Як український кардинал Бичок обирав Папу на конклаві
Як український кардинал Бичок обирав Папу на конклаві

Як український кардинал Бичок обирав Папу на конклаві

Увага християнського та й глобального світу прикута до постаті нового глави Римо-католицької церкви папи Лева XIV, урочиста інтронізація якого відбудеться у Ватикані 18 травня. Та багатьом і досі кортить дізнатися: а що ж таки сталося за зачиненими дверима Сикстинської каплиці? Чому конклав відбувся доволі швидко, пройшло трохи більше доби? Хай це не стало історичним прецедентом, бо були й менш тривалі вибори папи, але обізнані спостерігачі цього разу розраховували принаймні на 2 – 3 дні.

Якщо і прогнозували білий дим на четвер 8 травня, то на балконі собору Святого Петра мав з'явитися супер "фаворит" – італійський кардинал П'єтро Паролін, державний секретар Ватикану часів папи Франциска. Саме його ім'я "Паролін!" почали вигукували на площі після перших ознак білого диму з комина Апостольського палацу. Якщо не він, то принаймні мав бути хтось інший із орієнтовної десятки папабілі. Аж ні…

На диво багатьох після церемоніальної формули Наbemus Papam кардинал протодиякон Домінік Мамберті оголосив маловідоме ім'я – Роберт Френсіс Превост. Так, його згадували, але вважали андердогом у переліку ймовірних кандидатів (папабілі). Усі передбачення й ставки вкотре виявилися марними. І римська приказка "хто заходить папою, виходить кардиналом" підтвердилася. Превост зайшов на конклав швидше кардиналом, а вийшов – папою.

Чому зробили такий несподіваний вибір і назвали наступником Петра саме пастора-американця, зруйнувавши таким чином ще одне табу в історії Католицької церкви? Що пішло не так або чому пішло саме так? Як вдалося домовитися між таборами так званих прогресистів й консерваторів? Чи дійсно були групи впливу? Яка атмосфера панувала в Апостольському палаці упродовж клаузури – повної ізоляції від зовнішнього світу на час конклаву? Чи так усе відбувається, як відтворено у фільмі Едварда Бергера "Конклав" (2024)?

Це все залишається таємницею допоки через роки дослідники не відкриють документи Ватиканських архівів і не розкажуть деякі подробиці. Наразі спробуємо заглянути бодай у шпаринки залаштункової кухні минулого конклаву. І цього разу покладаємося на розповіді не лише іноземних оглядачів та прелатів, а маємо привілей скористатися свідченнями українського та ще й наймолодшого учасника конклаву – 45-річного кардинала Миколи Бичка, єпископа УГКЦ у Мельбурні (Австралія).

Як український кардинал Бичок обирав Папу на конклаві - Фото 1
Микола Бичок / Фото 24 Каналу

Сила Святого Духа

"Це був момент істини. Багато людей намагалися передбачити ім'я наступника, але це – незабутні вибори, бо лише Святий Дух вирішив, хто буде вести Церкву далі", – із посмішкою та почуттям гідно виконаного обов'язку говорить перед журналістами кардинал Бичок.

У традиційному чорному вбранні представника Східної церкви його кукіль (головний убір української монашої традиції) трохи приховує втомлене обличчя, яке сяє однак від радості. Видно, що його дебютний конклав не був римською відпусткою.

За розповідями місцевих журналістів, деякі кардинали-виборці, особливо "новачки" з далеких країн перед конклавом зізнавалися, що не могли дочекатися, коли сядуть у літак і повернуться до рідних єпархій: настільки відповідальною і напруженою видавалася їм ситуація довкола виборчого процесу у Ватикані.

Про атмосферу Микола Бичок докладно не оповідає, щоправда наголошує на особливому моменті молитов, "бо конклав – це не лише голосування, це і час молитви".

"Я підтримував не лише папу Лева XIV, але і всіх кардиналів своїми молитвами, – говорить греко-католицький єпископ. – Нам потрібні багато молитв. Вони справді свідчать про важливу річ, а саме – багато передбачень розсипалися на друзки, бо Святий Дух діє у свій спосіб".

Знову про значення молитви. Під час спілкування в ошатному дворику римського готелю Domus Australia єпископ на хвильку відходить від теми виборів глави Церкви і ділиться спогадом про похорон папи Франциска 26 квітня.

"Я мав цю вервечку і стояв від труни за 5 метрів. Різні світові лідери проходили, а коли пройшов Дональд Трамп, я собі подумав, що ось почнеться поховальна церемонія. Далі я молився, не дивився на годинник і думав: щось затримується, служба не починається. Пізніше ми дізналися, що (у соборі Святого Петра) відбулася ця зустріч Трампа із Володимиром Зеленським", – розповідає Микола Бичок, не приховуючи сподівань на порозуміння між двома лідерами.

Перед пресконференцією пролунало попередження: поважати внутрішньоцерковні правила й таємницю – не ставити запитань про специфіку конклаву та його атмосферу, відповіді не отримаєте. Журналісти прийняли правила гри, та кортіло бодай щось довідатися, тому хто дивився "Конклав", поцікавилися, чи відображає кінострічка реальність?

"Я переглянув фільм, але він є контроверсійним, особливо у питанні молитви. Чи ви бачили, коли кардинали моляться у фільмі? Жодного разу. Я не скажу, що стрічка неправдива, але реальність насправді інша", – зазначив єпископ.

Далі він говорить про величезну відповідальність, яку відчував із братами-кардиналами: "У світі 1,4 мільярда католиків, і це голосування – надзвичайна відповідальність, бо ми свідомі того, що це матиме вплив не лише на наше життя кардиналів чи єпископів, а на всіх вірних у світі".

Тема миру на конклаві

Микола Бичок дав зрозуміти чим серед іншого керувалися учасники конклаву, обираючи лідера християн у час великих збройних конфліктів та спроби поділу світу між країнами-глобальними гравцями. У зв'язку з цим він нагадав про ще один важливий факт перед таємними виборами. 6 травня, в останній день загальних зборів колегії кардиналів, вони ухвалили Заклик до миру в Україні, на Близькому Сході та в інших частинах світу, де тривають війни.

"Ми звертаємося до всіх залучених сторін зі щирим закликом якнайшвидше досягти постійного припинення вогню і без попередніх умов та подальших затримок домовитися про мир, якого так давно прагне населення", — заявили кардинали.

За словами Миколи Бичка, заклик до миру до всіх лідерів світу – це чітка позиція, яку займає Церква. "У своїх перших словах до світу "Мир хай буде з усіма вами!" папа Лев XIV запропонував послання глибокої пасторської простоти і сили. Хоча він не звертався до якогось одного народу, його заклик до миру звучить у серцях усіх, хто страждає від насильства, особливо в серцях народу України, який досі переживає біль війни і вимушеного переселення", – сказав український кардинал.

Не виникає сумнівів, що обираючи постать майбутнього понтифіка, шукали також пастора-миротворця. І як припускають тепер оглядачі-ватиканісти, добирали, певно, сміливішого, ніж був попередній папа Римський Франциск, котрого нерідко критикували за надмірний пацифізм.

"Бо зрештою Бергольйо ніколи не був тим, хто мандруючи світом, захищав жертву від агресора, а він був тим, хто робив усе можливе, щоб просто зупинити конфлікти, вимагаючи часто у сторони-жертви зробити крок вперед, щоб піти назустріч для задоволення потреб агресора", – написало 9 травня у редакційній колонці ліберальне видання Il Foglio.

Мало хто плекаює надію, що новий глава Римо-католицької церкви зможе зупинити війни, однак він може подавати християнам об'єктивне трактування конфліктів і робити чітким (неамбівалентним) послання Церкви стосовно теми миру, що у свою чергу формує громадську думку не лише в християнському світі. Невипадково деякі досвідчені кардинали у передконклавних інтерв'ю висловлювали побажання, щоб знайти особистіть, якій притаманна сміливість польського понтифіка святого Івана Павла Другого.

Про важливість відважності Святішого отця зауважує і кардинал Микола Бичок після обрання папою Роберта Превоста: "Це початок нового етапу в житті церкви, етапу сповненого надії, молитви та оновленої відданості єдності і місії. Для мене було великим привілеєм і водночас урочистою відповідальністю брати участь у конклаві. У цьому священному просторі розпізнавання і молитви я разом з братами-кардиналами довірив себе проводові Святого Духа, шукаючи того, хто поведе церкву вперед з відвагою та милосердям".


Микола Бичок / Фото 24 Каналу

Понтифік Превост й Україна

Микола Бичок вважає за необхідне повторити, що попередній папа Римський Франциск був проукраїнським, за винятком кількох невдалих фраз. "З часом оприлюднять різні документи – і тоді буде чітко видно, яку позицію займав папа Франциск (у питанні російсько-української війни). Однак і нині можна сказати, що це була проукраїнська позиція", – додав єпископ.

А за нового Святішого отця сподівається й вірить, що Церква буде об'єктивно доносити концепцію "справедливого миру". "Справедливий мир – це не лише зупинення війни, але передусім це виправдання України як жертви агресії і засудження Росії як агресора, – зазначає кардинал Бичок. – Україна ще довго чекатиме миру, йдеться не лише про зупинення війни, а й про заліковування травм війни. Саме тому УГКЦ на синоді минулого року зосередила увагу, як допомогти нашим вірним, які зранені війною, втратили рідних, знайомих, тих які в полоні або вважаються зниклими безвісти. Питання миру – дуже глобальне".

Кореспондентка 24 Каналу поцікавилася, чи була можливість особисто поспілкуватися з американським кардиналом Робертом Превостом перед конклавом або вже у процесі. Чи вдалося зрозуміти, що американський місіонер знає про Україну та Росію, чи усвідомлює небезпеку тоталітарного режиму Кремля й нехристиянську позицію Російської православної церкви?

Микола Бичок відповів: "Кардиналів дуже багато (близько 200 брали участь у конгрегаціях, 133 із них голосували – ред.), і практично неможливо було поговорити з кожним. Я не мав нагоди поспілкуватися з кардиналом Превостом, але мав нагоду слухати його доповіді, про які нині не можу сказати, це таємниця. Я думаю, що ми маємо велику надію не тому, що Ювілейний 2025 рік проголошений Католицькою церквою роком надії. Вважаю, папа Лев XIV не лише буде говорити про надію, а буде втілювати її в життя, і ця надія проявиться у гарантуванні справедливого миру в Україні та різних куточках світу, де точиться війна".

Також кардинал Бичок запевнив, що Апостольська столиця під проводом папи Римського Лева XIV буде продовжувати попередню місію у сприянні поверненню українських полонених та викрадених Росією дітей. "Ватикан завжди був стороною на захисті стражденних, цю лінію понтифікат буде вести далі. Ще почуємо про позицію папи, але перший його месседж з балкону базиліки був чітким: мир досягається не лише великими світу цього, а й через мир, що йде від Христа", – зауважив єпископ УГКЦ.

Із аутсайдера у фаворити

Чому конклав завершився відносно швидко? Що сталося із кардиналами-фаворитами? Пройшло трохи більше 24 годин, й папу Римського Лева XIV обрали після чотирьох турів голосування: два рази вийшов чорний дим і потім – білий. На це була воля Божа, Святий Дух так розпорядився, повторюють учасники найбільш таємничих виборів світового лідера християнства. Що саме сталося, достеменно невідомо: розголошення таємниці карається відлученням від Церкви. Але, як завжди, виникають гіпотези або деякі прелати вдаються до опису загальної ситуації.

Той самий "фаворит" італійський кардинал П'єтро Паролін, уродженець північної провінції П'яченци, у листі до місцевого видання Il Giornale di Vicenza розповідає, що ім'я Роберта Превоста з'явилося після перших турів голосування. Справді, на вечір 7 травня, першого дня голосування, медіа в Італії почали обговорювати збільшення голосів на користь пастора родом із Чикаго. Окрім Пароліна були ще троє папабілі італійці – Маттео Марія Дзуппі, Джузеппе Беторі, П’єрбаттіста Піццабалла.

"Їх виявилося забагато проти одного американця, і це не сприяло поверненню понтифікату в Італію після трьох іноземців (поляка, німця й аргентинця)", – на умовах анонімності повідав газеті La Stampa ватиканський дипломат. Італійці завжди мріють бачити очільником Святого престолу свого співвітчизника. Цього разу проіталійська риторика була особливо сильною як, зрештою, і кандидати.

На думку місцевих оглядачів, після 50-літньої перерви (відколи не обирають папи-італійця) та в час великих воєн християни потребують пастора і вдалого переговірника, а хто ж краще, ніж італієць, може балансувати між конфліктуючими сторонами для подолання сучасних викликів, які стоять перед Церквою й світом. Подейкують, що кандидатура дипломата Пароліна не переконала багатьох так званих прогресистів-прибічників Бергольйо, особливо з країн Азії та Африки. Кажуть, чимало представників Глобального півдня були розгублені перед конклавом, навіть маючи іншого "фаворита" – філіппінця Луїса Антоніо Тагле. Врівноважений стиль і рішучість Роберта Превоста згодом переконала розгублених й більш впевнених прогресистів, які підтримували француза Жан-Марка Авеліна, і також представників Римської курії.

Як з'ясувалося, "режисером" конфігурації переможної кандидатури Превоста став інший кардинал-американець із Нью-Йорка – Тімоті Долан. Це консерватор і прихильник президента Трампа, котрий по суті заради єдності розділеної нині американської церкви вирішив грати в одній команді з прогресистами, вболіваючи за антитрампівського поміркованого кардинала Роберта Превоста. Долан нібито згуртував англомовних прелатів з різних країн і таким чином найбільш інтернаціональний конклав за всю історію Римо-католицької церкви дійшов історичного вибору.

Досі було неможливо уявити папу-американця, "папу-супердержаву". Експерти розповідали про поширені антиамериканські, швидше антитрампівські настрої серед кардиналів-виборців. Як зауважують оглядачі-ватиканісти, тепер зруйнували табу на "папу-супердержаву", географія вже не впливає на вибори. Важливо те, які особисті, духовні і політичні характеристики притаманні кандидату. Тому останній вибір описують так: перший папа зі США у той час, коли Сполучені Штати за президента Трампа втрачають образ наддержави у світі, де суспільство і церква глибоко розділені. Превост і Трамп – два різних обличчя однієї Америки.

Врешті-решт портрет обраного понтифіка Лева XIV виглядає цілком досконало: виріс у багатонаціональній родині європейського походження, отримав освіту і сформувався між двома континентами Північною та Південною Америками (20 років місіонерського досвіду в Перу), суворо дотримується доктрини Церкви і в міру відкритий до новацій, був здібним управлінцем на різних посадах у Ватикані, вільно володіє італійською, відповідно англійською та іспанською мовами.

Перша поява у традиційному папському вбранні з яскравою моццеттою (накидкою) на плечах дала католикам промовистий знак: цей понтифік відрізнятиметься від свого попередника, котрий одягав просту білу рясу. Говорячи про Святішого отця Лева XIV, літній кардинал Джованні Баттіста Ре підсумував просто: "Це папа, який підходить для нашого часу".

Теги за темою
Статті Релігія
Джерело матеріала
loader
loader