"Мир не настане, доки агресор не програє": експерт із Амстердама пояснив, як Європа має змінити підхід до війни в Україні

Європа має переглянути свою позицію щодо війни в Україні, припинити обмежену й емоційно відсторонену підтримку Києва та визнати: без поразки агресора миру не буде, а її власне майбутнє залежить від поля бою, де українські військові протистоять російським окупантам.

Про це пише академічний директор Амстердамського університету Ендрю Чахоян у статті для швейцарського видання Neue Zürcher Zeitung.

"Війни агресії повинні закінчуватися поразкою агресора — інакше мир ніколи не настане", — наголошує Чахоян.

Автор згадує історичну паралель із 1938 роком, коли прем’єр-міністр Британії Невілл Чемберлен вважав, що врятував мир, уклавши угоду з Гітлером. На це Вінстон Черчилль відповів: "Ви мали вибір між війною і ганьбою. Ви обрали ганьбу і отримаєте війну". На думку Чахояна, ця цитата як ніколи актуальна для нинішньої ситуації в Європі.

Україна не просить від Заходу надсилати війська, підкреслює автор. Натомість Київ очікує визнання того, що "зло в Європі знову починає розростатися" і що українці борються не лише за себе, а за всю Європу.

Він відкидає термін "конфлікт" на позначення війни, розв’язаної Росією: "Це війна за вибір, яку розпочав Кремль – злочинний акт за міжнародним правом. Війна закінчиться не тоді, коли Україна перестане захищатися, а коли Росія припинить свої атаки".

Хоча низка держав, як-от Польща, країни Балтії та Скандинавія, вже усвідомили небезпеку і діють, решта Європи, за словами Чахояна, продовжує дистанціюватися емоційно та політично.

"Громадяни тих країн, які мають щастя не межувати з Росією, засуджують несправедливість і жахи, але роблять мало, щоб зупинити і те, і інше", — пише він.

Водночас у європейському суспільстві зберігається глибоко вкорінений пацифізм — як моральний принцип і як зручна відмовка.

"Безсумнівно, стриманість і бездіяльність Заходу сприяли агресії Москви", — наголошує автор. Він вважає, що європейські політики занадто довго вдавали, ніби війна на сході континенту — не їхня справа, водночас ховаючись за мантру про "моральну підтримку" України. Але цього вже недостатньо.

Чахоян підкреслює, що саме Україна наразі є гарантом безпеки Європи, і не лише стримує російську агресію, а й дає континенту час і шанс переосмислити себе:

"Своїм опором проти масштабної інвазії Україна послабила військовий потенціал Москви. Але ще важливіше те, що вона вирішила боротися, а не капітулювати – це подарунок, який Європа ще повністю не оцінила".

На думку автора, Захід має перестати виправдовувати власну слабкість і нарешті використати свою силу. Він пропонує конкретні кроки: передати Україні 300 мільярдів доларів із заморожених російських активів, закрити Балтійське море для "тіньового флоту" РФ, посилити санкції і "всебічно озброїти Україну, включно з високоточними ракетами великої дальності".

Особливу увагу Чахоян приділяє темі ядерного шантажу. Він застерігає від легковірного сприйняття погроз Кремля, наголошуючи, що саме поступки роблять світову війну більш імовірною:

"Поступливість перед погрозами Москви робить третю світову війну більш імовірною, а не менш імовірною".

У підсумку експерт закликає Європу відмовитися від пасивності й перестати виправдовувати свою бездіяльність: "Західна Європа захищає себе, допомагаючи Україні. Настав час відмовитися від зручної дистанції і надихнутися жертовністю України. Якщо щось і може приборкати апетит Москви до насильства, то це вільний світ, який перестає виправдовуватися за свою силу і замість цього використовує цю силу".

Чахоян підсумовує, що Україна бореться за тривалий мир, який може статися лише тоді, коли Європа "нарешті відмовиться від мантри про те, що вона хоче підтримувати Україну "стільки, скільки потрібно", і усвідомить необхідність не залишати агресора безкарним".

Чи розуміють в ЄС і НАТО, що війна Росії проти Європи ВЖЕ йде? Чи готові вони до нової реальності? Чи насправді Європа втрачає контроль, чи вона просто боїться діяти?

У статті "Час "Ч": війна Росії проти Європи" президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар розглядає, як Росія методично використовує іррегулярні сили, щоб руйнувати західний світ зсередини. Читайте його детальний аналіз і прогноз.