Рідкісна знахідка розповіла, як давні люди зігрівалися на території України в льодовиковому періоді

Людська цивілізація багато в чому завдячує своїм існуванням вогню. Його використання історично допомагало нам готувати їжу, захищатись від хижаків, виготовляти інструменти та навіть проводити соціальні заходи. Однак якщо говорити про найхолодніші дні людської історії, то в Європі можна знайти дуже мало слідів від вогнищ.

Проте дослідження, оприлюднене у журналі Geoarchaeology, дозволяє пролити трохи світла це питання. Йдеться про знахідки трьох слідів вогнищь на березі річки Дністер біля села Кормань у Чернівецькій області. Вони датуються часом останнього льодовикового максимуму, тобто вогонь там горів десь між 22-21 тисячами років тому.

"Ми знаємо, що вогнища були широко поширені до і після цього періоду, але свідчень, що належать до розпалу льодовикового періоду, мало", — розповів співавтор дослідження Вільям Мерфі з Університету Алгарві в Португалії.

Як відомо, у цей час тут мешкали племена епіграветської культури, яка була дуже характерною для Східної та Центральної Європи тих часів. Вони жили дрібними групами і вели спосіб життя мисливців-збирачів.

Очевидно, якимось чином вогонь на території України в доісторичні часи люди розводили. Однак це не було просто. Хоча б через те, що в ті часи вона являла собою степ і тундру з низькою кількістю рослинності. Очевидна нестача ресурсів могла б підштовхнути стародавніх людей шукати способи зігріти себе якимось іншим способом, але дослідження показує, що без вогню все ж таки не обійшлося.

Кострища проаналізували на наявність органіки, а також склад ґрунту. Зазвичай у землі є залізо у розчиненому у воді вигляді або у формі гідроксидів, але при сильному нагріванні відбувається хімічна реакція з утворенням мінералу гематиту. Чим вище температура горіння, тим більш яскраво-червоним стає ґрунт. В цьому випадку вчені зрозуміли, що вогонь горів при температурі близько 600 градусів за Цельсієм, що можна порівняти з повноцінним великим багаттям, а не просто тлінням або невеликими вогнями.

Що стосується палива, то швидше за все древні люди використовували деревину (в основному ялинку), але також зустрічалися сліди згоряння кісток і навіть тваринного жиру. Проте слідами незрозуміло, чи служили вони паливом, чи потрапили у вогонь випадково. Звідки в тундрі давні люди змогли знайти достатню кількість деревини в дослідженні не говориться, проте не виключено, що в районі великих річок умови були дещо м’якшими.

У будь-якому випадку, використання вогню в таких умовах не було простим процесом: місцевим жителям треба було дбати також про заготівлю палива, захист вогню від вітру, вибір місцевості для багаття і т.д.

"Люди чудово контролювали вогонь і знали, як використовувати його по-різному, залежно від мети розведення вогню. Але наші результати також показують, що ці мисливці-збирачі використовували одне й те саме місце в різні пори року під час своїх щорічних міграцій", — розповів один з авторів досліджень Філіп Нігст з Віденського університету Австрії.

Вчені підкреслюють, що подібні знахідки періоду останнього льодовикового максимуму дуже рідкісні й не зовсім зрозуміло, у чому причина. Можливо це пов’язано зі зміною періодів замерзання і розморожування, а може місцевим племенам просто не вистачало ресурсів, щоб запалити вогонь і їм доводилося покладатися на інші способи обігріву в люті морози.

Як повідомлялося раніше, археологи в Нідерландах змогли виявити язичницьке місце поклоніння, в якому приносили жертву "диявольські гроші". Знахідка цінна не тільки тим, що проливає світло на життя людей, які жили в тому регіоні в дохристиянські часи, а й, можливо, показує зміну епох.