До 3 хвилин на порятунок: що робити, якщо оголошено загрозу удару балістикою

Ось щойно балістикою по Києву били. Раптово, вночі, всі спали.

Від моменту оголошення тривоги до пуску зенітних ракет минуло 2–3 хвилини.

А тепер рахуємо час.

Ви спите, бо ніч. Лунає тривога. Вам треба прокинутись, осягнути реальність, підірватися з ліжка, розбудити дітей, одягнути дітей, одягнутися самим, а потім розпочати шлях від квартири до укриття, який теж складається з низки етапів.

А на якій відстані від вашого дому, до речі, знаходиться те укриття? Паркінг? Підземний перехід? Станція метро?

Так от, вибухи пролунають у кращому випадку на стадії одягання дітей. У гіршому випадку, ви навіть не встигнете всіх розбудити. А якщо ви заздалегідь вляглися одягненим спати біля ліфта — і він якимось дивом опинився відразу на вашому поверсі, то так, ви встигнете вибігти на вулицю. Хоча тоді виникає ризик потрапити під уламки, що теж матиме фатальні наслідки.

Ви колись вимірювали час, який необхідний, щоб просто спуститись з вашого поверху на перший та опинитись на вулиці? Може бути хвилин п'ять, особливо якщо ви живете десь на 20 поверсі. І це за умов, якщо всі вже готові до виходу і стоять біля дверей.

Це я до чого? Це я щодо тупих суперечок, котрі я зараз бачу у стрічці, а чому люди опиняються під завалами, коли у будинки раптово вночі чи під ранок прилітають ракети?

Вони просто НЕ ВСТИГАЮТЬ. А коли раптово прилітає балістика — ВСТИГНУТИ НЕМОЖЛИВО.

У таких випадках — лише коридор. Якнайдалі від вікон. І далі сподівання на ППО й на господа Бога. Більше нічого. Таким є сумний досвід та практика.

Тому припиніть тупі суперечки та не менш тупі поради.

Цей допис не скасовує того факту, що у Києві не вистачає укриттів та необхідності туди йти, бо окрім раптових та екстремальних випадків з балістикою, є ще шахедні атаки, які залишають достатньо часу на реакцію.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело