Національні особливості націоналізації – Роман Хіміч, експерт ринку телекомунікацій

Перші повідомлення ЗМІ витримані у позитивному ключі, мовляв скасування арешту, що був накладений на 19,8% акцій lifecell та 100% акцій Paycell, відкриває шлях до завершення угоди з продажу компанії французькому мільярдеру Ксав'є Неелю.

Від початку ця справа викликала величезний інтерес через її подібність до ситуації навколо Київстар, чиї акції так само знаходяться під арештом з осені минулого року.

Впевнений, що рішення суду стосовно lifecell вивчається під мікроскопом, а посилання на нього гратимуть важливу роль, коли розглядатиметься апеляція Київстар.

Структурно ситуація навколо обох телеком операторів є ідентичною.

На етапі арешту корпоративних прав в обох компаніях органи влади декларували бажання покарати одних й тих самих підсанкційних осіб на чолі із Михайлом Фрідманом.

Єдина, але дуже суттєва відмінність полягає в тому, що в Офісі президента від початку прямо казали про бажання конфіскувати Київстар, згадуючи про lifecell лише тоді, коли про компанію запитували.

Тож небезпідставно в спостерігачів склалося відчуття упередженості владних структур.

lifecell виглядав як заручник нестримного бажання ОП віддати в "правильні руки" лідера ринку.

Нажаль, новини про рішення суду не містять найважливішого - відомостей про аргументи, якими команда Turkcell переконала суд.

Кілька майже ідентичних інтерв'ю генерального директора компанії "Датагруп-Воля" Михайла Шелемби, які він дав напередодні вирішального судового засідання, містять аргументи, на яких, вочевидь, турецька сторона побудувала свою позицію.

Буде цікаво порівняти їх із тим, що міститься у рішенні суду, яке, сподіваюсь, стане доступним.

Хоча це не гарантовано, адже рішення щодо арешту корпоративних прав Київстару в жовтні минулого року досі (!) відсутнє.

Аргументи, скажімо прямо, різної сили і деякі з них відверто слабкі.

Але українська Феміда - дівчина з вигадками, тож ніколи не можна знати напевне, що буде їй до вподоби.

Отже, глянемо на ці аргументи, пам'ятаючи про одразу дві подібні ситуації, навколо lifecell та навколо Київстар.

Turkcell – компанія, яка повністю контролюється своїм єдиним контролюючим акціонером – суверенним фондом Туреччини.

Головою правління фонду є президент Туреччини.

Відповідно жоден міноритарний акціонер Turkcell не має впливу на ухвалення операційних чи стратегічних рішень.

Здається, це найпотужніший аргумент.

На перший погляд виглядає переконливо, оскільки наявність акціонера з контрольним пакетом знімає ледь не всі застереження.

До того ж цим акціонером є турецька держава.

Варто пояснити, що Суверенному фонду добробуту Туреччини (Türkiye Varlık Fonu), про який йде мова, належить 26% акціонерного капіталу, але 58% прав голосу є в Turkcell завдяки т.

привілейованим акціям.

З іншого боку, серед акціонерів Veon, яка управляє компанією Київстар, нема нікого з контрольним пакетом.

Що в одному, що в другому випадку підсанкційні особи не мають можливості диктувати свою волю.

Їм треба домовлятися з іншими акціонерами, а в цьому сенсі уряд Туреччина аж ніяк не виглядає більш проукраїнським, аніж кількадесят західних інвесторів на кшталт пенсійних фондіd, суверенного фонду Норвегії та інших.

Більше того, успішний саботаж антиросійських санкцій турецькими компаніями та урядом Туреччини викликає неприємні підозри.

lifecell, на відміну від інших активів з часу свого створення не заплатив ні копійки дивідендів підсанкційним особам — тобто навіть теоретично ці активи не могли використовуватися для якихось протиправних дій проти України.

Це, як мені здається, найслабший аргумент.

По-перше, він побудований на припущенні, що українська держава вважає можливим карати за дії, які не були протизаконними на момент свого вчинення.

Справа в тому, що і Київстар не сплачує дивіденди після початку повномасштабної війни.

Більше того, через персональні санкції, накладені на Фрідмана та компанію, вони в будь-якому випадку не змогли б отримати такі дивіденди.

До січня 2022 року підсанкційні особи отримували дивіденди від своїх акцій в Veon.

Але на той момент українська держава не заперечувала цьому, як і проведенню щорічного "Альфа Джаз Фест" у Львові.

Звичайно, Апеляційний суд може увімкнути підвищений рівень патріотизму та проігнорувати один за наріжних принципів права, покаравши за дії, які не були протизаконними на момент вчинення.

Це дуже спростить адвокатам Київстар та Veon їхню роботу в подальшому, коли ця справа почне розглядатися в судах Нідерландів, де зареєстрований Veon.

Інше вразливе місце цього аргументу знов пов'язане із турецькою державою та її "особливою позицією" щодо приборкання агресора.

Туреччина ігнорує санкції, накладені на державу-агресора та людей на кшталт Фрідмана.

Це загальновідомий сумний факт, який, до речі, суттєво знецінює аргумент щодо наявності контролю над lifecell та Turkcell з боку турецької держави.

За відсутності запобіжних заходів гроші від продажу українських активів можуть рано чи пізно потрапити і до підсанкційних осіб.

Пан Шелемба заявляє про наявність таких запобіжних заходів.

За його словами, угода між Turkcell та NJJ Holding містить пряму заборону на виплати підсанкційним особам.

Питання в тому, чи мали органи влади можливість переконатися в надійності цих запобіжників? Хто саме виконував таку експертизу? Адже серед аргументів, які п.

Шелемба озвучив напередодні вирішального засідання в Апеляційному суді і які ми зараз розбираємо, про ці запобіжники нічого не згадується.

Зважаючи на те, що Туреччина досі не наклала санкцій на осіб, які підтримують агресію проти України, такі питання потребують повної прозорості.

Будь-яка юридична чи фізична особа може купити на біржі акції не тільки Turkcell, а й Mc.

Donald's, Coca-Cola або іншої публічної міжнародної компанії з активами в Україні.

Відповідно до логіки арешту акції lifecell, якщо ця юридична чи фізична особа потрапляє під санкції, тоді СБУ чи Офіс Генпрокурора мусять прийти до цих міжнародних компаній та арештувати в них пропорційну частину українських активів.

Це означатиме неможливість інвестування в Україну.

Тут достатньо сказати, що даний аргумент на 100% стосується обох компаній, як і будь-яких активів публічних міжнародних компаній в Україні.

Яке рішення чекає на Київстар в апеляційному суді - неможливо передбачити.

Якби українська Феміда робила свою справу сама, але ж є ще пп.

Зевс, Меркурій та купа інших не менш авторитетних богів… У випадку, якщо суд відхилить аналогічні аргументи на користь Київстар, можна буде сміливо казати про упередженість судового процесу, якщо не його замовний характер.

Тоді в акціонерів Veon не залишиться шляху окрім подачі скарг до іноземних судів.

Французи та турки опинилися заручниками конфлікту, в епіцентрі якого знаходиться не lifecell, а Київстар.

До речі, залишається незрозумілою доля компанії Укртаурер.

Вежі мобільного зв'язку є важливим, за певних обставин - надважливим активом.

Незрозумілою є і доля угоди щодо придбання французами українських компанії, якщо з неї буде виключений цей актив.