Без перемоги і без миру: логіка затяжної війни РФ проти України

Усе частіше в різному приватному спілкуванні доводиться чути й відповідати на питання – "чому Московія далі воює?"

Попри те, що якогось прориву на лінії фронту, скоріше за все, не буде, попри всі зусилля/втрати угруповання Московії й наші структурні проблеми.

Спроби впливати на український тил через атаки й дезінформацію не дають плодів і, певно, що не дадуть.

А неформальна міжнародна коаліція, що підтримує Україну, хоча і похитнулася на фоні зміни позиціювання США, але не зникла повністю – навпаки, партнери (країни Скандинавії, ФРН, Нідерланди, Велика Британія та Франція меншою мірою) шукають способи, як далі нам допомагати.

Який сенс у такому випадку для Володимира Путіна далі намагатися? Час підводити риску під цією авантюрою.

На жаль, розраховувати на відповідну раціональність окупанта з Кремля марно. Московія буде й далі намагатися реалізувати комплексну стратегію виснаження України через підтримання інтенсивності війни на фронті, удари й дезінформація в тилу, дії проти наших партнерів – поки вистачатиме ресурсів на це все.

А як не вистачить, то опція заморожування для Москви завжди зберігається.

Разом з тим, режим почуває себе доволі впевнено – після втечі більш ліберальної меншості у 2022 році та на фоні посилення репресивного апарату.

Ідею заморожування машина пропаганди РФ продасть своєму населенню – а тих, кому щось буде не так, просто репресує.

Оригінал