Війна і сказ: навіть легка подряпина зубами може стати смертельною
Війна і сказ: навіть легка подряпина зубами може стати смертельною

Війна і сказ: навіть легка подряпина зубами може стати смертельною

Соцмережі шокувало відео чоловіка з явними ознаками гідрофобії – одного із основних симптомів сказу. Він намагається випити склянку води, але від цього його калатає, і вся вода розбризкується. Йшлося про військового, якого куснула кішка. Чоловік проігнорував цю неприємність і опинився перед лицем неминучої смерті. Зрозуміло, що шансів загинути від укусу тварини на фронті в тисячі разів менше, ніж від ворожого снаряду, однак така небезпека теж цілком реальна. Чи передбачена вона медичними протоколами для військових, які є ризики і яка може бути профілактика - у матеріалі Коротко про.

Після появи симптомів порятунку немає

Обговорюючи відео (яке ми не викладаємо з етичних міркувань), користувачі мереж обурювалися, що хворому не закрили лице, а дехто навіть припускав, що відео постановочне. На жаль, ні. Ми розшукали знайому чоловіка і дізналися, що він дійсно був військовим і помер від сказу рік тому.

- У свій дім вони понабирали собачок та кішок, які залишилися без господарів через війну. Вони їх жаліли, годували, пестили. Хто ж знав, що ті тваринки можуть бути скаженими, - згадує Марія.

Про чотирилапих друзів військових знято багато зворушливих роликів і фото. Бавитися з котами чи собаками, обніматися, разом спати – для бійців це і розрада, і спосіб зняти стрес, і згадка про домашній затишок. Ми знаємо також історії, коли військові рятували диких тварин, які потрапили у біду. Від цього відмовитися неможливо, але війна так влізла в усі щілини нашого життя, що посилила небезпеку там, де її раніше майже не було.

За даними Центру громадського здоров’я України, у 2023 році зареєстровано 1845 звернень через покуси чи обслинення тваринами, хворими на сказ. У 2024 році кількість таких звернень зросла до 2427.

«Через війну багато домашніх і свійських тварин залишилися покинутими на територіях ведення бойових дій. Без належного догляду та вакцинації вони можуть бути потенційними носіями вірусу сказу. Дикі тварини мігрують із небезпечних зон до спокійніших територій. Також бойові дії значною мірою завадили провести профілактичні заходи у більшості областей України - планові вакцинальні кампанії для домашніх і диких тварин, а також контроль за популяцією безпритульних тварин», - пояснюють у ЦГЗ причини.

Бойові медики надають допомогу не лише людям, а й тваринам. Фото: АрміяInform

- Небезпека вірусу сказу у тому, що інкубаційний період становить від 1 до 3 місяців, а може тривати і до року. Тобто людина після зараження певний час почувається цілком здоровою. Коли з’являються симптоми, вона вже приречена, лікування від сказу не існує. У тварин інкубаційний період коротший – до 6 днів, але може тривати і кілька тижнів. Отже, інфікована вже тварина також може мати цілком нормальний вигляд і поведінку, - каже ветеринар Георгій Мошка. – Тому якщо ви напевне не знаєте, що собака або кіт щеплені, після укусу треба одразу звертатися до травмпункту, щоб отримати вакцину. Це не «сорок уколів у живіт», як лякали раніше. Є спеціальна схема вакцинації, яка прийнятна і безпечна.

Лікар звертає увагу, що характер травми не має значення.

- Вірус передається через слину. Небезпечна навіть маленька подряпина зубами. Заразитися можна через те, що тварина облизала ділянку шкіри з мікротравмою.

На такі випадки є протоколи

У цивільному житті ми вільні, йти чи не йти за вакциною. Представникам певних професій – ветеринарам, доглядальникам за тваринами,  працівникам притулків - рекомендують робити профілактичні щеплення, так само, як тваринам. Такі вакцини для людей також є. Після шокуючого відео активісти руху за вакцинацію заговорили, що військових треба включити в обов’язкові профілактичні щеплення або принаймні розвозити антирабічні вакцини по бойових частинах.

- Я служу у 3-й штурмовій бригаді. У нас існує внутрішня вакцинація – від гепатиту, правця, сезонних хвороб. Але вакцин від сказу немає і не може бути. І волонтери не можуть надіслати їх військовим, бо потрібні спеціальні умови перевезення та зберігання, - каже Ярослава, ротний медик з 3-ї штурмової бригади. - Але всі випадки передбачені, на все є протоколи. Допомога при укусах тварин входить в курс підготовки бойових медиків.

Ярослава пояснює, що військова і цивільна медицина не існують паралельно, а переплітаються. Екстрена допомога, а підозра на сказ належить до такої, однаково надається цивільним і військовим. Різниця тільки в тому, що цивільний сам іде до травмпункту, а військовий спершу звертається до ротного медика, і той доповідає "нагору" про випадок. Ніякого спеціального направлення від частини для отримання вакцини непотрібно.

Коти та собаки стають, мов рідні, для наших військових, але ризики небезпечної хвороби залишаються. Фото: АрміяInform

 «То хороший собака, він не може сказитися»

- Торік у нас сталося таке, що одно бійця вкусив приблудний собака. Ми тоді були на Донецькому напрямку, я вирушила з травмованим до найближчого міста, в якому працювала лікарня. Там він отримав першу з 5 доз, потім ще кілька за схемою. А завершували вакцинацію ми вже в Черкасах, куди підрозділ відправили на відновлення. Показали наш календар і отримали щеплення, - розповідає Ярослава приклад зі своєї практики.

Вакцина ефективна, якщо почати курс не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Отже, проблеми в просторі чи в часі у вакцини немає.  Значно більшу проблему становить так званий людський фактор.

- Є військовослужбовці, які рік не виходять на бойові позиції, бо весь час скаржаться на якісь хвороби. А є хлопці, які з осколковими пораненнями не хочуть їхати до шпиталю, аж поки в третій чи четвертий раз не будуть поранені. І от уявіть, що такий чоловік мусить звертатися до медика через якийсь там укус. Він соромиться, боїться, що командир слабаком назве або побратими насміхатимуться. Як було з тим собакою. Хлопець говорив: «Я того рудого собаку знаю, він хороший собака, він не може бути скаженим». Треба терпляче говорити з хлопцями, роз’яснювати. Такі завдання перед нами теж поставлені. Щодо обов’язкової вакцинації, то такого просто не може бути, - каже Ярослава. - Я не раз запитувала у керівництва, чи можна в роті щепити від сезонних хвороб – грипу, коронавірусу. І щоразу чула відмову, бо такого закону немає, а це порушення прав людини.

Залишившись без господарів, а відповідно - без потрібного щеплення, безпритульні собаки можуть стати рознощиками сказу.

Бій мишам і брудним рукам

Як і для будь-якої хвороби, для сказу теж існує природна профілактика: обережність і гігієна. Наукова співробітниця Інституту біології тварин НААН та викладачка приватного вишу «Львівський медичний університет" Ірина Олійник звертає увагу на такі речі:

- Сказ переносять миші. Вони так само можуть кусати або ослинювати. Отже, з гризунами треба боротися і негуманними методами. Гризуни дуже швидко розмножуються, розпізнають отруту, тому отрути треба міняти. Від мишей можуть заразитися кішки, які на них полюють. Тому, якщо можна, кішок треба щепити і бажано стерилізувати (в цьому військовим допомагають деякі волонтерські організації, які відвозять тварин до ветлікарень. - Ред.). Їжу та недоїдки треба тримати подалі від позиції. За можливості ошпарювати окропом посуд, бо речі, по яких можуть бігати гризуни, так само небезпечні. І нічого не класти до рота немитими руками. Треба мити руки навіть перед тим, як брати цигарку. У крайньому разі протирати вологими серветками.

Вчена звертає увагу на те, що заходи гігієни дуже важливі, бо, крім сказу, гризуни розносять такі хвороби, як лептоспіроз (ураження нирок та печінки) та туляремію, що маскується під запалення легенів.

Наші військові скаржаться на велику кількість мишей в окопах та бліндажах. Ці гризуни також переносять сказ. Фото Олени Худякової / АрміяInform

Що треба знати про сказ

Це вірусне захворювання, яке має найвищий рівень смертності. Вірус вражає центральну нервову систему, без  вакцини 100% хворих помирають.

Симптоми сказу у тварин:

  • втрата страху перед людиною, агресивність або  млявість,
  • слинотеча,
  • утруднене ковтання,
  • параліч.

Симптоми сказу у людини:

  • гарячка,
  • головний біль,
  • неспокій,
  • гідрофобія (при намаганні ковтнути слину чи воду виникають украй болючі скорочення глоткової мускулатури, через що сам вид води викликає паніку). Можливі також  аерофобія (страх протягів) та світлофобія,
  • галюцинації,
  • агресивна поведінка,
  • параліч,
  • кома.

Перша допомога: не менше 10 хвилини промивати місце укусу чи обслинення проточною водою з господарським милом. Обробити рану йодом або міцним спиртовим настоєм.

Введення вакцини: перша доза – одразу після звернення. Наступні на 3-й, 7-й, 14-й, 28-й дні. 

Джерело матеріала
loader