Чим Україна дійсно може вдарити по Москві

Провокаційне запитання президента Трампа – чи може Зеленський вдарити по Москві – дещо нагадує стару казку про Лисичку та Журавля. Тому що власними силами Київ ще нескоро досягне можливості системно й ефективно вражати об’єкти вглибині Росії. А в Європі далекобійні можливості обмежені настільки, що без підтримки США розв’язати цей вузол майже неможливо, принаймні швидко.

Тому, найімовірніше, це питання Трамп адресував безпосередньо Путіну – як попередження. Адже він хоче виглядати сильним і безкомпромісним. Навіть тоді, коли ілюзія американської потужності вже схожа на комікс.

Навряд чи Трамп готовий просто зараз категорично посилити Україну – після низки досить відвертих кроків назустріч Путіну. Водночас для України та європейських країн НАТО певні трансформації у позиції адміністрації президента США можуть справді стати новим вікном можливостей. Хоча сам Трамп навіть не претендує на те, щоб називатися послідовним у творенні та реалізації власної політики.

З цього тексту ви дізнаєтесь:

• як (та коли) Сі Цзіньпін може наказати Путіну атакувати Європу;
• яка зброя потрібна Україні, щоб план "Килим" у Москві не згортався – список;
• чому Кремлю дійсно легше "продовжувати війну вічно", аніж закінчити.

Фактори, які можуть вплинути на Трампа

Передусім Трамп не може ігнорувати позиції європейських союзників у НАТО. А послідовність країн європейської частини Альянсу, попри численні епізоди загравання із президентом США, таки спостерігається та набирає обертів.

Річ у тім, що побудова оборонної достатності Європи вже має контури і робитиме досить негативний відбиток на американській воєнній економіці. Як відомо, експорт зброї із США у 2024 році досяг рекорду – з цифрою $318,7 млрд. Однак обережне, але дуже послідовне відхилення Європи від американського фарватеру може суттєво знизити прибутки американських оборонних компаній.

Не виключено, що проголошення Трампом ідеї закуповувати американську зброю для України має у своїй основі як раз мотивацію сильніше та надовго прив’язати до себе Європу.

Як з'ясувалося днями, Трамп пішов ще далі: стало відомо, що адміністрація президента США буде по-новому перерозподіляти зброю. У першу чергу її отримуватимуть ті держави, які готові віддати Україні озброєння, зокрема ЗРК Patriot, з власних запасів.

Першою отримає американські системи ППО Німеччина, яка хоч і увійшла в проєкти зі створення європейських ракет й замість американських систем HIMARS зробила ставки на ізраїльсько-європейські РСЗВ PULS, одночасно спільно з американською компанією Lockheed Martin розробляє нову систему GMARS.

А от Франція з Італією демонструють, що їх більше не цікавить зброя США (тому, напевно, й закуповувати для України поки відмовилися). Наприклад, "французький HIMARS" буде випробуваний до середини 2026 року.

Для новітньої франко-італійської системи ПРО SAMP/T NG, що з 2023 року розробляється на заміну вже застарілим ЗРС Patriot, в березні цього року завершили випробування нової РЛС, а сама система, як планується, буде готова в 2026 році.

На авіакосмічному салоні Le Bourget в червні 2025 року французький MBDA показав модель пускової установки наземного комплексу під крилаті ракети середньої дальності LCM, а аерокосмічна компанія ArianeGroup продемонструвала макети перспективної французької балістичної ракети, а також гіперзвукової головної частини V-max. Йдеться про балістичну ракету з дальністю ураження до 2000 кілометрів.

До цього варто додати, що Європейське космічне агентство (ЄКА) та ЄС активізували створення нового угруповання розвідувальних супутників. Тобто ракетний, а також і супутниковий "відрив" Європи від США – це вже питання часу.

І тут згадані лише стратегічні спроможності, бо у сфері тактичних вже є десятки рішень, від заміни Швецією американського двигуна на бойових літаках Gripen до підстрахування низкою країн закупівлями південнокорейських танків та артилерії.

Блеф Путіна та роль Сі Цзіньпіна

Не відмовляється від послідовності й московський диктатор Володимир Путін: продовжує руйнування системи міжнародної безпеки та мріє про перерозподіл сучасного світу. Причому цього року Путін робить це за підтримки самого Трампа та, як її прямий наслідок, за різкого збільшення підтримки з боку Сі Цзіньпіна.

Попри шалені втрати РФ у війні, під час травневих переговорів у Стамбулі голова російської делегації Володимир Мединський заявив, що, мовляв, Росія "готова воювати вічно" – принаймні, таку промову зафіксував журналіст The Economist Олівер Керрол.

Ці слова дуже близькі до істинної позиції Кремля. Набагато більшою небезпекою для диктатора є вихід з війни, ніж її ведення. Не варто розраховувати на "російський народ" або раптове падіння економіки – за нинішніх умов до цього, як до Місяця.

Умови може змінити тільки Дональд Трамп, але чи зробить він це, і якщо зробить, то коли? Поки що Путін відверто використовує Трампа та продовжує блефувати, як це завжди робила Москва – хоч радянська, хоч російська. Бо можна скоріше повірити українській розвідці, що нині в Росії немає балістичної ракети середньої дальності "Орєшник", якою Кремль і далі лякає увесь світ.

І Путін справді побоюється змін умов від Трампа, бо інакше не з’явилася б "раптова" стаття сумнівного американського журналіста Сеймура Герша про те, що Трамп хоче усунути Зеленського від влади – одразу після заяви США про зброю для України.

І все ж, напевно, найбільше на позицію Трампа та його оточення впливає Сі Цзіньпін та велика китайська потуга, яка зросла до нечуваних масштабів. Не будемо перелічувати усіх досягнень Пекіна, згадавши лише заяву, яку приписують голові МЗС Китаю Ван Ї – про те, що "Китай не може дозволити Росії програти". І хоч ця заява є неофіційною (окрім видання, її ніхто не чув), вона відображає плани Пекіна максимально підтримувати режим Путіна, оскільки це виснажує США та Захід в цілому.

Але на тлі вже безпрецедентної підтримки Пекін дуже серйозно розраховує красиво зіграти на певних розбіжностях між США та Європою й посилитися саме у відносинах з Євросоюзом. Сі робить великі ставки на саміт ЄС та Китаю 24-25 липня. Цікаво, що перший день зустрічі пройде в Пекіні, а другий – у китайській провінції Аньхой. Поки китайці дивуватимуть гостинністю своїх європейських партнерів, Брюссель таки має визначитися із головним: чи вважати Китай потенційним противником ЄС?

Дійсно, саме Китай має найбільше шансів скористатися ситуацією, що виникла навколо російської війни проти України – про це слушно написав у The Times відомий американський дослідник, професор Марк Ґалеотті. Дуже прогнозовано, що Китай збільшить постачання Росії значного переліку товарів подвійного призначення – від оптоволоконного кабелю для дронів до нітроцелюлози для боєприпасів.

Дуже схоже на те, що Сі міцно тримає НАТО на гачку. Адже не просто так генсек НАТО Марк Рютте заявив на початку липня, що у разі рішення Китаю атакувати Тайвань, "найімовірніше", Пекін віддасть залежному Путіну наказ одночасно атакувати Європу – і Путін буде змушений підкоритися.

У цьому контексті вкрай важлива консолідована позиція Європи. А ще більше – жорстка позиція Трампа. Останній вже точно не може казати, що в Україні "війна Байдена", бо ситуація зараз напряму пов’язана із безпекою США.

Якщо Трамп буде здатний усвідомити усе це переплетіння або сміливі люди в його оточенні будуть здатні переконати господаря Білого дому, то він має сказати: єдиний шанс для західного табору перемогти – це надати Україні потужну зброю.

Список американської зброї, яка потрібна Україні

Ключовий козир, який нині тримає в руках американський президент Трамп, – зброя, що вже існує. На відміну від "роздягнутої Європи", яка основні новітні озброєння планує масово виробляти не раніше 2027-2028 років.

Яка зброя потрібна нам для стримування атак Путіна та ураження Москви у відповідь?

Звісно, почати варто з ППО-ПРО

Трамп вже оголосив про намір передати Україні додаткові установки Patriot, якими Повітряні сили ЗСУ зможуть збивати гіперзвукові ракети. "Україна стане сильнішою… 17 систем Patriot готується до відправлення. Велика кількість систем буде на полі бою", – заявив президент США. Якщо це станеться, це величезне посилення, яке буде здатне потужно вплинути на потенціал ураження РФ.

Відомо, що Lockheed Martin вийшов на рекордні показники виробництва ракет MSE для ЗРС Patriot PAC-3, які необхідні для знищення балістичних цілей. За 2024 рік компанія Lockheed Martin досягла позначки у 500 вироблених ракет-перехоплювачів MSE, що на 30% більше ніж у 2023 році. Плани на 2025 рік становлять 600 ракет.

Але Patriot – далеко не єдиний засіб, що може посилити українську протиповітряну оборону. Наприклад, Україні було б добре отримати ще новітні протиракети Standard Missile і тактичні системи типу Avengers, Vampire і ПЗРК Stinger. А ще дуже серйозною зброєю проти дронів типу Shahed/"Герань" є американський реактивний безпілотник Coyote, який можна пускати й з бойової машини M2 Bradley.

Крім того, з 2024 року Сполучені Штати використовують найновіший бойовий 50-кіловатний лазер IM-SHORAD на базі бронеавтомобілів Stryker – про передання їх виробництва США вже домовилися із Індією.

Для дієвого захисту критичних об'єктів США могли б передати Україні артилерійський комплекс протиракетної оборони Phalanx CIWS з 20-мм Vulcan, що має швидкість стрільби до 4500 пострілів на хвилину. Вони є розповсюдженим засобом захисту на західних кораблях. А також існує і його ґрунтова версія Centurion C-RAM, що використовується в армії США для прикриття баз, наприклад, в Афганістані та Іраку.

Важливим для розвитку української системи ППО було б передання IBCS – інтегрованої системи бойового управління ППО, яка зв'язує у єдину мережу наявні системи, пускові установки, а також РЛС і літаки. Не кажучи вже про те, що у 2024 році в США протестували нову зенітну ракету малої дальності – проєкт Next Generation Short Range Interceptor (NGSRI) реалізовує компанія Lockheed Martin.

США могли б також надати Україні в оренду або для тимчасового використання одну-дві батареї новітніх систем ПРО THAAD (такі перекидалися в Ізраїль під час зростання напруження з Іраном). Нині в розпорядженні армії США сім батарей системи THAAD, розгорнутих у різних точках світу для захисту стратегічно важливих об’єктів; протиракета цієї системи здатна перехоплювати цілі, що рухаються зі швидкістю 3,5 – 4,8 км/сек, а РЛС дозволяє виявляти цілі на відстані до 1000 кілометрів.

"На Москву". Ударна ракетна зброя

Washington Post вже писав, що президент Трамп розглядає можливість передання Україні крилатих ракет Tomahawk із базовою дальністю 1600 км.

Якщо чесно, то для України було б вкрай важливо отримати не просто ракети Tomahawk, а наземний ракетний комплекс MRC Typhon, здатний одночасно вести вогонь як багатоцільовими зенітними ракетами SM-6 (Standard Missile-6), так і крилатими Tomahawk Block V. Ця можливість робить його універсальною пусковою установкою для знищення повітряних, балістичних, надводних та наземних цілей.

Раніше США розглядали базування комплексу в Німеччині. А от у лютому 2025 року цим комплексом США забезпечували захист Філіппін.

Цей комплекс середньої дальності Україна разом із партнерами в Європі могла б орендувати або купити. Адже в медіа вже вказували, що армія Філіппін стане одним із перших (або найпершим) зарубіжним одержувачем цих новітніх американських MRC Typhon, що пов'язано з протистоянням США та Китаю в Південно-Китайському морі.

Але там протистояння лише ймовірне, тоді як на території України вже четвертий рік триває найбільша в Європі війна, що загрожує партнерам США в НАТО. І це мало б стати аргументом, що Україна не менш вагомий партнер для захисту, ніж Філіппіни.

Не менше, ніж ракети Tomahawk, Україні потрібні новітні Precision Strike Missile (PrSM) із базовою дальністю 500 км. Бо це – балістика, яку в РФ збивати можуть лише умовно. Попередню її версію – ATACMS – в Росії практично не збивали.

Для обох типів ракет – ATACMS і PrSM – використовуються РСЗВ HIMARS, які в Збройних Силах України – з літа 2022 року. Тобто навіть на навчання часу не потрібно. Хоча розраховувати на таку нову зброю важко, адже лише у березні 2025 року армія США підписала контракти на постачання 1296 ракет PrSM у період з 2025 по 2029 рік. А з 2023 по 2025 рік було законтрактовано постачання 282 ракет.

Та навіть 100–200 ракет могли б зробити потужний ефект. Звісно, у комплексному використанні з іншими засобами ураження, передусім крилатими ракетами.

Хоча є чимало фахівців, які пропонують отримати ліцензії на вже стару ракету ATACMS дальністю дії у 300 кілометрів та почати її швидко масштабувати для поля бою. Як відомо, військові вказують на підвищений дефіцит високоточних засобів ураження дальністю 200 км, і поява масової балістичної ракети могла б багато чого змінити саме на тактичному рівні. Бо й самі США у квітні розглядали відновлення закупівлі старих балістичних ракет ATACMS дальністю дії 300 км для своєї армії, що є натяком на дефіцит найновішої ракети та на попит на ракети дальністю якраз 300 км.

Конче потрібні Україні й крилаті ракети "повітря-земля" AGM-158 JASSM для F-16 (дальність ураження 360–980 км). А також ракети "повітря-повітря" AIM-120D (180 км).

Це головні опції, оскільки всі перерахувати в рамках однієї статті немає можливості. Зрозуміло, що Силам оборони України буде потрібне посилення в артилерії, боєприпасах, безпілотних системах – потрібно все, що здатне нівелювати кривавий путінський рух вглиб країни.

Це зброя, яка здатна зупинити Путіна та зменшити апетити Сі. Зброя, яка здатна змінити світ, побудувавши нову систему міжнародної безпеки. Україна здатна реалізувати такий план, бо вже перетворилася на одного із ключових гравців міжнародної арени.