Відкрита наука є кроком уперед, однак в умовах війни вона несе ризики для України — експертка

Відкриті публікації, вільний доступ до знань та глобальна співпраця без кордонів свідчать про те, що це є символом того, як суспільству може служити наука. Наша країна активно долучилася до ідеї відкритої науки. У жовтні 2022 року український уряд затвердив Національний план відкритої науки. Нині ж МОН винесло проєкт Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації принципів відкритої науки" на громадське обговорення. Такі дії демонструють відкритість нашої країни до найкращих практик Європи та її готовність упроваджувати сучасні стандарти. У статті "Відкрита наука — крок у майбутнє. Та чи готові ми до її викликів?" доктор технічних наук, професор, проректор з наукової роботи Бердянського державного педагогічного університетуЯна Сичікова розповіла про плюси та ризики, які несе відкрита наука для безпеки та конкурентоспроможності України.

Авторка статті пояснила, як відкритість може зашкодити технологічній європейській конкурентоспроможності: 

• відсутність балансу між відкритістю та безпекою — науковиця зазначає, що деякі дослідження мають стратегічне значення, зокрема, у сфері біоінженерії, квантових технологій та штучного інтелекту;
• ризик витоку передових технологій — у разі повної відкритості результатів досліджень може виникнути ситуація, коли їх швидко комерціалізують ті, хто має кращі можливості для реалізації та більші ресурси. Сичікова наводить приклад державних структур Китаю та великих корпорацій США;
• відтік європейських стартапів — у зв'язку із слабкою підтримкою інноваційного підприємництва та складним регулюванням молоді європейські компанії часто переїжджають до Сполучених Штатів Америки, де легше залучати інвестиції. У результаті цього, вказує дослідниця, відкриті європейські дані стають фундаментом для створення бізнесу поза межами європейських країн.

За її словами, дискусії щодо поєднання відкритості і конкурентоспроможності науки нині є особливо актуальними для нашої країни, оскільки триває громадське обговорення проєкту закону щодо реалізації принципів відкритої науки.

"Це важливий і потрібний крок для інтеграції України в європейський науковий простір. Проте зараз надзвичайно важливо не захопитися "відкритістю за будь-яку ціну", - стверджує Сичікова.

Авторка статті звертає увагу на те, що в законопроєкті передбачено можливість тимчасового ембарго для результатів досліджень, що суперечать інтересам нацбезпеки або мають патентний потенціал. Науковиця вказує, що цю норму необхідно розширити через війну та високий рівень технологічної конкуренції.

"Важливо надати науковцям та установам ширшу автономію у визначенні, які саме дослідницькі дані можна відкривати без ризиків, а які потребують додаткових обмежень. Саме така гнучкість стане справжнім проявом відповідальної відкритості, що визнає: відкритість повинна мати межі, а безпечне майбутнє науки залежить від можливості вчасно поставити "паузу", - пояснює експертка.

Сичікова зауважує, що під час війни відкритість даних може нести серйозні ризики, зокрема, щодо особистих даних людей. Авторка наводить приклад відкритих реєстрів студентів і викладачів, оскільки до ворожих сил може потрапити їхня особиста інформація. Особливо небезпечно це для людей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях або є внутрішньо переміщеними особами.

Іншою загрозою, вказує експертка, є доксинг учених, який означає, що персональні дані науковців навмисно поширюються для погроз та, щоб їх залякати.

У  статті Nature вказано, що дослідники, які працюють із гостроактуальними темами, часто через свою діяльність стають мішенню для нападів, а їхні особисті дані можуть використовувати для переслідувань і тиску. Сичікова наголошує, що все частіше зараз трапляються такі випадки, оскільки будь-яку інформацію може бути знайдена, викривлена чи викрадена.

Сичікова вказує, що необхідно враховувати і "ненавмисні ризики", пов’язані з повною відкритістю наукових даних. За її словами, під час війни інформація про критичну інфраструктуру, дані про переміщення населення, чи результати наукових досліджень із певних питань можуть використовуватися не лише на благо, але й на шкоду. 

Експертка заявляє, що відкритість завжди повинна супроводжуватися відповідальністю, особливо, якщо мова йде про вразливі групи населення. Авторка статті робить висновок, що зараз відкритість у науці потребує глибоких етичних рішень, а не лише технічних. Вона додає, що це питання особливо актуальним є для нашої країни, яка під час воєнного стану  не може дозволити собі необдуману відкритість даних.

Сичікова називає чотири кроки, які зараз потрібно зробити Україні, щоб зберегти баланс між безпекою та відкритістю науки:

• створити національну стратегію відповідальної відкритої науки — експертка зазначає, що наша країна має шанс не лише адаптувати європейські стандарти, а й стати першопрохідцем у розробленні нових, етичних та відповідальних практик роботи з даними. Вона додає, що це можливість створювати власні стандарти, які враховуватимуть унікальний досвід країни в умовах війни;
• законодавчо врахувати ризики — у законі передбачити норму про можливе введення тимчасового ембарго на публікацію результатів досліджень. Науковиця вказує: "Це не обмежує свободи науки, а навпаки — захищає її, даючи змогу авторам гарантувати безпеку людей та зберегти право на інтелектуальний внесок";
• переосмислити критерії "відкритості" — у разі відсутності відкритих даних у ризикових чи чутливих дослідженнях, зазначає авторка, це не повинно автоматично знижувати оцінку наукової діяльності, якщо це обґрунтовано прозорою етичною політикою установи;
• запровадити системну етичну освіту для дослідників — не всі науковці мають навички захисту конфіденційності, анонімізації даних, або оцінки потенційних ризиків.

"Етичні протоколи та підходи мають стати стандартною практикою, особливо в роботі з постраждалими громадами або в контексті війни. Для цього в університетах мають діяти ефективні та реально функціонуючі Комітети з етики досліджень", - додає експертка.