Штучний інтелект у школі: загроза для вчителів чи шанс для освіти?

У США відкрили онлайн-школу, де академічну частину викладає штучний інтелект (ШІ), а саме навчання триває лише дві години на день. Решту часу діти займаються власними проєктами. Йдеться про онлайн-школу Unbound Academy, яку нещодавно відкрили в США, що спричинило бурхливі обговорення серед освітян усього світу. Чи означає поява таких шкіл те, що в майбутньому вчителі не будуть потрібні? Зовсім ні, навпаки, вони ще більше впливатимуть на навчання, але вже в іншій ролі — як ті, хто підтримує, мотивує, розвиває потрібні навички.

Досвід такої школи може бути цікавим для України не лише з огляду на можливості застосування в наших школах освітніх технологій, а й з урахуванням того, що ШІ відкриває нові можливості для навчання онлайн, що є особливо актуальним у воєнний час.

Як працює школа Unbound Academy

Unbound Academy — це нова онлайн-чартерна школа в Аризоні, дозволена Радою директорів державних чартерних шкіл штату. Особливість чартерних шкіл у тому, що вони є громадськими — фінансуються і громадою (батьками), і державою. Головним гаслом таких шкіл є свобода освітньої діяльності, інноваційність та психологічний комфорт учнів.

З моменту відкриття Unbound Academy в Аризоні школа активно впроваджує штучний інтелект для персоналізованого навчання. Решту часу учні присвячують практичним заняттям, таким як запуск власних бізнесів, створення застосунків і розвиток інших життєвих навичок. Школа орієнтована на учнів із 4-го до 8-го класу.

Якими є особливості програми цієї школи?

Навчання будується на основі використання платформ IXL і Khan Academy для індивідуальної адаптації темпу та стилю. Шлях, коли ми покладаємося на талант учителя та його здатність працювати однаково ефективно з класом із 30 осіб та індивідуально, вочевидь, вичерпав свій потенціал. І активне використання ШІ для реальної, а не паперової персоналізації навчання може бути виходом. Бо кожен, хто хоч раз пробував навчатися за допомогою ШІ, міг помітити, як добре він може адаптуватися до вас, ваших інтересів і темпу навчання. Це неймовірно. Можу сказати, що не кожен учитель здатний продемонструвати такий рівень викладання в реальних умовах.

Хоча треба визнати, що в навчанні за допомогою штучного інтелекту є й ризики. Експерти зазначають, що ШІ може помилятися під час створення навчальних матеріалів: наприклад, переплутати дати в історії чи розмір міста в географії. Це пов’язано з так званими глюками, коли система сама вигадує відповідь за відсутності необхідної інформації. Тому провідні педагоги радять усе ж таки «згодовувати» штучному інтелекту необхідний контекст: завантажувати свої навчальні програми, підручники, методичні матеріали, які він має використовувати як еталон для підготовки відповідей чи завдань. У нашій школі ми так само застосовуємо цей підхід і можемо сказати, що в такому разі похибок майже немає.

Ще один плюс навчання за допомогою штучного інтелекту — під час виконання завдань учні отримують миттєвий зворотний зв’язок від ШІ та рекомендації щодо вдосконалення навичок. Це дає змогу школярам опановувати матеріал удвічі-втричі швидше. Їм не потрібно чекати, як у традиційній школі, поки вчитель перевірить зошити. Також учителю важко надати індивідуальні рекомендації кожному з 30 учнів у класі й відстежити їхній особистий прогрес, адаптувавши під нього завдання. А ШІ робить це миттєво.

Мінімальна участь учителів: передбачається модель human-in-the-loop. Це так зване машинне навчання, коли люди навчаються за допомогою ШІ, але також «навчають» і нейромережі — дають відгуки, зауваження, анотації, які вдосконалюють роботу ШІ та підлаштовують під потреби конкретного користувача. Викладачі зазначають, що використання ШІ не замінює їх, а, навпаки, робить впливовішими. ШІ бере на себе рутинні завдання, такі як оцінювання та планування уроків, що дає вчителям більше часу та можливостей для справді важливих речей: не начитувати матеріал, який і так доступний учням, а працювати над розвитком соціальних та персональних компетентностей учнів, допомогати їм навчитися працювати в команді, захищати свої ідеї, створювати проєкти та імплементувати їх у життя. Саме це зараз і відбувається в Unbound Academy.

Водночас учителі проводять практичні заняття та координують проєктну діяльність, яким присвячена решта шкільного дня, вільна від академічного навчання. Практичні заняття з учителями — це заняття з розвитку життєвих навичок: критичного мислення, фінансової грамотності, публічних виступів, постановки цілей та підприємництва.

Наприклад, один із учнів започаткував узичний лейбл, який підписав контракти з сімома артистами та сягнув понад 50 мільйонів прослуховувань. Інший створив застосунок для підтримки психічного здоров’я підлітків, який швидко набув тисячі користувачів.

Чим цей досвід може бути корисним для України?

На мою думку, нам варто уважніше стежити за розвитком Unbound Academy, ба більше, спробувати імплементувати такий експеримент в Україні. Бо в разі успіху це може допомогти нам змінити підхід до традиційної освіти й вирватися з перманентної кризи, в якій ми перебуваємо протягом останніх років. Окрім зниження академічних результатів учнів, ми маємо брак педагогічного персоналу (вчителів бракує, а половина з тих, що є, планує звільнитися), відсутність належного фінансування методичних матеріалів та інтерактивних платформ, майже повну відсутність фокусу на розвиток м’яких навичок (soft skills), які сьогодні є вирішальними в житті кожної людини.

Водночас, на мою думку, освітянська спільнота не готова до таких новацій. Коли в грудні 2024 року я запропонував подумати над таким підходом до шкільного навчання через зазначені вище проблеми та переваги, це викликало неабияку хвилю обговорень і багато осуду з боку вчителів, котрі сприймають ШІ як загрозу й каталізатор академічної недоброчесності, а не як помічника та невідворотне майбутнє, що вже настало.

Звісно, таке експериментальне навчання має дістати відображення й у корекції нормативно-правових актів і регуляції всього навчального процесу. Як на мене, текст, тобто письмове виконання завдань — написання вправ у зошиті, який майже всю історію освіти був єдиним основним маркером оцінки знань, — уже не є актуальним. Бо генеративний ШІ може легко написати будь-яке есе чи розв’язати рівняння. Проте ми можемо концентруватися на інших формах, таких як взаємне навчання, публічні виступи чи презентації, захист проєктів тощо. Було б бажання.

Та чи є воно в нас?