Фінські ЗМІ про виступ Юлії Навальної: що залишилося за дужками

Позавчора ввечері Юлія Навальна — російська опозиціонерка та вдова вбитого в російській колонії Олексія Навального — виступила на SuomiAreena, найбільшому громадсько-політичному форумі Фінляндії, що вже багато років проводиться у місті Порі. Подія була заявлена як панельна дискусія, але за фактом стала монологом. Не було ані опонентів, ані запитань з аудиторії — лише м'які уточнення, які у делікатній манері ставив Яакко Лойкканен (Jaakko Loikkanen), журналіст телеканалу MTV, офіційного медіапартнера форуму.

Його питання не зачіпали складних тем, зокрема відповідальності росіян за війну чи невиразну позицію так званої опозиції. Замість цього Навальна отримала можливість донести своє бачення «прекрасної Росії майбутнього», у якій мільйони росіян, як вона стверджує, «вважають себе європейцями та прагнуть демократії» й повністю перекласти провину за розпочату війну в Україні на російського президента Путіна.

На запитання про готовність росіян до демократичних змін вона відповіла так: 

«Ніхто не знає, до чого ви чи я можемо бути готові, але ті, хто готові до демократії — ті готові».

Ця риторика не нова: образ «іншої Росії» опозиція конструює вже багато років, перетворивши його на зручну моральну й доходну франшизу за кордоном.

Проблема — у тому, що значна частина західного суспільства, включно з багатьма фінськими журналістами, продовжує вірити в цей міф без належного критичного аналізу.

Так, станом на ранок 26 червня про виступ Навальної повідомили чотири з п’яти найбільших фінських ЗМІ — Yle, MTV, Ilta-Sanomat та Helsingin Sanomat. Найбільше уваги приділило події саме MTV, яке транслювало її виступ наживо та згодом опублікувало на сайті текстовий матеріал з основними тезами.

Серед них — відповідь Навальної на запитання про Крим. У публікації було вказано:

«Кримський півострів належить Україні. Важливо, щоб Україна була незалежною».

Однак у повному відеозаписі виступу її слова звучать зовсім інакше:

«Ну, це де-юре Крим належить Україні, а де-факто — він належить Росії. І це буде складне питання, бо не забувайте про мільйони людей, які, скажімо так, отримали російські паспорти. І навіть Україна та українські чиновники згодні, що це дуже складне питання».

Це не нюанс — це принципова різниця. Така риторика перегукується з кремлівськими тезами, які легітимізують окупацію Криму. Для української аудиторії вона звучить як виправдання агресії. Посилання на «мільйони людей з паспортами» — це маніпуляція, яка замовчує системне примушення українців на окупованих територіях до отримання російських документів.

Після реакції читачів цитату в тексті MTV було виправлено наступного дня — щоправда редакція не зазначала, що первинна версія була некоректною.

Фінськомовна редакція Yle Uutiset описала виступ Навальної в позитивному ключі: боротьба з путінським режимом, надія на зміни, сила її особистої історії. Критичних запитань або згадок про проблемні теми, включно з позицією щодо Криму, не було.

Yle Novosti  — російськомовна служба суспільного мовника — взагалі не висвітлювала сам виступ, обмежившись лише анонсом. Українська редакція Yle Novyny про подію не писала й на слова Навальної про Крим не відреагувала.

У таблоїді Ilta-Sanomat з’явилися дві короткі новини. В одній Навальна закликає фінів підтримувати російську опозицію, бо Путін «заважає миру в усьому світі». Згадується і те, що припинення війни в Україні — один із пріоритетів так званої російської опозиції. Але в реальності з понад годинної промови темі України було присвячено лише кілька хвилин.

Питання належності Криму видання подає як «складніше» й далі наводить цитату Навальної про «мільйони людей із російськими паспортами». Також у статті згадано її відповідь на запитання про бачення майбутнього України в контексті НАТО й ЄС,  і тут Навальна звучала конкретно: Україна має сама вирішувати, до яких союзів вступати та в якому напрямку рухатися.

У другій замітці Ilta-Sanomat розповіли про повсякденне життя родини Навальних у вигнанні.

Helsingin Sanomat обмежилася передруком матеріалу інформаційного агентства STT, де знову ж таки прозвучали меседжі про боротьбу Навальної, мрії про демократію і про те, що вона хотіла б побачити Путіна у тій самій в’язниці, де загинув її чоловік.

Єдиним винятком серед фінських медіа, який мені вдалося знайти, стала колонка головного редактора медіагрупи Lännen Media, надрукована у регіональному виданні Turun Sanomat, що входить у зазначений медіахолдинг.  Автор колонки — Матті Пасіо, один із небагатьох фінських журналістів, які системно цікавляться Україною: він вивчає українську мову, відвідує українські події у Фінляндії, уважно стежить за контекстом. У своїй колонці Матті прямо зазначив: виступ Юлії Навальної залишив без відповіді ключові питання — якщо у всьому винен лише Путін, то хто тоді несе відповідальність за воєнні злочини, за окупацію, за катування на тимчасово захоплених територіях? Хто, зрештою, відповідає за дії держави, яка називається Росія?

Але такі журналісти у Фінляндії — радше виняток. Переважно, навіть попри Бучу, Маріуполь, тортури журналістки Вікторії Рощиної та щоденні обстріли цивільних, Росія в очах багатьох фінських колег залишається країною, де «не все так однозначно». Де завжди можна знайти «хороших росіян», які хоч і мовчали всі ці роки, але, можливо, все ж були проти.

Але ж журналістика — це не лише про емпатію. Це про факти, сміливість ставити складні запитання й аналізувати відповіді — навіть коли ті здаються приємними. Особливо тоді, коли йдеться про війну та відповідальність

Чи може опозиція, яка уникає теми колоніалізму, геноциду, оминає болючі питання Криму та Донбасу й далі мріє про «велику європейську Росію», стати справжньою альтернативою? Публіка, яка слухала Навальну у Порі, цієї відповіді не отримала. І журналісти їй у цьому не допомогли.

Того ж дня, за кілька годин до виступу Навальної, я брала інтерв’ю у фінського волонтера, який регулярно відправляє в Україну турнікети, аптечки та карети швидкої. Минулого літа, розповів він, у маленькому фінському містечку на нього з ножем напав росіянин — лише через те, що він їздив на велосипеді з українським прапором.

І це теж факт. Один з багатьох, які залишаються поза дужками фінського публічного дискурсу про «кращу Росію».

Світлана Єгарміна (Рябова), українська журналістка, що живе й працює у Фінляндії