/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F98%2Fa1d7e36ef8939959b29cf66cad10e2c8.jpg)
Справжня біографія Максима Кріппи. Частина друга: міраж першого мільйона
У попередній частині ми довели, що перший диплом Максима Кріппи не має жодного підтвердження в державних реєстрах, а значить — і всі наступні освітні документи мають сумнівну юридичну силу. Проте ще більш показовою є історія «першого мільйона», про який Кріппа розповів у великому інтерв’ю Forbes наприкінці 2024 року.
«У мене була компанія, яка називалася УМТС. Ми були ексклюзивними дилерами “Київстару”. У 1997 році “Київстар” зайшов на ринок GSM-зв’язку і активно будував дилерську мережу. Абонент платив 850 грн за підключення, а “Київстар” платив дилеру близько $200 за кожне таке підключення. Це при курсі 5 грн за долар», — заявив Кріппа.
На перший погляд — правдоподібна історія. Але якщо зіставити її з реальними фактами, вона починає розпадатися.
Невідповідність №1: Курс долара
У 1997 році курс долара в Україні становив не 5 грн/$, як стверджує Кріппа, а близько 1.8 грн/$. Курс у 5 гривень за долар з’явився лише у 2000–2001 роках. Помилка в такому ключовому фінансовому показнику — це не просто неточність. Це або груба фальсифікація, або ознака того, що історія вигадана постфактум — заднім числом, з орієнтацією на більш пізні реалії.
Невідповідність №2: Існування компанії УМТС
Відповідно до Єдиного державного реєстру, компанія з такою назвою — ТОВ «УМТС» (Українські мобільні телекомунікаційні системи) — була зареєстрована лише у 2003 році, тобто на шість років пізніше, ніж заявлено у легенді Кріппи. Перший офіційно зареєстрований бізнес, пов’язаний із Кріппою, з’явився саме тоді.
Ми провели аналіз архівних записів і не знайшли жодного згадування про компанію УМТС, яка була б пов’язана з дилерською мережею «Київстару» у 1997–1999 роках. Умов для створення таких структур у ті часи майже не існувало: ринок мобільного зв’язку лише формувався, «Київстар» мав обмежене покриття, а система ексклюзивних дилерів на той момент не була розвинена.
Невідповідність №3: Жодних податкових слідів
Якщо Кріппа дійсно заробив «перший мільйон» у 1997–1999 роках, це мало б відобразитися в його фінансовій звітності, у реєстрах фізичних осіб-підприємців або засновників компаній. Але в усіх наявних архівах — перше офіційне згадування про його бізнес-активність з’являється лише у 2003 році.
Ми не виявили жодної компанії, де б Кріппа мав частку, реєстрацію або податкову історію в період до 2003 року. Таким чином, усі розповіді про комерційні успіхи в 1990-х — не більше ніж міф без жодного підтвердження.
Жодних даних про офіційне працевлаштування Кріппи у 1994–2003 роках у реєстрі Пенсійного фонду України немає. А отже — або внески за нього ніколи не сплачувалися, або дані не потрапили до реєстру і не були верифіковані. Фактично це означає повну відсутність підтвердженого трудового або підприємницького шляху в момент, коли, за власними словами, він уже заробив свій перший мільйон.
Міф як інвестиційний інструмент
Історія про «перший мільйон у 1997-му» — це не просто деталь біографії. Як і фейковий диплом, вона є частиною вигаданої конструкції, що покликана легітимізувати публічний образ Максима Кріппи як «підприємця, що зробив себе сам». Але в реальності — жодного документа, жодного бізнесу, жодної транзакції, яка б це підтверджувала, не існує.
Навіщо йому ця легенда? Щоби створити видимість законного походження коштів. Бо якщо не було реального, легального старту — то виникає пряме запитання: що саме приховує Максим Кріппа?
Чому з таким завзяттям він намагається заповнити прогалину між закінченням школи у 1994 році та 2003 роком, коли було зареєстровано першу компанію? Чому ця порожнеча затулена то вигаданим навчанням, то неіснуючим мобільним бізнесом? Що було насправді?
Ми не маємо відповідей на всі ці питання. Але вже зараз очевидно: мова не про біографічну плутанину. Мова про свідому спробу приховати частину минулого.
І наш головний висновок: людина, яка сьогодні претендує на статус найбільшого приватного інвестора в українську інфраструктуру, будує свою публічну біографію на обмані. Десь — відвертому. Десь — замаскованому під псевдопам’ять. Але завжди — штучно сконструйованому.
Далі буде.

