/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F1%2Fa79e6790bbc4cecfcab8100ce14ec401.jpg)
Символічна "перемога" для параду: чи прорвуться росіяни до Дніпропетровської області – The Times
Від початку повномасштабного вторгнення минуло понад три роки, але російським військам досі не вдалося прорватися до Дніпропетровської області.
Та напередодні параду до Дня Перемоги в Москві президент РФ Владімір Путін, за даними українських військових, прагне бодай символічного тріумфу.
Його мета – мати російські війська на території Дніпропетровщини до 9 травня.
Про це пише The Times.
За словами полковника Андрія Назаренка з 72-ї бригади, росіяни цілодобово атакують і кидають у бій сотні солдатів щодня, щоби прорватися на кілька кілометрів углиб.
“Вони зазнають великих втрат, але це їх не зупиняє.
У них одна мета – досягти Дніпропетровської області”, – зазначає Назаренко.
Сценарій, за словами українських військових, повторюється по всій Донеччині: російська армія повільно просувається, залишаючи за собою руїни міст і сіл.
Ілля Петрина, виконувач обов’язків заступника командира 25-ї повітрянодесантної бригади, наголошує: “На території Дніпропетровської області не було жодного російського солдата, і ми робимо все, щоб так залишалося”.
Паралельно з наземними атаками посилилися обстріли та удари дронів.
У стратегічному Покровську та інших містах Донеччини видно наслідки – зруйновані будівлі, дим над околицями.
Поблизу Добропілля, що всього за 10 миль від адміністративної межі з Дніпропетровською областю, російський снаряд або дрон нещодавно влучив поблизу блокпоста.
Хмара диму ще довго залишалась у повітрі.
Політичний жест, а не стратегічна операція — так українські військові оцінюють наміри Кремля.
Іван Тимочко, високопосадовець Сухопутних військ ЗСУ, заявив в ефірі телеканалу “Еспресо”, що Росія намагається будь-що продемонструвати присутність своїх солдатів на Дніпропетровщині до 9 травня.
“Це не повноцінна військова операція, а радше інформаційна кампанія.
Вони намагатимуться просунути цю версію як факт — незалежно від реального контролю над територією”.
Полковник Назаренко додає: Росія має перевагу в живій силі, подекуди — удесятеро.
“Якщо ворог кине все в одному напрямку, ми розуміємо, що утримати позиції буде вкрай складно”, — сказав він.
Та навіть прорив до Дніпропетровської області не дасть Москві стратегічної переваги.
За словами Віктора Трегубова, речника Оперативно-стратегічного угруповання “Хортиця”, ця лінія на мапі — “це не населений пункт, не річка, не вузол логістики.
Військового сенсу вона не має — тільки політичний”.
Втім, загроза для прифронтових сіл Дніпропетровщини вже відчутна.
Артилерія та FPV-дрони дедалі частіше з’являються у містах, що донедавна вважались тиловими.
Цього тижня влада вперше оголосила обов’язкову евакуацію дітей із семи сіл, розташованих у зоні підвищеної небезпеки.
“Ми щодня чуємо дрони-камікадзе”, — розповідає Катерина, яку евакуювали разом із дітьми.
Це вже друге її вимушене переселення — спочатку з Донецької області, тепер із Дніпропетровщини.
“Дрони зʼявилися неочікувано.
У новинах казали, що ворога зупинили.
А потім ми садимо картоплю — і над головою летить дрон”, — пригадує вона.
Один із таких дронів влучив у дах школи.
“Я подумала, що наш, а він раптом пішов униз і вибухнув”.
Плани Путіна на урочистий День Перемоги затьмарює й українська активність на території РФ.
Зокрема, рейд у Курській області, де українські сили прорвалися через мінні поля і зруйнували мости.
Тим часом Росія звинувачує Україну у масованій атаці дронами на Москву: близько 100 БПЛА.
Про жертв не повідомляється, однак кадри з пошкодженим житловим будинком і супермаркетом з’явилися у державних ЗМІ.
Через чотири місяці після інавгурації Дональда Трампа, який обіцяв завершити війну, більшість українців уже не вірять у швидкий мир.
“Ми думали, що все скоро закінчиться, але цього не сталося”, — каже Олена, ще одна евакуйована жінка.
“Новини погані.
Росія наступає з усіх боків і просто знищує наші міста”.
А на фронті, як каже Ілля Петрина, заступник командира бригади, немає часу на ілюзії: “Було стільки прогнозів — місяць, два, три тижні.
Тепер кожен розуміє: є робота, яку треба зробити.
І ми її зробимо”.

