18-й пакет санкцій: ще не пекельні, але таки б’ють по економіці РФ

Європейський Союз ухвалив 18-й пакет санкцій проти Росії. Для України це більше, ніж просто черговий політичний сигнал. Це результат послідовної, аргументованої та системної роботи — адвокації, яка справді дає результат. Кожне таке рішення — це місяці аналітики, перемовин, створення коаліцій і діалогу з партнерами. І це важливо усвідомлювати: коли ми говоримо зі світом мовою фактів, санкції перестають бути деклараціями й перетворюються на реальні удари по здатності Кремля продовжувати війну.

Новий пакет включає 55 нових фігурантів індивідуальних санкцій: 14 фізичних і 41 юридичну особу. Загалом у санкційних списках ЄС тепер понад 2500 осіб і компаній. В енергетичному блоці ухвалено динамічний механізм: стелю цін на російську нафту знижено до 47,6 дол. за барель із можливістю коригування кожні 6 місяців — новий ліміт визначатиметься як 85% середньої ринкової ціни. Окремо заблоковано ще 105 суден «тіньового флоту» — загалом таких уже 444, вперше до санкційного списку потрапив капітан судна.

З 21 січня 2026 року діятиме заборона на імпорт до ЄС нафтопродуктів, виготовлених із російської нафти в третіх країнах (окрім США, Канади, Британії, Швейцарії та Норвегії). Чехія втратить виняток на імпорт нафти з РФ трубопроводом. Також введено повну заборону на діяльність, пов’язану з «Північними потоками» 1 і 2, а також імпорт російського СПГ через термінали, не під’єднані до газової мережі ЄС. У фінансовому блоці — повна заборона надання послуг ще 22 російським банкам (всього 45), заборона трансакцій із фінансовими установами, які користуються російською системою SPFS (аналог SWIFT), та блокування трансакцій з криптосервісами, які сприяють обходу санкцій.

Повністю заблоковано діяльність Російського фонду прямих інвестицій. Суттєво розширено експортні обмеження: під заборону потрапили 26 компаній, що підтримують ВПК РФ, з яких 11 — у Китаї, Гонконгу та Туреччині. Заборонено експорт чутливих технологій, хімікатів і обладнання на понад 2,5 млрд євро.

Країни-члени отримали право зупиняти експорт, якщо підозрюють, що кінцевим споживачем може бути Росія. Окремим рішенням закріплено юридичний захист санкційної політики: рішення судів третіх країн щодо санкцій не визнаються в ЄС, а збитки можуть стягуватися з російських компаній, які ініціюють позови. Санкційно зачеплено і Білорусь: обмежено 8 оборонних підприємств, введено ембарго на зброю, фінансові заборони та торговельні обмеження.

Санкції працюють недостатньо

За травень 2025 року доходи РФ від експорту нафти і газу знизилися на 35% (у річному порівнянні) до 512,7 млрд руб. (~ 6,55 млрд дол.) — це найнижчий щомісячний показник з липня 2023 року. Нині її військові спроможності фінансуються за рахунок ресурсів, вилучених з інших критично важливих сфер економіки — від металургії до соціальних видатків.

Це насправді демонструє системність кризи та вразливість російської економіки, яка стоїть за крок до колапсу. Вартість комплектуючих стрімко зростає, імпорт ускладнений, а навіть експорт до Китаю поступово скорочується. Якщо зазирнути за фасад побудованого Росією іміджу військової сили, ми побачимо справжню економічну кризу — і саме це ЄС може використати, щоб завдати ще потужнішого економічного удару.

Попри все Росія за останні три роки витратила понад 1 трлн дол. на війну. Вона й досі заробляє мільярди на експорті нафти. Швидкість і координація санкцій між ЄС і США можуть зупинити цю військову машину, але лише у випадку комплексного та безальтернативного їх застосування. Ми чітко окреслюємо свої пріоритети в санкційній політиці. Дуже важливо, що створено динамічний механізм перегляду граничної ціни на нафту, аби гарантувати його ефективність. Це серйозний крок уперед, особливо в поєднанні з новою забороною на імпорт нафтопродуктів, вироблених із російської нафти та ввезених із більшості третіх країн.

Проте якби така заборона була запроваджена ще під час перших пакетів санкцій, ми б не стали свідками настільки швидкого нарощування військового потенціалу Росії. Адже саме експорт нафти й досі становить третину доходів російського уряду.

Перша й найважливіша вимога зараз — це посилити швидкість ухвалення рішень та закрити прогалини у функціонуванні вже чинних пакетів санкцій.

Друга важлива вимога — це повна блокада так званого тіньового танкерного флоту, яким Росія намагається обходити санкції. Йдеться про сотні суден, що приховують маршрути, вимикають транспондери, змінюють прапори й вивозять нафту за «сірими» схемами. Ці танкери обслуговуються страховими, логістичними та портовими компаніями в різних юрисдикціях.

Наступним кроком для ЄС має стати заборона для підсанкційних суден проходити територіальними водами Євросоюзу — Данія, яка зараз головує в ЄС, має унікальне позиціонування для просування такої норми — адже контролює прохід через Балтійське море. Саме вона може обмежити рух так званих порожніх російських суден, які фактично є частиною тіньового танкерного флоту, що обходить санкції.

Третій, не менш важливий напрямок — вторинні санкції, тобто посилення обмеження проти компаній і держав, які допомагають Росії обходити вже чинні санкції. Це особливо актуально, коли йдеться про постачання компонентів до російського військово-промислового комплексу через треті країни. Така практика має припинитися.

Аж до міжнародної ізоляції

Не менш важливо запустити повноцінний механізм конфіскації заморожених російських активів та їх використання для озброєння та відновлення України. Це не лише юридично можливо, а й морально виправдано. Уже зараз 14,7 млрд дол. використано для підтримки бюджету України. Але ми очікуємо більшого — щонайменше 50 млрд дол. із заморожених прибутків мають бути спрямовані на відновлення та безпеку. Росія, як країна-агресор, що грубо порушує норми міжнародного права, має бути відсторонена від впливу в міжнародних організаціях.

Держава, яка зруйнувала всі принципи Гельсінських угод, не може залишатися в ОБСЄ чи зберігати постійне місце в Раді Безпеки ООН. Це не питання риторики — це питання довіри до міжнародного порядку. Сьогоднішні рішення ЄС — результат спільної роботи українських дипломатів, громадянського суспільства та аналітичних центрів. І, звісно, Україна також має зробити принциповий крок — припинити транзит російської нафти через нафтопровід «Дружба». Це стане потужним сигналом не лише для агресора, а й для наших партнерів, що компромісів із терором бути не може.

Санкції — це не фініш, а інструмент, який має ставати точнішим і сильнішим щодня. ЄС, США та країни G7 повинні діяти синхронно. Для України вкрай важливо, щоб ці рішення не були розрізненими, а доповнювали одне одного, створюючи максимальний тиск на всі ключові джерела фінансування російської війни.

Україна очікує координації дій між ЄС, США та G7, особливо щодо вторинних санкцій, які обмежують обхід. Ми також очікуємо, що Конгрес США підготує рішення щодо конфіскації російських активів, а не лише перерахування відсотків. Такий крок посилив би глобальне лідерство Заходу й ефективність санкційної політики. Ми дякуємо ЄС, але підкреслюємо: потрібна стратегія на тотальну ізоляцію РФ і удар по її вразливих місцях.