Україна в «меню». Про що говорили Трамп і Путін

Вони знову зідзвонилися.

Очікування від розмови були високі. Так само як і побоювання: триває глобальна перебудова світоустрою, яка безпосередньо стосується долі нашої країни, що є лише одним шматочком світового пирога, який узялися ділити хлопці, цілком байдужі до правил здорового харчування.

Як зауважив військовий аналітик Майкл Кларк, коментуючи відсутність Володимира Зеленського на російсько-американських переговорах: «У дипломатичних колах є стара приказка: «Якщо тебе немає за столом, то ти — в меню». І повірте, Україна зараз у меню». Занепокоєння підігрівав і анонс Трампа, який повідомив перед розмовою з Путіним, що США й Росія вже обговорюють «розподіл певних активів», зокрема територій та електростанцій.

Офіційна інформація Білого дому та Кремля про переговори, під час яких американський і російський лідери «продовжили докладний і відвертий обмін думками щодо ситуації навколо України», мізерна. Якщо підсумувати обидва пресрелізи, результат розмови Трампа й Путіна такий.

По-перше, Росія та Україна 19 березня здійснять обмін полонених за формулою 175 на 175. Водночас Москва як «жест доброї волі» передає Києву 23 важкопоранених українських солдатів.

По-друге, Путін підтримав ідею Трампа стосовно взаємної відмови РФ і України на 30 днів від ударів по енергетичній інфраструктурі й віддав таку команду військовим.

По-третє, на Близькому Сході розпочнуться «технічні переговори про припинення вогню в Чорному морі й далі про повне припинення вогню та постійний мир».

По-четверте, США та Росія організують серію матчів між хокейними командами НХЛ і КХЛ.

По-п’яте, Трамп і Путін погодилися з тим, що Іран ніколи не повинен мати змоги знищити Ізраїль.

По-шосте, «лідери двох країн погодилися, що майбутнє з поліпшенням двосторонніх відносин між США та Росією має величезні перспективи. Це означає масштабні економічні угоди та геополітичну стабільність після досягнення миру».

Підсумки розмови, напередодні якої представники Білого дому випромінювали оптимізм через згоду Путіна на безумовне припинення вогню на 30 днів, не надто вражають.

Сам Трамп був традиційним в оцінці переговорів. «Моя телефонна розмова з президентом Путіним була дуже гарною та продуктивною», — написав він у своїй соцмережі Truth Social. Однак 47-й президент США так і не вийшов до преси. То, може, розмова виявилася не настільки вже й «гарною та продуктивною»? Адже насправді Путін зробив незначні поступки, не поступившись у головному.

Трампу не вдалося переконати Путіна погодитися на 30-денне перемир’я між Росією та Україною. Російський президент проігнорував шапкозакидальний оптимістичний підхід глави Білого дому, який прагне швидких успіхів у ролі миротворця, та, прямо не сказавши «ні», далі пов’язав свою згоду на 30-денне перемир’я з виконанням низки умов, неприйнятних для нас, як-от зупинка мобілізації в Україні, припинення надання всієї іноземної військової допомоги та розвідувальної інформації Києву.

Утім, Путін зробив «жести доброї волі» в бік Трампа, давши йому змогу відчути себе миротворцем. По-перше, начебто домовився про обмін військовополоненими, хоча Київ і Москва давно готували цей крок. По-друге, заявив про готовність піти на 30-денну взаємну відмову Росії та України від ударів по енергетичній інфраструктурі. (По суті російський президент підтримав пропозицію Євросоюзу та України, якої не було за столом переговорів.) Київ повторно підтримав цю пропозицію. Президент РФ далі заявив, що віддав відповідний наказ військам. Однак за кілька годин після розмови Трампа з Путіним росіяни вдарили по цивільній інфраструктурі України.

Проте, демонструючи свою готовність до «переговорів» і «припинення війни», господар Кремля упіймав очільника Білого дому, запропонувавши перемир’я в Чорному морі. Звісно, без загального перемир’я на цей крок іти не можна, оскільки перемир’я на морі означає, що Росія поверне свій флот до Криму й Україна знову стикнеться із загрозою, від якої ми не зможемо захиститися. І що тоді буде з Миколаєвом та Одесою? Як часто росіяни запускатимуть ракети зі своїх кораблів по українських містах? Однак у свіжій заяві Віткофф уже каже про чорноморське перемир’я як про узгоджений між США та Росією пункт.

На цьому тлі так по-людськи виглядає ідея провести серію матчів між хокейними командами НХЛ і КХЛ. Але ця пропозиція — єзуїтська, вона принижує й Америку, й усі ті спортивні федерації, які відстороняли російських спортсменів від змагань через вторгнення Росії до України.

Захват кремлівських пропагандистів можна пояснити: Путін обставив Трампа. «Ми всі побачили передбачувану слабкість дипломатії Трампа. Знову Дідусь вирішив з наскоку «взяти ціль», і знову пшик», — прокоментував розмову президентів колишній головний редактор «Русской Планеты» Павєл Пряніков. І водночас Трамп не образився, не розлютився, не припинив переговорів. Сарказм Зеленського, який висловив надію на те, що Трамп зумів натиснути на Путіна в питанні припинення вогню, є цілком зрозумілим.

Кремль іще більше підкреслив приниження Сполучених Штатів у світі, нагадавши про «солідарне голосування в ООН щодо резолюції стосовно українського конфлікту». Залишилося додати, що Америка проголосувала не тільки разом із Росією, а й з Білоруссю, Північною Кореєю, Іраном. Де ж ті вбивчі санкції, про які казав Трамп і члени його адміністрації?

Якщо хтось вважав, що відмова Путіна від 30-денного повного припинення вогню розлютить Трампа, то цього не сталося. Можливо, американський президент і не зрозумів глузування господаря Кремля, але радше просто проігнорував як другорядний момент порівняно з основними завданнями: триває обговорення big deal між великими хлопцями, яким дозволено відмовлятися. А от маленькі не мають такого права. Отже, Трамп знову почне тиснути на Зеленського, вимагаючи від нього нових поступок у встановленні 30-денного припинення вогню та підписання мирної угоди.

Трамп називає цю майбутню мирну угоду «контрактом про мир». І не випадково: в нього все крутиться в бізнес-площині. І суть його «бізнес-плану» така: Росія повертається у світову економіку та фінансову систему в обмін на якесь рішення щодо України та фінансові й політичні преференції Сполученим Штатам.

У цих розкладах Україна — одна зі «страв» у «меню» на російсько-американському столі. Важливіша для Путіна, ніж для Трампа. Але Україна від самого початку президенства Трампа стала приводом для обговорення ширшого кола питань, і цього не приховують у Вашингтоні та Москві. Й хоча Путін відмовив Трампу, пов’язавши його пропозицію щодо 30-денного перемир’я з нездійсненними умовами, американський президент продовжив переговори, оскільки його інтерес ширший. ZN.UA писало про це задовго до розмови американського та російського президентів.

Сьогодні запитальна позиція Путіна залишається такою ж максималістською, як і два чи три роки тому: передача під контроль Москви території областей, «прописаних» у російській Конституції, — Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської; обмеження чисельності української армії; фіксація в українській Конституції нейтрального статусу; відмова Києва від вступу до НАТО; заборона на розміщення в Україні «натовських» миротворців тощо. Він, як і раніше, хоче «з’їсти» всю Україну.

Наразі немає жодних підстав вважати, що Путін піде на серйозні поступки задля припинення війни та підписання мирної угоди. І якщо Трамп хоче якнайшвидше припинити бойові дії, то російський президент тягне час, намагаючись зафіксувати вигідні для себе поступки. Білий дім і так уже зробив Кремлю подарунки, коли відмовив Україні в праві стати членом НАТО й поступився вимогам Росії щодо збереження контролю над окупованою українською територією.

Раніше Київ окреслив свої червоні лінії. По-перше, відмова від додаткових територіальних поступок Росії. По-друге, звільнення цивільних українців, яких утримують у місцях позбавлення волі без статусу військовополонених. По-третє, гарантії безпеки в разі порушення Росією угоди про припинення вогню. Крім того, в Києві не погоджуються фіксувати відмову від членства в НАТО й обмеження чисельності армії та якості її озброєння.

Сьогодні Володимир Зеленський заявив, що для України червоною лінією є визнання українських тимчасово окупованих територій російськими: «Ми на це не підемо».

Однак очевидно, що російсько-американських «компромісів» досягатимуть за рахунок України. Сценарії для нас варіюються між поганими та ще гіршими: від втрати території до обмеження суверенітету, від скорочення чисельності армії до відсутності гарантій безпеки. Готовність Білого дому піти назустріч Путіну висока. Судячи з інформації Semafor, адміністрація Трампа в разі укладання миру може піти й на офіційне визнання Криму частиною Росії. Вашингтон також може звернутися до ООН із пропозицією визнати півострів російським на міжнародному рівні.

«Поїдання» України може бути поступовим: спочатку припинення ударів по енергетичних об’єктах, портовій інфраструктурі, а потім і перемир’я. А за час припинення вогню нам припинять постачати озброєння. І не варто сподіватися, що Трамп гратиметься з Путіним, погодившись на тимчасове припинення постачання зброї Україні, у той час як техніка та боєприпаси надходитимуть від європейських країн. За потреби Вашингтон натисне на Європу, у зброї якої є чимало американських комплектуючих.

І потім, коли процес стане незворотним, Путін скаже: потрібно усунути всі «першопричини українського конфлікту». Саме задля цього, крім власного задоволення, він і розпочинав широкомасштабне вторгнення в Україну. А «першопричини українського конфлікту» полягають у розширенні НАТО на схід: Кремль вимагає, щоб Альянс повернувся до кордонів до 1999 року. Тобто щоб із НАТО вийшли всі країни, які вступили до нього відтоді, — Угорщина, Польща, Чехія та інші держави.

Україна ввійшла в смугу, коли її прагнуть  принизити. Ігноруючи її законні права, кров, жертви, сміливість. Проте й Америку, яку ми знали, сьогодні принижують не менше, ніж нашу країну. І тільки глава міністерства оборони Німеччини Борис Пісторіус випромінює надію, що настане час, коли Трамп зрозуміє й відреагує на це: «Він буде змушений реагувати, зокрема з погляду сили та репутації Сполучених Штатів Америки».