/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F131%2Fb6dda3c3fc547e3aadc99e23392f65e7.jpg)
Росія почне "згортати" війну проти України, якщо виконати єдину умову - Гончар
Про що сказав Гончар:
Ціни на нафту повинні зберігатися на низькому рівні протягом 2-3 роки. Тільки в такому випадку Росія може почати процес "згортання" війни проти України. Про це під час чату на Главреді розповів президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт з міжнародних енергетичних відносин і безпеки Михайло Гончар.
На думку експерта, хоча скорочення нафтових доходів Росії є важливим фактором, воно не гарантує ослаблення війни. Москва має змогу компенсувати втрати за рахунок інших джерел, як, наприклад, емісії рубля, що може спричинити інфляцію, так і за рахунок посилення податкового тиску, конфіскації коштів у банках та інших форм фіскального тиску з боку держави.
"Тому ніщо не вказує на те, що пріоритет бюджету війни відійшов на другий план. Навпаки, все вказує на те, що розкручено маховик військової машини, який поки що продовжує демонструвати результати. Але закони економіки не обдурити, і колапс має настати. Але він не може настати тільки через те, що ціна на нафту впала нижче 50 доларів за барель", - вказує експерт.
Дивіться відео, в якому Михайло Гончар розповів, як зниження цін на нафту вдарить по Росії:
Гончар підкреслює, що необхідна системна стратегія, якої, на жаль, не вистачає з боку європейських союзників України. Вони продовжують покладатися переважно на санкційний тиск, розраховуючи, що цього достатньо, щоб змусити Росію зупинити агресію. Проте, як показують 11 років війни, цього недостатньо, адже обсяги російського нафтового експорту залишаються стабільними, і хоча прибутки коливаються залежно від цін, критичного впливу на здатність фінансувати війну це не має.
"Санкції мають бути герметичними. За часів Байдена у США говорили про "пекельні санкції", і за Трампа вже хтось про них згадував. Сьогоднішні санкції проти Росії не є "пекельними". Якщо російська нафта зберігається на ринку, це означає, що Захід її не купує, але її купують Китай, Індія і Туреччина. Тому Росія все одно своє отримує - чи то у вигляді доларів, чи то у вигляді юанів, рупій і турецьких лір. І все це через певні схеми і з певними втратами все одно конвертується в ті ж самі долари, здійснюються необхідні закупівлі обладнання і матеріалів за допомогою Китаю", - сказав він.
Аналітик зазначає, що саме завдяки цьому російська військова машина продовжує функціонувати, хоча й не на повну потужність, принцип "ми за ціною не постоїмо" у Росії залишається незмінним. Немає ознак того, що такий підхід зміниться найближчим часом.
Найдієвішими санкціями, на його думку, залишаються удари, які завдають Збройні Сили України по об’єктах енергетичної інфраструктури РФ, адже вони мають реальний вплив, на відміну від багатьох декларативних міжнародних заходів.
"А те, що стосується санкцій з боку наших європейських партнерів, то вони всі підходять до рішучих дій, але ніяк не можуть перейти Рубікон, наприклад, закупорити Датські протоки для російського нафтового експорту, адже основні доходи від експорту нафти йдуть саме через Балтику. Через Балтику йде основний експорт російської нафти - близько 57% усього експорту. І, відповідно, йде зустрічний грошовий потік. Тому саме там потрібні жорсткі та рішучі дії", - зауважив експерт.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F131%2F2d8a5724d02393b27a2c274a91724ee8.jpg)
Він навів приклади конкретних дій проти російського нафтового експорту, зокрема у березні в Німеччині конфіскували танкер разом із вантажем нафти, а в квітні в Естонії затримали порожній російський танкер.
"Це добре, але ці два випадки погоди не роблять. Потрібно закупорити Датські протоки і заборонити вхід танкерів під завантаження нафтою - не ганятися за танкерами з російською нафтою, а не пускати танкери в Балтику під завантаження, особливо зі списку "тіньового флоту". Росії тоді буде навіть важко пред'явити якісь претензії, тому що танкери, які йдуть з російською нафтою, як правило, приписані в інших портах і йдуть під прапорами різних екзотичних країн", - підкреслив Гоначар.
Аналітик підсумував, що саме такі практичні дії мають бути частиною ширшої стратегії справжнього обмеження російських нафтових прибутків.
Санкції проти Росії - останні новини за темою
Нагадаємо, як раніше повідомляв Главред, члени Демократичної партії в Конгресі США підготували законопроєкт, спрямований на посилення військової та економічної підтримки України у протистоянні з Росією, а також на запровадження жорсткіших санкцій проти Москви. Як повідомляє агентство Reuters, документ наразі не оприлюднено публічно.
Зниження цін на нафту пояснюється політикою Саудівської Аравії та діями Дональда Трампа, який ініціював введення мит, зазначив експерт з енергетичних питань і міжнародної безпеки, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.
Водночас нова хвиля глобальної економічної нестабільності, яка спричинила падіння нафтових котирувань, може завдати Росії серйозного удару. Таку думку в коментарі Главреду висловив політичний та економічний аналітик Тарас Загородній.
Хто такий Михайло Гончар
Гончар Михайло Михайлович (нар. 17 лютого 1963) — український експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин. Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", головний редактор часопису "Чорноморська безпека", пише Вікіпедія.
У 2000-х роках працював у системі нафтогазового комплексу України, займаючи відповідальні посади. Досліджував питання енергетичної безпеки, міжнародних енергетичних відносин, нафтогазового сектору, нетрадиційних вуглеводнів, реформування енергетичного сектору, глобальних енергетичних ринків. Був експертом української частини міжурядових комісій з економічного співробітництва з Німеччиною, Польщею, Словаччиною, Чехією, Казахстаном, Азербайджаном, Грузією, Туреччиною.
З 2007 року працює в неурядовому секторі — спочатку очолював енергетичні програми і київське представництво "Номос-Енергія" аналітичного центру "Номос", а у 2009 році заснував і очолив аналітичний Think Tank Центр глобалістики "Стратегія ХХІ". Головний редактор часопису "Чорноморська безпека" (з 2017 року). Автор, співавтор та редактор низки книг та публікацій з проблематики енергетики, енергетичної безпеки, міжнародних відносин, виданих як в Україні, так і у Польщі, Словаччині, Німеччині, Великій Британії, Туреччині, Нідерландах, Фінляндії тощо. З 2016 року — член Державного комітету з промислової політики. Має статус асоційованого експерта Центру Разумкова та Центру дослідження Росії.
