Головні виклики української металургії це дефіцит кадрів, дорога логістика та екологічне мито CBAM – дослідження
Головні виклики української металургії це дефіцит кадрів, дорога логістика та екологічне мито CBAM – дослідження

Головні виклики української металургії це дефіцит кадрів, дорога логістика та екологічне мито CBAM – дослідження

Гірничо-металургійний комплекс залишається ключовою частиною економіки України: у 2024 році компанії сектору сформували 7% ВВП країни та 15% усього експорту товарів. Але галузь значно постраждала через війну, і зараз продовжує боротися з серйозними викликами, головними з яких лишаються високі логістичні витрати, дефіцит кадрів та неможливість конкурувати з російським металом у ЄС. 

«Від 15% до 20% працівників металургійної промисловості мобілізували. Багато людей бояться працювати у великих компаніях, оскільки це збільшує ризик мобілізації, а зміни до законів часто спричиняють хвилі звільнень працівників. Компанії наймають жінок, працівників старшого віку та ветеранів, але цього недостатньо. Нестача робочої сили – це не лише проблема сьогодення, вона може обмежити і майбутнє зростання економіки України», – вказують аналітики.

Неможливість конкурувати з російським металом в ЄС також є значною проблемою – адже, попри всі санкції, ЄС продовжує купувати російську металургійну продукцію. Російські виробники користуються дешевими енергоресурсами та не мають жодних логістичних обмежень, тому українські компанії не можуть з ними конкурувати. У результаті, тільки за підсумками січня-лютого 2025 року, ЄС імпортував 1,35 млн т (+71,4 р./р.) металургійної сировини російського походження на суму €535,2 млн (+47,3% р./р.).

«Логістичні витрати також суттєво зросли: поточні ставки фрахту щонайменше вдвічі вищі, ніж до війни. Україна відкрила морський експортний коридор, але всі порти функціонують, а судноплавство не повністю безпечне на тлі воєнних ризиків. Крім того, «Укрзалізниця» планує вкотре підвищити тарифи на перевезення – на 35-40% для вантажів ГМК. Це не додає конкурентоздатності вітчизняним виробникам», – зауважили дослідники.

Вуглецевий прикордонний податок в ЄС (CBAM) є ще однією великою загрозою: через його запровадження Україна до 2030 року може щорічно втрачати $1,6 млрд від експорту сталі.

«Українським компаніям терміново потрібно інвестувати у скорочення вуглецевих викидів, але вони не можуть цього робити, адже поточним пріоритетом є виживання. Україна сподівається отримати звільнення від вимог щодо CBAM: чинний регламент містить пункт про «форс-мажор», який може застосовуватися, враховуючи руйнівний вплив війни. Але звільнення не може бути надано автоматично – уряд України має звернутися до Європейської Комісії, щоб пояснити необхідність спеціального підходу в рамках CBAM для українських експортерів», – наголошується у дослідженні.

Втім, Україна має всі шанси у майбутньому стати основним постачальником залізної руди, придатної для виробництва заліза прямого відновлення (DRI), яке користуватиметься високим попитом у ЄС. Але загальні капітальні витрати, необхідні для реалізації вже оголошених проєктів «зеленої» металургії в Україні, становлять близько $11 млрд. Ці проєкти будуть реалізовуватися лише за умови, що українські компанії отримають доступ до європейських інструментів «зеленого» фінансування, аналогічні до тих, які отримали європейські компанії, резюмували у Центрі.

Як відомо, минулого року металургія принесла Україні 15,2% експортних доходів ($6,4 млрд). Ключовими товарами залишалися залізна руда ($2,8 млрд) і сталь ($2,4 млрд). Також ГМК забезпечив 18,3% загальних капітальних інвестицій в українську промисловість у 2024 році. А найбільші металургійні компанії галузі («Метінвест», «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Інтерпайп», DCH Steel, Ferrexpo) сумарно сплатили майже мільярд доларів податкових платежів.

Джерело матеріала
loader
loader