювати за безпеку Японії, Південної Кореї і Тайваню створюють певне напруження і в Азії.

Китай на фоні тарифної війни пробує завоювати Європу і дає позитивні сигнали Україні. ЄС поки роздумує. Києву ж не варто вестися на ці маневри. Адже основною їх метою є прагнення Пекіну зберегти свій вплив на Москву.

Напруження від одноосібних дій Вашингтону спостерігається навіть в Ізраїлі, зокрема у зв’язку з непогодженими прямими переговорами американців з Хамасом.

Не у захопленні від деяких ідей Трампа ані палестинці, ані сусідні арабські держави. Це стосується масового переселення Сектору Газа з метою розбудови там нової «рив’єри».

Все менше можна покладатися на міжнародне право. Все сильнішими є аргументи на користь розробки ядерної зброї, яка дає у руки країнам додаткові «карти» для стримування агресії.

Не всі, правда, говорять поки що про це вголос, як нещодавно зробив північнокорейський лідер.