Усе починалося гідно. Міжнародники отримали переважний голос. Україна — можливість довести, що вона навчилася проводити відкриті конкурси. А Бюро економічної безпеки (БЕП) — шанс отримати справді незалежного директора. Але як ви думаєте, це взагалі влаштовує нашу владу, яка звикла в ручному режимі контролювати все, що стосується застосування закону? Зрозуміло, що ні. Тому буквально за два дні до старту конкурсу і початку співбесід із кандидатами конкурсна комісія отримала листа. Від СБУ.
Через це співбесіди, заплановані на неділю — 8 червня 2025 року — були скасовані. Але цього разу ненадовго. Тому що в цій конкурсній комісії вирішальний голос мають міжнародні члени. І згідно із законом їхній голос набуває чинності через 24 годин після того, як комісія не змогла ухвалити рішення більшістю голосів. Тому співбесіди з кандидатами на голову БЕП перенесено лише на два дні.
Однак члени комісії від міжнародних партнерів проти навіть такого перенесення, а не те що чекати пояснень від СБУ, яка надіслала листа. На чому, до речі, наполягали українські представники комісії. Коли вони будуть, невідомо, а строки домовленостей із міжнародниками закінчуються.
Є ще проблема кворуму в комісії. У регламенті комісії зазначено, що для кворуму потрібно чотири члени комісії. Тобто для того щоб комісія працювала й ухвалювала рішення, обов'язково має бути один представник уряду. І якщо він проігнорує засідання, конкурс буде зірвано. До останнього хотілося вірити, що влада не піде на настільки цинічний і очевидний (зокрема міжнародним партнерам) крок, щоб зірвати конкурс. Але!
Сьогодні троє українських членів комісії не з’явилися на засідання, зірвавши його через відсутність кворуму. Формально рішення про продовження співбесід, за яке виступили міжнародні експерти, набуло чинності. Але фактично воно нічого не змінює — без нового голосування про перенесення дат співбесід процес не може рухатися далі.
Таке рішення можливе лише за умови, що українські члени комісії повернуться до роботи й забезпечать кворум. Утім, наразі все виглядає так, що їхня позиція повністю залежить від політичної волі офісу президента — і без неї конкурс навряд чи буде продовжено.
Цей інструмент Банкова вже використовувала. Добре заплативши за послугу. Пам’ятаєте Катерину Коваль — ту саму, яка свого часу дискредитувала конкурс на керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, перетворивши його на фарс? Сьогодні вона знову при посаді: її призначено заступницею голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП). А це орган, що не лише відбирає кандидатів до прокуратури, а й вирішує, кого з прокурорів карати або звільняти. Тобто тепер Коваль та її колеги зможуть «прибирати» тих, хто не влаштовує владу і систему.
Та все ж таки у конкурсу на керівника БЕП ще є шанс відбутися, тому що його у прямому сенсі прямо зараз рятують антикорупційні громадські організації, апелюючи до міжнародних партнерів, та міжнародні експерти. А от коли їх не буде (чого домагається влада, мотивуючи це тем, що Україна вже сама може чесно обирати керівників антикорупційних органів), шанс буде виключно у подібних схем. Що, на жаль, у нашому випадку блискуче продемонструвала СБУ.
Останнім часом ми не раз висловлювали захоплення операціями відомства Василя Малюка. І «Павутина», і низка професійних дій служби під час війни — це справді вражає. Але водночас ми чудово розуміємо: у цій структурі є місце як для тих, хто захищає державу, так і для тих, хто її обкрадає. І жодна «Павутина» цього факту не змінює, бо це зовсім різні люди служби з абсолютно різними цілями. А БЕП у руках Банкової — це фільтраційний табір не лише для українського бізнесу, а й для української корупції та тіньових оборотів грошей, які влада хоче контролювати. Недарма до того «татаровці» зайшли на Фінмон и податкову. А тепер ще заблокували конкурс на посаду голови митниці.
Зараз ми не знаємо, що може статися за ці два дні, і можемо тільки здогадуватися, по кому з кандидатів може в результаті вдарити СБУ. Хоча ми знаємо, що серед фаворитів (не називатимемо їхніх прізвищ з огляду на етичні моменти) є і ставленики Банкової, і ті, кого підтримують антикорупційні громадські організації та деякі міжнародні організації.
Безумовно, жоден конкурс, навіть за участі міжнародних експертів, не гарантує стовідсоткового потрапляння (ексголову Верховного суду Князєва теж перевіряли), але він точно зменшує ризики потрапляння на посаду недоброчесного та непрофесійного керівника, а головне — залежного від влади керівника. Тому що Банковій потрібен «ручник». У той час як Україні потрібно інтегруватися в ЄС і виконувати поставлені умови та реформи.
Отже,
Лист, що важить більше за докази
25 травня Служба безпеки України надіслала до конкурсної комісії документ. У ньому не було конкретних обвинувачень щодо учасників конкурсу, лише прохання «додаткового часу на відпрацювання кандидатів» на предмет можливих зв’язків із державою-агресоркою. Без імен. Без фактів. Без строків. І цей лист чомусь надійшов до комісії лише 6 червня — за два дні до старту конкурсу.
Під час засідання конкурсної комісії думки розділилися: троє міжнародних експертів (голова комісії — експерт з антикорупції, ексдиректор департаменту в Міністерстві юстиції Румунії Лаура Штефан) були за продовження конкурсу, а троє представників від України (Олег Гиляка, Юрій Пономаренко та Тетяна Мацелик) підтримали призупинення.
І це прямий сигнал Банкової через провладних членів комісії: «зупиніть конкурс». Очевидно, що влада шукає варіанти, як вивести з гри кандидатів, яких вона не контролює, але які за умови вирішального голосу міжнародників можуть очолити БЕП. Другого НАБУ (навіть з наявними всередині бюро проблемами і витоками) Банкова допустити не може.
Коли інсайдери ефективніші за спецслужбу
На засіданні комісії її голова Лаура Штефан нагадала, що ще 22 квітня комісія надсилала до СБУ запит на перевірку кандидатів і 27 квітня отримала відповідь: застережень немає.
Однак член комісії Юрій Пономаренко уточнив, що команда, яка супроводжує комісію, ще раніше самостійно через відкриті джерела знайшла інформацію про можливі зв’язки із РФ щонайменше трьох кандидатів. І це зробили громадські аналітики, а не інституція з мільярдним бюджетом.
Однак тут питання не тільки в тому, як працює служба, а в тому що, найшвидше, новий інструмент зупинки конкурсу придумали вже після офіційної відповіді СБУ, яка не мала жодних претензій до кандидатів.
Ба більше, показово, що, за словами того ж Юрія Пономаренка, лист СБУ, датований 24 травня, дійшов до комісії лише 6 червня. Чому? І коли тепер чекати на фінальну відповідь СБУ?
Коментуючи ситуацію, інший член комісії Олег Гиляка заявив: «СБУ зайнята, тому надасть відповідь, коли зможе». Формально дуже ввічливо. По суті — демонстрація сили. Служба, яка одночасно «все перевірила», але й «ще досліджує», перетворилася на інструмент затягування. Посилання на «Павутину» — хороше прикриття, але не аргумент у прозорому конкурсі. Сумно, коли чудову та небезпечну роботу одних використовують брудні рученята інших.
Рівняння впливу
Формула схеми проста: СБУ підпорядковується президенту + лист без доказів від СБУ потрапляє в комісію + міжнародні експерти змушені зважати, бо це національна безпека + кандидат опиняється за бортом, навіть без підозри, лише через натяк.
Потім доводити свою невинність — справа років, а рішення вже буде прийнято. І по кому з кандидатів вдарить СБУ, ми дізнаємося буквально сьогодні-завтра.
І це не просто схема, це нова модель усунення небажаних. Без рішення суду, без права на захист. Один лист — і ти прокажений. Вітаю в 30 роках минулого століття, коли один рапорт чекіста міг відправити всю сім'ю на десять років до Сибіру. Ми за це воюємо, за це гинуть люди на фронті?
Це вже не про БЕБ, а про щось зовсім інше.
Ризики для інших конкурсів
Уявімо наступний конкурс, наприклад, до НАБУ. Ви подаєтесь, і вас вважають фаворитом. Але за кілька днів до призначення з’являється папірець: «Має зв’язки з РФ». Ні обґрунтування, ні доказів. Просто «лист».
І що ви будете робити? Судитися п’ять років, доводячи, що ви не агент? Увесь цей час посада буде вже зайнята. А ярлик залишиться. Це не демократія. Це рецидив 30-х. Це той самий «рапорт чекіста», який без суду вирішував, хто вільний, а хто засланець.
Звісно, комусь може пощастити, як, наприклад, нинішньому заступнику голови СБУ Сергію Наумюку. Він брав участь у конкурсі на директора НАБУ, будучи керівником одного з підрозділів бюро, і навіть відкрита інформація про батьків, які проживали якийсь час на окупованих територіях, кинула тінь на його кандидатство. Але Василь Малюк узяв його до себе заступником. Може тому, що Наумюк є вихідцем із СБУ, а може тому, що голова СБУ врахував реальні факти і не знайшов приводу побоюватися за долю держави.
Як, власне, і Верховний головнокомандувач президент Володимир Зеленський, який призначив Головнокомандувачем ЗСУ Олександра Сирського. А де живуть батьки Сирського? У Росії.
Тож чим керується СБУ у випадку з конкурсом на директора БЕП, відкрите питання. Яке вже зараз наштовхує на дуже нехороші відповіді.
Фактор влади
Мета ОП зробити так, щоб незалежні кандидати просто не подавалися на конкурси (все одно виб'ють «чужих»), а міжнародники (якщо вони ще залишаться) обирали із тих, хто підконтрольний. Незалежні кандидати теж люди. За те, щоб спробувати, ти стаєш «агентом» і прокаженим, — така собі винагорода за бажання змін.
«Але ми не в тоталітарній державі!» — скажете ви. Ви досі в цьому впевнені?
Комісія з призначення директора БЕБ — перший прецедент. Але якщо цей механізм спрацює, його обов’язково повторять. І не один раз. Бо це зручно. Бо це не потребує доказів. Бо це дає змогу уникнути відкритих конфліктів — усе тихо, все в рамках процедури. Але саме цей лист без доказів — найбільша загроза. Бо він знищує довіру. Бо він робить будь-який конкурс фікцією.
Цілком очевидно, що СБУ — це інструмент. Чому інструмент? Бо БЕБ — це фактично колишня податкова міліція. Це місце, де ховають усі економічні справи. Газ, нафта, сигарети, дорожнє будівництво, контрафакт, митниця, податки, ігорка — усе, що стосується податкових правопорушень. Усі ці справи — на столі голови БЕП. Місця, де справи не розслідуються, а зникають. Коли ви востаннє чули, щоб БЕБ справді довело гучну справу до завершення?
Якщо БЕБ очолить незалежний керівник, то справа того ж Коломойського просто розвалиться. Бо БЕБ — це структура, яка працює в ручному режимі. Там вирішують, кого потрібно притиснути, яку справу поховати, а яку — розкрутити. Це повністю керована ззовні система. Її мають тримати «під дахом». Саме тому БЕБ таке важливе — не для СБУ, а для Банкової.
Тим більше що, за законом, «конкурсна комісія подає на розгляд прем’єр-міністру України не більше двох відібраних з числа учасників конкурсу кандидатур на посаду директора Бюро економічної безпеки України. Кабінет міністрів України протягом 10 днів з дня отримання подання конкурсної комісії з інформацією про відібраних за результатами конкурсу кандидатів (кандидата) призначає директора Бюро економічної безпеки України, який вважається переможцем конкурсу».
Тобто може й одного кандидата подати рішенням міжнародних експертів, якщо відчує тиск влади та непрозорість з боку українських колег (якщо хоча б один представник уряду забезпечить комісії кворум і перейде на бік світла). От влада і не може цього страху проковтнути.
Лідерство, якого не можна відкласти
Зараз ми переживаємо етап, коли чоловіки — занадто проста мішень. Війна забирає їх фізично або стискає в кулак: мовчи, бо фронт. Говориш — зрадник. Не говориш — співучасник. Тому сьогодні на авансцену мають вийти жінки. Не як цифра у звітах, не як квота, а як голос і цінність. У реформах. У контролі. У спротиві. Бо прапор випав. Його мають підняти ті, хто ще може — і мусить. Час зупинити цю гру.
Тому що це все про право жити в державі, де:
- на звинувачення є докази;
- на винятки — рішення;
- на участь — рівне право.
Якщо ми зараз дозволимо перетворити лист без доказів на вирок, завтра не буде кому сперечатися. Не кажучи вже про вступ до ЄС.