Чи варто піддаватися на ядерний шантаж Путіна?

Чим ближче до «9 мая» – дня кремлівського «побєдобесія», тим більше Путін боїться зриву параду на Красной площаді. Як передає агентство Reuters – Президент Росії Владімір Путін у коментарі, оприлюдненому в неділю 4 травня, заявив, що потреби у застосуванні ядерної зброї в Україні не виникало і він сподівається, що вона не виникне. У фрагменті майбутнього інтерв’ю російському державному телебаченню, опублікованому в Telegram, Путін заявив, що Росія має сили та засоби, щоб довести конфлікт в Україні до «логічного завершення».

Відповідаючи на запитання репортера державного телебачення про українські удари по Росії, Путін сказав: «Не було потреби застосовувати цю (ядерну) зброю… і я сподіваюся, що вона не знадобиться. У нас достатньо сил і засобів, щоб довести те, що було розпочато у 2022 році, до логічного завершення з результатом, якого вимагає Росія».

Цікаво дізнатися, що мав на увазі російський диктатор, коли говорив про логічне завершення своєї кривавої війни в Україні «з результатом, якого вимагає Росія». Адже на капітуляцію під виглядом «миру» Україна ніколи не погодиться, а чергове залякування українців та західного світу ядерною зброєю може більше і не спрацювати.

Тепер слово за адміністрацією президента Сполучених Штатів Дональда Трампа. Адже весь світ зараз дивиться, якою може бути реакція офіційного Вашингтону на подібну ядерну заяву. Можливо, що зараз НАТО та Захід, без участі США, мали б передати Україні звичайні ракети, здатні вразити Москву? Щоразу, коли Росія завдає удари по Києву, мусять бути нанесені удари у відповідь.

Варто зауважити, що під час російсько-української війни москвичі є найвпливовішими громадянами Росії. І коли саме вони відчують на собі всі «принади» її наслідків, тільки тоді населення Москви відмовиться від своєї позиції стороннього спостерігача. Адже поки що ця війна сприймається ними не більше, як телевізійна картинка подій, що  відбуваються десь дуже далеко. Тому потрібно зробити усе можливе, аби вони відчули всі наслідки цієї так званої «спецоперації» на своїй шкурі.

Періодичні ядерні залякування здатні повернутися до Москви своїми негативними наслідками. Путін може досягти того, що його вже не будуть сприймати серйозно. І це велика  помилка. Ще ніколи не було такого, щоб хтось так часто кричав «вовки». До речі, у 2025 році він вже третій чи четвертий раз погрожує ядерною зброєю. 

Це залякування свідчить про те, що кремлівський старожил знаходиться у відчаї. Тому він намагається налякати світ так, щоб допомога Україні була припинена і вона залишилася сам на сам з Російською Федерацією.

Однак ціна такого ядерного безумства для Кремля може виявитися дуже великою. Бо після цього повернути «ядерного джина» назад до пляшки стане вже неможливо. І кожна з тих країн, які мають ядерний потенціал, можуть піддатися на спокусу випробувати його конкретно в дії.

Путін всесвітнє зло, яке ніяк не може змиритися з існуванням незалежної Української держави. І тут ми підходимо до питання, яке могло б вирішити долю російсько-української війни. Скільки на сьогодні Російська Федерація має функціональних ядерних боєголовок?

Адже вже не раз серйозні західні військові аналітики висловлювали припущення, що коли російська військова техніка після розвалу Радянського Союзу так погано зберігалася та обслуговувалася, то чому тоді ядерні боєголовки мусять стати винятком із цього правила.

Очевидно, що західні розвідки володіють інформацією – скільки, після завершення холодної війни, СССР мав боєголовок, які знаходилися в робочому стані. А оскільки відомо, що їх обслуговували за залишковим принципом, як і все в Росії, то зовсім не можна виключати того, що нині більшість з них – це просто купа радіоактивного сміття.

Таким чином можливо вийти на реальну цифру діючих російських ядерних боєголовок, чисельність яких зовсім не тисячі, чи навіть сотні в найкращому для Кремля випадку, а мізерні десятки.

І якщо це дійсно так, то путінський ядерний блеф не мав би більше спрацьовувати. А саме на нього всі роки російського вторгнення в Україну озиралися в Сполучених Штатах та Європі. Добре знаючи, що надання українцям дозованої військової допомоги не дозволить вигнати московських зайд з усіх окупованих ними наших міжнародно визнаних територій.     

Водночас Росія не може окупувати всі українські території, інакше росіяни зробили б це вже давно. Адже реальність зараз є такою, що Російська Федерація втрачає за декілька тижнів стільки своїх солдатів, скільки СССР за увесь час свого злочинного вторгнення до Афганістану.

Необхідно, знаючи психологію Путіна, який в душі так і  залишився дворовим пітерським шпанюком, зрозуміти, що він не наважиться використати ядерну зброю. Адже після цього Москва також зазнає удару у відповідь. А піти достроково з цього життя російський кегебістський «цар» аж ніяк не збирається. Тому йому залишається тільки ядерно блефувати, вишуковуючи для себе на Заході ще більш боязких політиків, ніж він сам.

Підтвердженням цьому є те, що Путін просто боягуз. Обслуга постійно куштує його їжу, аби переконатися, що вона не отруєна. Сили безпеки Російської Федерації захищають його, як нікого в світі, а двійники часто беруть участь в різноманітних публічних заходах, щоб унеможливити навіть ймовірність замаху на такого «цінного» для росіян вічного правителя.

Деспот жодного разу не відвідував передову, зустрічається з лідерами інших держав, як правило, на великій відстані, а його найближче оточення мусить пройти чималий карантин, перед тим, як йому заманеться зустрітися з кимось особисто.

Зараз він смикається, бо дуже хвилюється про безпеку свого пропагандистського параду на «9 мая». І це  той час, коли лідери країн, запрошених на це театральне дійство, почали, один за одним, відмовлятися від своєї участі в ньому. При чому Путін вже відкрито став ототожнювати можливість своєї міфічної перемоги над Україною, з уникненням світом ядерної Третьої світової війни. 

Цей посил Заходу розшифровується так – віддайте нарешті мені Україну на розтерзання. Інакше людство на планеті Земля просто перестане існувати. Шантажистський правитель шантажистської держави весь час апелює до досвіду Японії, яка після того, як Сполучені Штати завдали ядерних ударів по її території, змушена була здатися. При чому тиран веде себе так, немов тільки Росія єдина в світі країна, яка має ядерну зброю. Але на дворі не 1945, а 2025 рік, і Російська Федерація далеко не одна володіє цим смертоносним інструментом.

Звісно, що ядерну зиму ніхто не зможе пережити, і ніхто не виживе. Але навіть обмежене використання Росією тактичної ядерної зброї проти України здатне призвести до кількох руйнівних еквівалентів Чорнобильської катастрофи. І тоді зовсім не факт, що хмари з радіоактивним пилом після можливого удару, попадуть на територію України або Європи, а не на саму Московію.

Імперського реваншиста Путіна потрібно поставити на місце в Україні. Адже у нього небезпечна ілюзія, що він керує Радянським Союзом у часи його найвищого підйому, а не Російською Федерацією, економіка якої давно дише на ладан. Тому ні йому, ні його оточенню не вдасться відсидітися в бункерах. І, в такому разі, для Москви наступний день просто ніколи не настане.

Лідери Заходу на подібні путінські  погрози мусили б чітко відповісти – хоча Україна не є членом НАТО, проте використання ядерної зброї, навіть в її тактичному урізаному варіанті, буде прирівнюватись до нападу на одну з держав Північноатлантичного альянсу. З усіма руйнівними наслідками для Росії, які з цього випливатимуть.