Хто стане новим Папою: держсекретар Ватикану, «азіатський Франциск» чи «темна конячка»
Хто стане новим Папою: держсекретар Ватикану, «азіатський Франциск» чи «темна конячка»

Хто стане новим Папою: держсекретар Ватикану, «азіатський Франциск» чи «темна конячка»

Папа Франциск, який обіймав посаду глави Римо-католицької церкви з 2013 року, помер 21 квітня 2025 року у віці 88 років. Його смерть, про яку офіційно оголосив Ватикан, відкриває період Sede Vacante (вакантний престол), протягом якого колегія кардиналів збереться на конклав для обрання нового понтифіка. Теоретично, Папою може стати будь-який католик чоловічої статі, але на практиці вибір майже завжди падає на одного із 138 кардиналів. Коротко про – про те, хто зможе вже за місяць надіти папську тіару та перстень святого Петра, він ж "Перстень рибалки".

Збори кардиналів після зречення чи смерті Папи - конклав - скликаються не раніше 15 і пізніше 20 днів після смерті Папи. До нього входять кардинали-виборщики молодше 80 років. Щоб бути обраним, майбутньому Папі необхідно заручитись 2/3 голосів плюс один. Нині у колегії кардиналів 253 члени, але лише 138 з них мають право голосу на конклаві.

Вибір нового Папи залежатиме від різних факторів: від віку та походження до орієнтації (ліберальної чи консервативної) тощо. Але популярність того чи іншого кардинала, ставлення пастви та інші мотиви, що сприяють його обранню, як показало життя, мало що означають. У цьому разі, як ніколи, доречно буде сказати «На все воля Божа».

П'єтро Паролін

Поки що умовна пальма першості - у державного секретаря Ватикану з 2013 року кардинала П'єтро Пароліна. Він є другою особою в Римо-католицькій церкві після Папи, відомий як досвідчений дипломат. Його робота включає переговори з такими країнами, як Китай, В'єтнам, Ізраїль і КНДР, а ще Паролін брав участь у міжнародних угодах, наприклад, щодо нерозповсюдження ядерної зброї, і активно представляв Ватикан як миротворець у міжнародних конфліктах – включаючи російсько-українську війну та палестино-ізраїльські перемовини.

Репутація у Пароліна чиста, він вважається досить молодим (йому 70 років), має італійське походження. Досить активний – брав участь у управлінні Ватиканом під час хвороби Папи Франциска. За орієнтацією кардинал Паролін ближче до реформаторів, ніж до консерваторів, що і викликає невдоволення останніх.

П'єтро Паролін. Фото: wikipedia.org

Маттео Дзуппі

Маттео Дзуппі, архієпископ Болоньї та президент Італійської єпископської конференції, також має великі шанси перемогти на конклаві. Він відомий у світі як посланник Франциска з мирних переговорів у російсько-українській війні, побувавши у миротворчих місіях у Києві та Москві два роки тому, а також сприяв поверненню українських дітей з Росії. Ватиканські інсайдери зазначають, що Дзуппі сприймається як продовжувач реформ Франциска, включаючи акцент на бідних, мігрантів та міжрелігійний діалог.

Однак Дзуппі програє Пароліну з досвіду адміністративної роботи, оскільки зосереджений на пастирській діяльності. Він є помірним лібералом, який підтримує прогресивні ініціативи Франциска, включаючи, наприклад, діалог з ЛГБТ-спільнотою. Звичайно, консерватори від цього не в захваті, і тому в їхніх лідерах - інші люди.

Маттео Дзуппі. Фото: wikipedia.org

Пітер Ердьо

Архієпископ Естергома-Будапешта, представник Угорщини, 72 роки, Пітер Ердьо - консерватор, відомий своєю відданістю традиційним доктринам, включаючи нерозривність шлюбу. Ердьо має значний вплив у європейських церковних колах та досвід управління великою єпархією. Його критикували за жорстку позицію з питань причастя для розлучених і повторно одружених католиків. Також він відкрито висловлювався про свою незгоду з прийомом біженців у Європі, заявляючи, що це рівносильне торгівлі людьми.

Але завдяки своїй репутації та європейському походженню він може стати ключовою фігурою для кардиналів, які бажають повернути папство до Європи після аргентинця Франциска. Втім, його консервативні погляди вже відштовхують кардиналів-лібералів з колегії конклаву.

Пітер Ердьо. Фото: wikipedia.org

Луїс Антоніо Тагле

67-річний Тагле, колишній архієпископ Маніли, відомий як «азіатський Франциск» через свою харизму та популярність у пастви. Не подобається консерваторам, але цілком підходить реформаторам церкви. Тагле активно виступає за реформи та діалог з іншими релігіями. Шанси високі завдяки молодості та азіатському походженню. Деякі консерватори можуть вважати його надто ліберальним. Тагле критикує ставлення Церкви до представників ЛГБТ, а також до розлучених і повторно одружених католиків. Якщо Тагле виберуть, він стане першим Папою з Азії.

Луїс Антоніо Тагле. Фото: wikipedia.org

Пітер Кодво Аппіа Тарксон

Канцлер Папських академій наук, колишній голова Папської ради з питань справедливості та миру. Родом із Гани (Африка). Його називають досить харизматичним лідером, поміркованим у поглядах. Його африканське походження може зробити його Папою-символом якогось історичного зсуву, оскільки Папи з Африки ще не обиралися. Перешкодою на шляху до папського престолу вважається і вік Тарксона (76 років), і конкуренція з єврокандидатами.

Його кандидатура розглядалася в 2013 році серед papabile (найбільш ймовірних кандидатів), проте тоді кардинали не ризикнули настільки лібералізувати церкву, обравши африканського Папу. Втім, записи Церкви підтверджують, що в історії католицької церкви потенційно було три чорношкірі Папи: Папа Віктор I (189–199 рр.), Папа Мільтіад (311–314 рр.) та Папа Геласій I (492–496 рр.)

Пітер Кодво Аппіа Тарксон. Фото: cbcgha.org

З історії питання

Папа Франциск зненацька виграв у італійських кардиналів

У 2013 році, коли після зречення Папи Бенедикта XVI Святий престол зайняв Хорхе Маріо Бергольйо, відомий під ім'ям Папи Франциска, його шанси до обрання не перевищували 10-15%. Він не був очевидним фаворитом серед papabile. До того ж церкву трясли корупційні скандали у Ватиканському банку, витік документів («Ватилікс») та інші проблеми, які мав вирішувати новий Папа разом зі своїми іншими обов'язками.

На конклаві тоді брали участь кардинали зі значно більшими шансами на успіх, наприклад, архієпископ Мілана Анджело Скола, канадець Марк Велле та архієпископ бразильського Сан-Паулу Оділо Шерер. Вони були досить молодими – 60-70 років, щоб очолити католицьку церкву на довгий термін та були родом із Європи. Найвища ймовірність обрання була у Сколи, якого підтримували всі 28 італійських кардиналів конклаву, а Велле вважався компромісною фігурою для консерваторів та реформаторів церкви.

Архієпископ Буенос-Айреса Хорхе Маріо Бергольйо був зі списків «другого ешелону» претендентів. Але саме представник Латинської Америки, майбутній Папа Франциск став компромісним варіантом для всіх. Неєвропейський Папа розглядався як символ глобалізації церкви, який закликав її бути ближче до пастви.

На голосуванні конклаву у 2013 році у першому турі Анджело Скола отримав найбільшу кількість голосів, але не досяг необхідних двох третин (77 із 115). Несподівано значну підтримку набрав Бергольйо – зрозуміло, що серед неєвропейських кардиналів та реформаторів. Наступного дня голоси Сколи почали йти Бергольйо та іншим кандидатам, і, нарешті, у п'ятому турі Хорхе Маріо Бергольйо отримав понад 77 голосів і був обраний. Так нефаворит папської виборчої кампанії зійшов на престол під ім'ям Папи Франциска.

Джерело матеріала
loader
loader