"Проси більше, отримаєш щось посередині": що робити з дітьми, які можуть залишитися в окупації після укладання мирної угоди

У грудні українські союзники — Велика Британія, ЄС, Канада, США, Австралія, Нова Зеландія, Японія — активно намагалися скоординувати свої санкційні політики проти РФ, аби вони були більш взаємопов’язані. Адже коли "Юнармия" з’являється в санкційних списках різних держав 2022-го, потім 2023-го, те, що її внесли до британського санкційного списку 2024-го, — не зовсім перемога, пояснює під час інтерв'ю редакторці відділу соціум ZN.UA Аллі Котляр експертка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська. 

За її словами, сьогодні найбільше зусиль докладається для включення до таких списків як військово-патріотичних об’єднань та центрів, так і суб’єктів, які займаються мілітаризацією дітей. Приміром, торік британці внесли у відповідний перелік представників центру "Воин", а ЄС зробив це вже в межах 16-го санкційного пакета. Це люди, які мілітаризують та індоктринують українських дітей.

"Серед них також можуть бути представники Білорусі. На її роль у російських злочинах США завжди звертали велику увагу. В грудні 2024-го навіть були особливі слухання стосовно цього в Гельсінській комісії", — повідомляє Рашевська.

За її словами, санкції працюють щонайменше щодо службовців середньої ланки: вони не зупинять російську уповноважену Марію Львову-Бєлову, але матимуть вплив на губернаторів та очільників різного роду таборів. Та Рашевська закликає внести у майбутню мирну угоду питання про те, що РФ повинна притягнути осіб, винних за злочини проти українських дітей, до відповідальності. Навіть якщо країна-агресор цього не зробить. 

"Міжнародні злочини мають бути покарані. Й перший суб’єкт, який має їх карати, — це держава громадянства злочинця. А вже потім — Міжнародний кримінальний суд, інші держави, — пояснила вона. — Має бути питання відповідальності, компенсації. Мають бути виділені спеціальні ресурси. Наприклад, Міжнародного компенсаційного механізму, до якого зараз входить Міжнародний реєстр збитків. Там є окрема категорія — примусово переміщені та депортовані діти". 

Окрім того, режим українських дітей, які можуть залишитися на окупованих територіях після укладання миру, також має бути чітко визначений. Їм повинні забезпечити доступ до української освіти, хоча б онлайн, свободу пересування (можливість виїхати з ТОТ, коли вони захочуть) та гарантувати збереження їхньої ідентичності, зокрема національної. Рашевська розповіла, що, наприклад, у Колумбії та Непалі положення щодо дітей були виділені в окремі норми в мирних угодах.

"Тут головний принцип — «проси більше, отримаєш щось посередині». Від України залежить, які максимальні вимоги вона висуне. І вони мають бути більшими, ніж просто повернення депортованих і примусово переміщених дітей. Особливо, якщо території залишаться окупованими, —  розповідає спікерка. — Це має бути широкий спектр рекомендацій, які мають бути дотримані, й має існувати певний механізм дій у разі, якщо РФ їх не дотримуватиметься.

Тобто якісь гарантії набирають чинності не лише якщо росіяни знову починають стріляти, а й якщо знову роздають свої паспорти на окупованих територіях, викорінюють українську мову зі шкільної системи, не пускають незалежних моніторингових місій, які мають визначити, чи дотримується РФ усіх тих вимог". 

Більше матеріалів Алли Котляр читайте на ZN.UA.