/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2F360419937eead5886d4c8e7ef0f18776.jpg)
Трибунал над Путіним може початись вже у 2026 році. Чи вдасться покарати керівництво РФ?
Потенційно спецтрибунал зможе націлюватися не лише на російське керівництво.
Уявімо, що війна закінчилася. Серед безлічі складних питань, на які потрібно буде шукати відповіді, особливим постає питання справедливості. Чи постануть перед трибуналом Путін, Шойгу, Лавров та інші у Москві, хто розв’язав війну проти України? Чи засудять їх до довічного ув’язнення, як найвищої міри покарання за скоєне?
Це — про памʼять. Про те, що зло має ім’я, і воно не може залишитись безкарним. Вагомий крок до відновлення справедливості у цьому питанні — Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України, про створення якого українська сторона домовилася з Радою Європи 25 червня у Страсбурзі.
Ексклюзивні деталі щодо того, коли запрацює спецтрибунал, і на кого з верхівки російської влади він націлюватиметься першою чергою — далі в матеріалі "Телеграфу".
У кого в Москві немає імунітету
По-перше, що таке "злочин агресії"? Це злочин, який вчиняє політичне та військове керівництво держави. Тобто напряму особи, які ухвалюють рішення про підготовку і розв'язання агресії. Спеціальний трибунал націлюватиметься не на російських командирів чи солдатів, які віддають та виконують накази на полі бою, а саме керівництво Російської Федерації.
Чому цим не займається Міжнародний кримінальний суд у Гаазі? Він може розслідувати воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид в Україні. Однак йому бракує юридичних повноважень для переслідування лідерів за злочин агресії. Спеціальний трибунал заповнить цю прогалину.
Обізнане джерело "Телеграфу" звертає увагу: після низки складних обговорень угода щодо створення спецтрибуналу включає функціональний імунітет для так званих "членів трійки" у Кремлі: Путіна, міністра закордонних справ Лаврова та прем’єр-міністра Мішустіна.
Імунітет діє лише допоки вони займають свої посади. Якщо, скажімо, Лаврова прибирають з МЗС чи відправляють на пенсію, його імунітет анулюється. Після цього міністра, який називав виконання цілей путінської "спеціальної військової операції" священним обов’язком, зможуть притягти до відповідальності.
При цьому імунітет окремих осіб не перешкоджає слідчим діям — зібрані спеціальним прокурором докази не йтимуть кудись в архів, а зберігатимуться, чекаючи свого часу.
До того ж злочин агресії не обмежується діями згаданої "трійки". Окрім них, може йтись і про заступника голови Радбезу Медведєва, і ексміністра оборони Шойгу, і начальника генштабу Герасимова. Чи, скажімо, членів Держдуми, які голосували за закони, пов’язані з розв’язанням військової агресії. Усіх причетних встановить слідство.
Максимальне покарання, яке може призначити спецтрибунал — довічне позбавлення волі або позбавлення волі строком до 30 років.
Судити російських діячів, чию провину буде доведено, можуть й заочно. Іноді це єдиний вихід. Якщо той же Лавров втрачає свою посаду й нікуди не виїжджає за межі Росії, "ніхто не буде чекати 20 років, поки він помре", каже один зі співрозмовників видання. За таких умов судовий процес проходить за відсутності обвинуваченого. Повістка до суду розповсюджується через ЗМІ, росіянин має право на адвоката. Якщо такого немає, захисника надає суд.
На основі обвинувального акту суд може видати накази та ордери на арешт, тримання під вартою або передачу особи Спеціальному трибуналу. Після цього всі держави, на території яких вона може колись з'явитися, будуть зобов'язані її заарештувати й видати спецтрибуналу для відбування покарання.
Якщо обвинувачений добровільно з'являється в суд, можливий повторний судовий процес вже за його присутності.
Джерело "Телеграфу" додає, що такий варіант не є ідеальним, але значно кращим, ніж нічого. Якщо залишити злочин агресії з боку російського керівництва непокараним, це може відкрити "скриньку Пандори" і стати небезпечним прецедентом для інших авторитарних режимів у світі. Адже безкарність породжує нову агресію — як у регіональному, так і в глобальному масштабі.
У теорії спецтрибунал зможе притягнути до відповідальності й військово-політичне керівництво Білорусі чи Північної Кореї. У документах ніде не зазначено, що суб'єктом розслідування є лише керівництво Росії. За оцінками обізнаного співрозмовника, на даному етапі зарано прогнозувати, які докази є в наявності, та чи буде їх достатньо, щоб висунути обвинувачення білоруським, північнокорейським чи якимось іншим посадовцям. Але потенційно це можливо.
Спецтрибунал можуть запустити вже наступного року
Трохи передісторії. Ідея про створення спеціального трибуналу зародилася в перші місяці повномасштабного вторгнення, і поштовхом для неї стала стаття світили в галузі міжнародного права — франко-британського професора Філіпа Сендса, який запропонував притягнути до відповідальності насамперед Володимира Путіна та його поплічників, які стояли за підготовкою вторгнення.
Він стверджував: зрештою, саме ідеї радянського юриста Арона Трейніна колись переконали американців і британців ввести термін "злочини проти миру" до Нюрнберзького статуту та обвинувальних актів проти нацистів.
Пропозиція Сендса, яка спочатку здавалася вкрай теоретичною, поступово набула реальних обрисів: було створено неформальну групу старших експертів з права з приблизно 40 держав, в тому числі Канади, Японії та США. Вона за кілька років проаналізувала всі можливі варіанти, які могли бути застосовані до українського кейсу. Врешті фахівці дійшли висновку, що оптимальним виходом є створення спецтрибуналу на базі Ради Європи. Врешті, вона має Європейський суд зі справ людини у своїй структурі та загалом — досвід міжнародної судової практики.
Крім того, Рада Європи, яка об'єднує 46 держав-членів, є найбільш репрезентативною на Європейському континенті. Усі прописані механізми забезпечують міжнародну легітимність трибуналу, адже засновані на практичних прецедентах, які мали місце останні десятиліття.
На даному етапі мета української сторони та всіх її партнерів — забезпечити максимальну географічну різноманітність держав, які приєднаються до розширеної часткової угоди щодо створення Спеціального трибуналу. Деякі країни, які підтримують ідею, все ще ведуть делікатні дипломатичні дискусії. Зокрема, навряд до угоди долучиться хоча б одна країна Африки. В МЗС РФ відкрито погрожували державам, які вирішать приєднатися до ініціативи: мовляв, це буде недружнім до Росії кроком, який матиме наслідки.
Також під питанням активна участь США, враховуючи критичне ставлення адміністрації Дональда Трампа до міжнародних інституцій та договорів.
В той самий час одним з перших приєднатися до домовленості може Європейський Союз. Це вже вагомий сигнал. Участь ЄС при цьому не заважає індивідуальному залученню держав-членів.
Після підписання розширеної угоди — організаційна робота: пошук приміщення, набір персоналу, проведення виборів прокурора та суддів. Прокурором має стати хтось з великим практичним досвідом та бездоганною репутацією. Суддів пропонуватимуть держави-партнери України. При цьому декілька країн можуть згрупуватися й висунути одного кандидата.
Фінансуватиметься трибунал коштом внесків держав, які приєднаються. Наразі у Страсбурзі фахівці підраховують, яким може бути загальний бюджет.
Ведуться переговори з Нідерландами, щоб країна прийняла спецтрибунал у себе. Адже нідерландці мають досвід, і низка міжнародних правових структур вже базується у Гаазі. До слова, послом України в Нідерландах віднедавна є колишній генеральний прокурор Андрій Костін, який до відставки з прокуратури опікувався серед іншого питанням фіксації доказів міжнародних злочинів, які керівництво РФ чинить проти України.
Джерело "Телеграфу" висловлює "обережний" прогноз, що по факту трибунал може почати свою роботу вже 2026 року.
Докази вже є
При цьому розслідування та збір доказів прокурором спецтрибуналу може тривати не десятиліття, а значно менше, вважає співрозмовник. Адже робота починатиметься не з нуля. Прокурор може використовувати масовану доказову базу, зібрану державами в рамках, наприклад, спільних слідчих груп, які працювали в Україні та за її межами. Вони серед іншого опитували українських біженців, жертвами або свідками яких злочинів ті ставали.
Все, що документувалося відповідно до кримінально-процесуального права, вважатиметься доказом і для спецтрибуналу. Так само — і докази, зібрані Офісом Генпрокурора України з першого дня війни.
Першим ділом спеціальний прокурор має звернутися до Міжнародного центру з переслідування злочину агресії проти України (ICPA) у Гаазі. Це запущений 2023 року судовий центр, в якому незалежні прокурори з різних країн вже співпрацюють, аби швидко та ефективно обмінюватися доказами й узгоджувати спільну стратегію розслідування та обвинувачення.
Так, досягнення справедливості може здаватися повільним процесом. Але він є незворотнім. Сам факт, що такий трибунал формується, свідчить про зміну правил гри в міжнародному праві: немає "особливих" лідерів, для яких не діють закони. І якщо сьогодні відкриваються юридичні двері для переслідування агресора, то завтра ці двері можуть зачинитися за тими, хто вважав себе недоторканним.

