Знайдено метеорити з Меркурія: вчені висунули припущення, що може змінити космічну науку

Аналіз проведено міжнародною командою вчених на основі зразків Ksar Ghilane 022 та Northwest Africa 15915, знайдених у Північній Африці, повідомляє LiveScience. Результати, опубліковані на ScienceDirect в рамках нового дослідження, можуть дати унікальну можливість вивчити планету, найближчу до Сонця, без запуску місії зі зворотним транспортуванням зразків.

Дослідження вказує на схожість мінералогії цих двох метеоритів із даними, отриманими під час місії NASA Messenger, яка вивчала хімічний склад поверхні Меркурія. Зокрема, обидва зразки містять олівін, піроксен, невелику кількість альбітового плагіоклазу та рідкісний мінерал ольдгаміт – набір речовин, дуже схожих на прогнозований склад кори планети. Аналіз ізотопів кисню також демонструє відповідність складу метеоритів відомим "обритам", які раніше вже розглядали як потенційних “посланців” Меркурія.

Найбільш вражаючим відкриттям є вік метеоритів – приблизно 4,528 мільярда років, що робить їх одними з найдавніших відомих зразків у Сонячній системі. Вони суттєво старші оцінки віку, зроблених на основі підрахунку кратерів Меркурія, які сягають близько чотирьох мільярдів років. Це може означати, що вчені мають справу з первинним матеріалом, який не зберігся на поверхні планети через геологічні зміни або ударні процеси.

Однак дослідники зазначають і наявність розбіжностей. Зокрема, у метеоритах виявлено лише слідові кількості плагіоклазу, тоді як згідно з даними орбітальних вимірювань поверхня Меркурія містить понад 37% цієї речовини. Цей фактор стримує однозначне визнання знайдених зразків меркуріанськими. Також відсутні прямі докази щодо спектральної відповідності між метеоритами та відбиттями світла з поверхні Меркурія.

Наразі для остаточного підтвердження походження зразків вчені очікують на дані з космічної місії BepiColombo – спільного проєкту Європейського та Японського космічних агентств, який наразі перебуває на орбіті Меркурія. Очікується, що ці спостереження нададуть зображення та спектральні характеристики поверхні з високою роздільною здатністю, що допоможе або підтвердити, або спростувати зв’язок із метеоритами.

Підтвердження меркуріанського походження цих зразків стало б проривом для науки. Оскільки місії зі зворотним доставленням матеріалів з Меркурія технічно складні та дорогі, природне потрапляння уламків на Землю через астероїдне зіткнення – це рідкісний шанс наблизитись до безпосереднього вивчення складу планети. Такі метеорити могли б допомогти дізнатися більше про формування кори Меркурія, його еволюцію та геохімію.

Попередні гіпотези про метеорити з Меркурія залишалися недоведеними. Наприклад, зразок Northwest Africa 7325 раніше вважали кандидатом, однак через високу концентрацію хрому та невідповідність залізовмісних мінералів ця версія була поставлена під сумнів. Інші метеорити типу “обритів” колись вважали фрагментами Меркурія, але їх хімічні характеристики також не відповідали сучасним уявленням про склад поверхні планети.

Незалежно від того, чи підтвердиться меркуріанське походження Ksar Ghilane 022 та NWA 15915, ці знахідки вже викликають інтерес наукової спільноти. Питання про їхнє походження буде предметом обговорень на Міжнародному метеоритному конгресі 2025 року в Австралії, де представлять нові результати та проведуть детальний порівняльний аналіз зразків.

У статті Петра Герасименка "Марс чекає, але не скоро: чому технології не встигають за амбіціями Маска й NASA" аналізуються ключові технічні та фінансові бар’єри проведення пілотованих польотів на Марс. Автор порівнює підходи SpaceX і NASA, зокрема невдачі Starship та обережну стратегію Artemis із нахилом на Місяць. Попри високі амбіції, реалізація місії на Марс – це справа щонайменше наступних десятиліть.