Канцлер со второй попытки: как избрание Мерца стало политическим землетрясением для Германии

6 травня, як і очікувалося, Німеччина отримала свого десятого канцлера.

Однак відбулося це геть не так, як було заплановано.

Лідер Християнсько-демократичного союзу Фрідріх Мерц став першим канцлером повоєнної Німеччини, обраним не з першої спроби.

Несподівана поразка під час першого голосування змусила оглядачів говорити про політичний землетрус і навіть державну кризу.

Попри те, що друге голосування, проведене того ж дня, виявилося вдалим, невідомо, наскільки далекосяжні наслідки матиме без сумніву історичне голосування в Бундестазі.

Виходить, всередині владної коаліції існує чимала опозиція канцлеру Мерцу – і цей фактор може виявитися визначальним для подальшої роботи уряду.

А одночасно – цей конфуз у Бундестазі став подарунком для ультраправої "Альтернативи для Німеччини".

Давши їй підстави говорити про неминучість нових дострокових виборів.

Провал Мерца.

Фрідріх Мерц не так уявляв собі цей день: згідно зі вже згаданим, ретельно прописаним сценарієм, після 9 ранку мало відбутися голосування у Бундестазі, після цього він мав отримати офіційний документ про призначення від президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра, а потім скласти присягу у Бундестазі.

Далі мала відбутися урочиста церемонія, на якій, за чутками, з його рідного Зауерланду до Берліна спеціально привезли 10-літрову діжку пива.

А на наступний день у графіку майбутнього канцлера вже були заплановані візити до Парижа та Варшави...

Перед ранковим голосуванням Мерц тримався розслаблено і впевнено, робив селфі з охочими депутатами.

Спокійно тримався і лідер коаліційної Соціал-демократичної партії (СДПН) Ларс Клінгбайль.

Та невдале голосування нагадувало грім серед ясного неба.

За результатами Мерц несподівано не набрав достатньої для обрання кількості голосів: він отримав 310 за необхідних 316 голосів.

Принаймні 18 депутатів коаліції ХДС/ХСС і СДПН відмовилися підтримати його.

Світлини розгубленого все-ще-неканцлера облетіли світові ЗМІ.

Після того як перший шок зійшов, коаліційні партії і невороже налаштована опозиція кинулись на пошуки виходу з ситуації, що склалася.

Задля цього та завдяки співпраці з Лівою партією та "Зеленими" вдалося скоротити терміни для другої спроби голосування за кандидатуру канцлера і провести його цього ж дня.

Фондовий ринок Франкфурта впав приблизно на один відсоток, реагуючи на невдале перше голосування за призначення Мерца канцлером.

Зрештою, у другому турі голосування Фрідріх Мерц був обраний канцлером 325 голосами.

Того ж вечора він склав присягу – президент Франк-Вальтер Штайнмаєр пожартував, що Мерц прибув до нього "з невеликим запізненням", а згодом країна отримала і нових міністрів.

Таким чином, урядову кризу вдалося відвернути.

Однак вирішення ситуації з канцлером не скасовує тієї кількості запитань, які виникли з його несподіваним провалом на раковому голосуванні.

Як таке взагалі могло статися? Хто були ті 18 депутатів коаліції, які голосували проти або утрималися вранці? Ким були ті троє, які не підтримали Мерца і під час другого голосування? Якою буде ціна підтримки Лівої партії?.

А головне – чи не є труднощі з обранням канцлера лише передвісником майбутніх складнощів у прийнятті рішень, у тому числі щодо України?.

В пошуках зрадників.

Вже у перші хвилини після невдалого голосування у Бундестазі поряд з пошуками шляхів виходу почалися і пошуки винних.

Натомість лідер есдеків Ларс Клінгбайль запевнив, що "немає жодних ознак того, що СДПН не повністю віддалася цій справі".

"Я припускаю, що парламентська фракція СДПН проголосувала одностайно за Мерца.

У нас немає альтернативи, інакше країна порине в хаос", – сказав соціал-демократ Ральф Штегнер.

Інший член парламенту, який вирішив залишитися анонімним у розмові зі Spiegel, звинуватив ХДС/ХСС: він підозрює, що дисиденти в лавах партії намагаються дискредитувати СДПН.

Проте в партії циркулює й протилежна думка: "Не обов'язково проти голосували противники Мерца, а скоріше – противники Клінгбайля".

Клінгбайль сформував парламентську фракцію і кабінет міністрів відповідно до своїх уявлень, не зважаючи на заслужених товаришів, таких як Саскія Ескен і Губертус Гайль.

Кажуть, що при підборі кадрів він орієнтувався "більше на пропорційне представництво, ніж на кваліфікацію".

Тож не виключено, що невдоволені хотіли провчити лідера СДПН.

Так само це могли бути соціал-демократи, які все ще ображаються на лідера ХДС за те, що він проголосував разом з "Альтернативою для Німеччини" ("АдН") у питанні міграції.

Але це могли бути і розчаровані члени ХДС, які не потрапили до уряду.

Або ж ті члени партії, які образилися на Мерца за його розворот у питанні боргових запозичень.

Правда може так і залишитися невідомою.

Ясно лише те, що.

лідер ХДС не має безумовної підтримки в коаліції.

На це вже звернули увагу політичні опоненти.

Лівий політик Дітмар Бартш після першого туру написав у X: "Який початок! Соромно.

Мерц досяг того, чого не досяг ніхто до нього".

"Це показує, на якому слабкому фундаменті побудована мала коаліція ХДС/ХСС і СДПН, яку відкинули громадяни", – прокоментувала у X лідерка фракції "Альтернатива для Німеччини" Аліса Вайдель.

Тінь на канцлерстві.

Незважаючи на те, що Фрідріх Мерц зрештою все ж став канцлером, і сталося це того ж дня, як і планувалося, не можна заперечити того факту, що перше в історії обрання з другої спроби кидає тінь на його канцлерство.

Примітно, що цей день потрясінь у Німеччині стався рівно через пів року після розпаду "світлофорної" коаліції СДПН, "Зелених" та Вільної демократичної партії.

Мерц у часи перебування в опозиції хотів покласти край хаосу "світлофорної" коаліції, але тепер сам опинився в непевній позиції.

Ймовірно, у майбутньому йому нелегко буде забезпечити підтримку важливих рішень і політичних проєктів.

А враховуючи розбіжності між ХДС та СДПН стосовно, приміром, передачі Україні крилатих ракет Taurus, можна очікувати, що не все йтиме гладко і в "українській" політиці нового уряду.

Але все ж найбільшого удару завдано по довірі між коаліційними партнерами.

Її повернення потребуватиме часу.

Якого може не бути в період глобальної нестабільності.

Ще одне німецьке ноу-хау – для того щоб провести другу спробу голосування 6 травня, Мерц потребував процедурних змін, які вимагали двох третин голосів у Бундестазі.

ХДС/ХСС та СДПН провели переговори не лише із "Зеленими", а також з Лівою партією, – що є нечуваним, адже ХДС має резолюцію про несумісність з цією політсилою і відкидає співпрацю з нею на федеральному рівні.

Зараз у ХДС намагаються применшити значення співпраці з Лівою партією, називаючи все це несуттєвою взаємодією.

Проте факт залишається фактом – вперше Ліва партія та ХДС/ХСС сиділи разом на найвищому рівні і обговорювали спільне рішення.

Цілком імовірно, що це не останній раз, коли коаліція потребуватиме підтримки не лише "Зелених", а й лівих….

І невідомо, якою буде політична ціна такої підтримки.

Проте кому це піде на користь – очевидно.

Подарунок для "АдН".

Консерватори і соціал-демократи прагнули продемонструвати ефективне управління і менше суперечок, аніж попередники, і тим самим завдати удару по зростаючих рейтингах ультраправих.

Але все вийшло навпаки – поразка Мерца в першому турі голосування зіграла на руку "АдН".

Її лідери не приховували зловтіхи і навіть говорили про дострокові парламентські вибори.

Ультраправі насолоджувалися хаосом і заявляли, що самі готові взяти на себе відповідальність за урядування.

Саме така зухвала поведінка ультраправих спонукала прем'єра Баварії Маркуса Зьодера, який представляє ХСС, звернутися до коаліційних партнерів з майже панічним закликом не шукати винних, а повернути стабільність країні.

При цьому він згадав історичний приклад Веймарської республіки, на слабкості якої до влади прийшов Адольф Гітлер.

"Небезпека провалу стабільного і демократичного процесу може зрештою стати передвісником Веймарської республіки, оскільки наслідки непередбачувані", – заявив Зьодер.

"Знущальні коментарі "АдН" точно показують, до чого це призведе", – додав він.

* * * * *.

Німеччина донедавна вважалася оплотом політичної стабільності.

Розвал попередньої коаліції та перше в німецькій історії провальне голосування за обрання канцлера свідчать, що ці часи скінчилися.

І це не може не сіяти сумнівів щодо перспектив підтримки України новим урядом.

Обидві коаліційні партії, хоч і є відкрито проукраїнськими, все ж мають розбіжності.

Лишається сподіватися, що їм вдасться відновити взаємну довіру і Німеччина поверне собі роль осередку стабільності в Європі і продовжить бути одним із лідерів у підтримці України.

Зрештою, як зазначає політолог Карл-Рудольф Корте, виборці швидко забувають такі речі.

Якщо до осені уряд розпочне реалізацію анонсованих проєктів, Мерц зможе компенсувати стартову поразку.

Авторка: Іванна Костіна,.

журналістка "Європейської правди".