Колись у Бакоті вирувало життя: що відомо про село, якого вже немає на карті

Важко повірити, що ще два століття тому на місці затоки було село, де вирувало щасливе буденне життя. У літописах його взагалі згадують як місто та великий адміністративний і культурний центр. Що змінилося в ході історії, що Бакота зникла з наших карт – читайте в ексклюзиві 24 Каналу.

Що сталося з Бакотою?

У літописах місто Бакота вперше згадується у 1240 році. На той час його називають адміністративним і культурним центром давньоруського Пониззя. Наприкінці 13 – на початку 14 століття там "господарювали" монголо-татари, а вже у другій половині 14 століття Бакота перейшла до феодальної Литви.

У період боротьби польських і литовських феодалів, що припав на другу половину 15 століття, Бакота була цетром волості. У результаті перемир'я її визнали нейтральною прикордонною зоною між обома державами.

Того ж століття Бакоту спустошили повстаннями й вона перестала існувати як місто. На початку 16 століття колись в літописах її вже називають маленьким селом. У 1905 році в Бакоті було 123 двори, всього лише 623 жителі, діяла церква та при ній школа.

З 1918 по 1940 роки, коли річка Дністер був межею між Румунією та СРСР, Бакота перетворилася в прикордонне село.

Після Другої світової війни Бакота нарешті стала окремою адміністративною одиницею. Та в 1973 році прийшла страшна звістка – село потрапило в зону затоплення в ході будівництва Дністровської ГЕС. 27 жовтня 1981 року населений пункт зняли з обліку.

Взазівник на оглядовий майданчик / Фото Марти Левицької, 24 Канал

Цю історію я прочитала на інформаційному стенді неподалік від Скельного монастиря. Це одна з найпопулярніших локацій для туристів, де можна дізнатися більше про Бакоту та помилуватися неймовірними краєвидами на затоку.

Краєвид на Бакотську затоку дорогою від монастиря / Фото Марти Левицької, 24 Канал

Так, зараз це популярне місце для мандрівників, але історія його – трагічна. Як розповів нам місцевий гід Олег, тодішня влада дала людям завдання – розібрати свій будинок на відійти на нову ділянку. Оскільки місцеві не мали вибору, вони змушені були це робити. Так, вони отримували нову землю, але прощалися з рідним домом і ще й руйнуючи його самостійно.

Олег додав, що села "зачищували" із запасом, адже влада не могла оцінити точні масштаби затоплення. До наших днів досі збереглися місця, де люди розібрали будинки, але вода туди так і не дійшла.

Карта із переліком та локаціями затоплених сіл / Фото Марти Левицької, 24 Канал

Варто зазначити, що Бакота була одним із 25 сіл, які було повністю затоплено та знято з обліку до 1987 року.