Сі показує Трампу – Путін мій. Що насправді відбувалося на Красній площі 9 травня

9 травня. Зараз відбуваються дійсно історичні моменти. Які завершують одну епоху і відкривають іншу.

1. Ювілейний парад-2025 у Москві кардинально відрізнявся від усіх попередніх

Раніше був господар і гості з різним статусом. Процес був структурований навколо господаря, гості вирішували свої тактичні завдання.

9 травня були:

• начальник,
• підлеглий, який накривав галявину,
• гості начальника,
• масовка, зібрана підлеглим для антуражу.

Імператор Сі провів огляд лояльних військ, організований колишнім суверенним правителем, а нині його баскаком Пу.

Лисуватий невисокий баскак метушився, щось читав з папірця, загалом показав себе доволі розторопним. Лише наприкінці трохи затягнув, що викликало погано приховане роздратування імператора.

Я не перебільшую. Сі і Пу прийшли разом, всі інші вже розташувалися на трибуні і зустрічали їх. Сиділи поруч, за спиною – перекладачі. З боків – ветерани війни. Згідно з офіційною версією: праворуч від Сі – той, хто брав Берлін і розписався на Рейхстазі. Ліворуч від Пу – одним із перших увійшов в Аушвіц у 1945 році. Формально – красиво. За фактом – щоб відокремити Сі і Пу від інших лідерів. Під час параду імператор ставив запитання, баскак давав пояснення.

«А ось це хто, у смішних шапках і кожухах із кинджалами? Як ти сказав? Козаки? Цікаво... О, кіннота. Вона досі у вас воює?...».

По завершенні баскак потиснув руки тим, хто скеровував коробок, кільком гостям і в оточенні охорони зашагав до вічного вогню, щоб не змушувати начальника чекати. Раніше Пу неспішно розмовляв із військовими, потім прогулювався в оточенні лідерів інших держав. Одним словом – керував часом. Зараз було видно, що часом керує не він, підлаштовуються не під нього.

Найтепліший момент для баскака Пу – обіймашки з «братами по зброї» – північнокорейськими генералами, які виділялися з натовпу масштабом нагородної біжутерії (ордени аж до колін).

2. Із цікавого

Мавзолей закрили нетрадиційною сценою. Цинічно і бездуховно.

Ільхам Алієв на парад не поїхав, але війська відправив. Нікол Пашинян навпаки – особисто сидів у кепочці, але без військ. Споглядав азербайджанських командос, частина яких напевно відновлювала територіальну цілісність Азербайджану зовсім недавно.

Найжвавішу реакцію на те, що відбувається, демонструвала дружина лідера В'єтнаму. Тому її регулярно вихоплювала камера. Також радів товариш Мадуро, бо такий вихід у світ для нього – рідкість.

Григорович приїхав із Коленькою. Вучич і Фіцо тулилися один до одного. Останні явно совалися і вагалися - проявляти активність чи ховатися?

На фізіономіях багатьох присутніх перших осіб читалася тривожна недомовленість. Ті, хто летів до Москви з метою показати особливу позицію і заробити якісь бали для розсторгування, мабуть, не очікували, що позиція виявиться настільки особливою і конфронтаційною за фактом.

Фінал і найбільш емоційно насичений момент святкування – покладання квітів до могили Невідомого солдата. Цього разу через натовп тих, хто покладає, ні урочистості, ні акценту не вийшло. Імператор Сі невдоволено поглядав на завершення параду у виконанні розвідників та оркестру. Явно поспішав повернутися до більш серйозних справ...

Загалом: 80-річний ювілей перемоги над нацизмом – це де-факто остання дата, яка матиме людську зміну. Далі – чиста пропаганда в повністю зміненому контексті. Сторінку перегорнуто, Німеччина повернулася до мілітаризації, фокус змістився на схід.

Путін 5 років готував цей захід як тріумф. А вийшло – як привід записатися на позачерговий прийом до начальства. Мільйони загиблих у тій війні стали розмінною монетою. Я спеціально подивився, як реагують дорогі росіяни. Чимало людей покоробило. Все таки – пафос був позамежний. А перетворилося на декорації з азіатсько-африканським домінуванням у легкому латиноамериканському обрамленні. Наочний символ дуже неросійського світу, який побудував Пу.

Тепер чекаємо, що підготує Китай восени.

3. Якщо повернутися до контексту

Комплекс публікацій, заяв, публічних жестів цілком гармонійний: Сі показує Трампу – це мій Пу. І все, що в нього є – моє. Ось спеціально для тебе я червоні прапорці розвісив, бачиш? На додачу є Лула, Мадуро і галявинка на Кубі. Хочеш пограти? Можемо це зробити в Америці, в Європі або в Африці. Тільки добре подумай. Інакше втомишся усувати «першопричини».

З боку все це виглядає як тотальне фіаско Вашингтона. Окреслено межі його можливостей, наочно показано нездатність Білого дому вирішити ситуацію за своїм планом. Хоче – але не може. Неприпустиме для гегемона безсилля. Пряма дорога до того, що скоро доведеться масово вмирати американським солдатам.

Але фіаско не остаточне – а в цьому раунді.

Попри весь скепсис, не варто забувати, що собою являють США. Бодатися з ними – задоволення значно нижче середнього для кого завгодно. Тому у Вучича і Фіцо такі сумні обличчя. Їхні діяння стали відкритим прокитайським демаршем. Правила вони знають: не відразу, щоб не було прямого зв'язку, але їм пояснять їхню помилку.

Тому я бачу раціональне зерно в «надії» канцлера Мерца з приводу можливостей швидкого перемир'я.

За підсумками двох днів ситуація виглядає тупиковою – як неминуче продовження війни. Але Вашингтон поставлений перед вибором – ганебна втеча або вжиття заходів. У попередній логіці американцям діяти немає сенсу. Їхня риторика вже змінилася.

Китай публічно ввів додаткову змінну: хочете якихось змін у діях РФ – можемо це обговорити.

Якщо Сі не випустить РФ із війни – це дуже погана новина і для нас, і для Росії. Але повну картину і – головне – мотивації знають тільки в Пекіні. Як вони зважують і для чого – можна тільки гадати.

Трамп знову озвучив ідею 30-денного припинення вогню. Зовсім його проігнорувати - означає зайти в глухий клінч і спровокувати загострення. Ушаков спеціально заявив, що відбувся обмін привітаннями через помічників, Путін відзначив роль США в перемозі. Тобто, позначається готовність зберегти контакти.

Але для Вашингтона цього вже мало. Бо не відрізняється від водіння за ніс.

Ефір як для виходу з війни, так і для загострення Трамп прогрів. 11 травня Віткофф говоритиме з Іраном. Потім Трамп порадиться з монархами Перської затоки. А тут ще Стармер погрожує на адресу перевізників російської нафти. Раніше це була здебільшого імітація, а зараз – хтозна?

У підсумку, може скластися паззл, який спонукає РФ до підморожування, а Китай - до схвалення (активного або пасивного) такого кроку.

Відчуємо вже вночі з 10 на 11 травня.

4. Тепер що стосується матеріальної основи подальших подій

Група «Інформаційний спротив» станом на ранок 9 травня 2025 року зафіксувала 111 200 (сто одинадцять тисяч двісті) убитих російських солдатів, яких у самій Росії публічно визнали мертвими або поховали. Ці особи відомі поіменно і структуровані за регіонами. Ще близько 600 точно мертві, але йде артибуція.

Досвід нашого підрахунку, а також підходи інших проєктів, у т.ч. – російських, доводять, що реальне число вбитих – мінімум удвічі більше. А чисельність безповоротних втрат перебуває в діапазоні 350-500 тис. осіб.

Тобто, Путін угробив чверть мільйона російських солдатів. Ще стільки ж перетворив на калік.

Але ці цифри чомусь не звучать у День Перемоги...

Дедалі частіше в різних куточках РФ з'являються дані про приховані втрати. Наприклад, минулого тижня одномоментно додалося понад 100 нових імен у Забайкаллі. До цього понад 140 – в Іркутській області.

Загалом тенденції у виявлених втратах – незмінні. Москва, Пітер і Кавказ майже не воюють. Зростає кількість регіонів, які зменшують участь у війні, зростає навантаження на ті, що поки ще тягнуть.

Як я й анонсував, ми припинимо детальний підрахунок убитих російських солдатів. Будемо час від часу перевіряти тенденції та висвітлювати нетипові інциденти.

Лідери за кількістю вбитих в абсолютних числах:

1. Башкортостан – 5434.
2. Татарстан – 4985.
3. Краснодарський край – 3980.
4. Свердловська область – 3898.
5. Пермський край –3589.
6. Московська область – 3562.
7. Челябінська область – 3450.
8. Саратовська область – 3015.
9. Іркутська область – 2745.
10. Бурятія – 2570.
11. Самарська область –2421.
12. Новосибірська область –2304.
13. Ростовська область – 2203.
14. Волгоградська область -– 2140.
15. Оренбурзька область – 2139.
16. Красноярський край – 2119.
17. Алтайський край – 1973.
18. Забайкалля – 1938.
19. Нижегородська область – 1845.
20. Удмуртія – 1845.
21. Кіровська область – 1810.
22. Кемеровська область -– 1808.
23. Приморський край – 1684.
24. Республіка Дагестан – 1588.
25. Омська область – 1467.
26. Ставропольський край – 1407.
27. Якутія – 1337.
28. Тюменська область – 1273.
29. Астраханська область – 1272.
30. Воронезька область – 1242.
31. Архангельська область – 1218.
32. Білгородська область – 1203.
33. ХМАО-Югра – 1202.
34. Вологодська область – 1195.
35. Санкт-Петербург – 1155.
36. Окупований Крим – 1021.
37. Окупований Севастополь – 455.
38. ОРДЛО – дуже грубі оціночні дані, близько 30 тис. убитих.
39. У розрізі окупованих районів Запорізької та Херсонської областей об'єктивних даних немає...