Іран ризикує стати небезпечнішим, ніж будь-коли раніше — The Telegraph

Після декількох днів суперечливих заяв президент Дональд Трамп санкціонував масштабні військові удари по іранських ядерних об'єктах в Натанзі, Фордо та Ісфагані. Ці удари, ймовірно, завдали серйозної шкоди іранській ядерній програмі та залишили Близький Схід у стані глибокої невизначеності.

Трамп представив ці атаки як окрему військову операцію, спрямовану на те, щоб змусити Іран сісти за стіл переговорів, але жорстка реакція Тегерана може спровокувати більш масштабну регіональну війну, зазначає Самуель Рамані, колумніст The Telegraph.

Хоча верховний лідер аятола Алі Хаменеї та Корпус вартових Ісламської революції (КВІР) протягом десятиліть попереджали про можливу війну з Ізраїлем, у Тегерані панувало колективне здивування через час і масштаб ізраїльських наступальних дій.

Активна участь Ірану у ядерних переговорах з Америкою вважалася чинником, який, ймовірно, затримає ізраїльські атаки на іранські військові об’єкти.

Подібне здивування викликали нічні удари. У Тегерані панував стриманий оптимізм, що Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати або навіть російський лідер Владімір Путін зможуть переконати Трампа у дестабілізуючих наслідках масштабної військової операції.

"Тепер, коли найгірший сценарій став реальністю, Іран намагається скоординувати ефективну відповідь. Ефективність відповідних дій Ірану обмежена через брак зовнішньої підтримки. Хоча іранські військові допомагали Росії в її вторгненні в Україну, іранські експерти, з якими я розмовляв, не висловлювали великої надії на те, що Кремль прийде на допомогу. Я чув конспірологічні теорії про те, що Путін не допоможе Ірану, бо він перебуває в залежності від російсько-єврейської діаспори в Ізраїлі", — зазначає Рамані.

Це означає, що відповідь Ірану, ймовірно, буде асиметричною та поступовою. Попри войовничі заяви генерального секретаря "Хезболли" Наїма Касема та високопоставлених лідерів хуситів із Ємену, Іран вагається мобілізувати свої проксі-формування проти США. Хоча минулотижневий удар по американській базі Айн аль-Асад на заході Іраку продемонстрував здатність Тегерану вражати військових США, переважною стратегією Тегерану є асиметрична відповідь саме Ізраїлю.

Враховуючи економічний добробут Ізраїлю та його нібито низьку терпимість до втрат, Іран вірить, що може змусити прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу відступити.

"Переконання Ірану, що час грає на його користь, тісно пов’язане з історичною пам’яттю. Під час Ірано-іракської війни 1980–1988 років іранські війська протистояли іракським хімічним атакам та таємній американській підтримці військового арсеналу іракського президента Саддама Хусейна. Ці спогади використовуються іранськими жорсткими прихильниками режиму та державними ЗМІ для формування патріотичного настрою на підтримку влади", — додає колумніст.

Завдяки ефективній державній пропаганді та загальному обуренню проти Ізраїлю і Заходу, малоймовірно, що іранський народ організує масштабне повстання проти режиму. Однак це не означає, що зміна режиму в Ірані — цілковита фантазія.

Провал стратегій Хаменеї щодо проксі-формувань та ядерного стримування може спонукати незадоволених жорстких прихильників у Корпусі вартових Ісламської революції захопити владу шляхом державного перевороту. Цей сценарій, який активно обговорюють у Тегерані, може призвести до появи більш непередбачуваного Ірану, який прагнутиме усунути прогалини у своїх звичайних збройних силах та відновити залишки програми збагачення урану.

"Цей ризик повинен бути на першому місці у думках прихильників повалення Хаменеї в США, Ізраїлі та Європі. Хоча Америка та Ізраїль зробили значні кроки для зменшення короткострокової загрози з боку Ірану, довгострокові ризики залишаються. Подальша військова ескалація проти Ірану повинна бути ретельно зважена, бо вона може непередбачено призвести до обміну короткострокових перемог на довготривалу нестабільність", — підсумував Рамані.

Раніше в The Times розповіли, чи допоможуть Ірану союзники після ударів США. В газеті зазначили, що союзники Ірану та його сусіди швидко засудили дії США, попередивши, що це може призвести до повномасштабної війни на Близькому Сході, але вони також не запропонували жодної конкретної підтримки. Щодо Росії, то вона навряд чи готується прийти на допомогу Тегерану.