/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F1%2Fb37a5ab92ac34f725dc0bbf24b204db8.png)
“Люди приїжджають, як решето": медики розповіли, які поранення на фронті найчастіше отримують військові
Медикам передової Харківського госпіталю доводиться рятувати бійців, поранених від скидів з дронів та від FPV.
Ворог «фарширує» коптери уражальними елементами, щоб максимально нашкодити нашим воїнам.
Але медики зазначають — рятуючи бійців, підвищують свій професійний рівень.
Про це йдеться у матеріалі кореспондентки ТСН Наталії Нагорної.
У польовій операційній готуються до пластичної операції.
Колись, в цивільному житті, Костянтин спеціалізувався на хірургії краси.
А зараз, в умовах війни, зовсім інша пластика.
Головне завдання Костянтина — зробити не просто красиво, а повернути боєздатність солдату.
Пацієнт Дмитро воює на Куп’янському напрямку, поранення отримав через приліт ворожого дрона.
Дмитро міг відсидітися і не піти в армію, але захотів своїм вчинком повернути людську повагу.
«Я з колонії прийшов», — каже він.
Він розповідає: на війні йому сподобалось, бо командири підтримують, бо є змога почати життя спочатку.
Отже тепер в свої 26 років він планує зробити кар’єру і стати професійним військовим.
Лікарі харківського госпіталю кажуть — найчастіше тут пацієнти саме через дрони.
«В основному скиди.
Ну, буває, що… Ну, бувають і осколкові, артилерія, міни, Але більша проблема — це FPV-дрони, що скидають», — каже старший ординатор передового хірургічного відділення Харківського військового госпіталю Олександр Шевченко.
«Люди приїжджають, як решето.
Багато-багато поранень.
Зараз після FPV-дронів зачасту це відірвані кінцівки.
Якщо раніше це були більш прямі попадання, то зараз вони стараються попасти в землю і вже ударною хвилею відривають кінцівки.
Зараз так більше йде», — каже керівник передового хірургічного відділення Харківського військового госпіталю Ярослав Полтавець.
Сергій Шипілов, провідний хірург харківського госпіталю, розповідає — українські медики навіть за короткий час на передовій накопичують, хоча і гіркий, але просто неймовірний досвід.
Насправді, медики цього напрямку роботу розглядають не стільки за складністю, скільки за обсягом — на собі відчувають штурми наших та відбиття ворожих.
А ще кажуть — тут доводиться бути гнучкими, бо поранення змінюються.
«Змінився характер самих осколків, які дістаємо.
В більшості велика проблема при діставанні осколків, що вони є немагнітні.
Зараз практично 60% немагнітних, пластикових.
Для лікаря, коли осколок реагує на магніт, його легше знайти, легше дістати, менший розріз треба робити.
Коли уламок немагнітний, практично в 90% треба його візуалізувати, тобто розріз стає більший, більша травматизація для пацієнта», — кажуть медики.
Один із тих, на кого тут покладають надію — анестезист Ілля.
Він закінчив медичний коледж, мобілізувався і допомагає рятувати пацієнтів.
Таких, як він, дуже чекають у госпіталях — середній медичний персонал, і бажано хлопці — ті, кого в армії шукають та чекають.
Ілля переконаний — зі своїм досвідом після війни без проблем закінчить медичний університет і повернеться вже лікарем, анестезіологом.

