Китайський капкан для Південної Кореї

13 серпня Національний комітет із політичного планування оприлюднив політичну концепцію нової адміністрації президента Південної Кореї, в якій викладено широкий спектр пріоритетів. Однак у ній відсутній план зміцнення виробництва, основи корейської економіки. Багато ключових галузей промисловості країни переживають кризу на тлі змін у світовій промисловості та надлишку пропозиції.

Нафтохімічна промисловість перебуває під серйозним тиском. Державна корпорація Yeochun NCC сильно постраждала від цінової війни з Китаєм. Вона нещодавно ризикувала збанкрутувати, та уникла цього лише завдяки грошам, які її співвласники (Hanwha Group та DL Group) терміново внесли на баланс. Вони скинулись по 108 млн доларів, кошти провели у вигляді екстреного фінансування.

Без структурних реформ відновлення буде складним. Сталеливарна промисловість також зазнає труднощів через посилення конкуренції з боку Китаю, Індії, Японії, США та Європейського Союзу, а також через 50-відсоткові мита, введені Вашингтоном. Південнокорейська автомобільна промисловість у 2010-х роках посідала п’яте місце у світі за обсягами виробництва. Зараз вона опустилася на сьоме місце, оскільки Індія та Мексика швидко нарощують своє виробництво. Побоювання щодо скорочення виробництва у промисловості поглиблюються, і кількість робочих місць падає вже 13 місяців поспіль.

Чули, як китайські тревел-блогери поринули в політику?

Навіть сектор напівпровідників перебуває під тиском, оскільки провідні компанії у цій сфері, такі як американська Nvidia і тайванська TSMC, підривають технологічне лідерство Південної Кореї.

Серйозним зовнішнім викликом є політика американського президента Дональда Трампа. Він вважає відродження виробництва важливим для конкурентоспроможності США. Тож стимулює такі сектори, як випуск напівпровідників, акумуляторів, автомобільну, сталеливарну та суднобудівну промисловості. Хоча національна програма передбачає розширення експорту напівпровідників та автомобілів, вона не пропонує дорожньої карти для досягнення цих цілей.

Нещодавно відбулася зустріч представників американської корпорації Moody’s із заступником прем’єр-міністра з економічних питань Ку Юн Чхолем. На ній рейтингове агентство наголосило на необхідності підвищення потенційних темпів зростання Кореї. Фактично це заклик до структурних реформ.

Що там, американська кабала?

Такі кроки відсутні у програмі уряду. Мета зробити Південну Корею однією із трьох провідних держав у сфері штучного інтелекту та створити Національний фонд зростання обсягом 100 трильйонів вон є похвальною. Але сам по собі ШІ матиме обмежений уплив без виробництва, яке б його підтримувало.

Прагнення Китаю інтегрувати штучний інтелект у свої вироби, насамперед до роботів, підкреслює важливість промислової бази. Коли вона слабка, зрештою буде обмежено й потенціал ШІ для ваших планів.

Корейським виробникам уже важко змагатись із технологічним зростанням Китаю й тарифами США. А на місцевому рівні компанії обмежені законодавством, зокрема, «Законом про жовтий конверт» та суворими правилами щодо нещасних випадків на виробництві. Щоб економіка зростала не на 1%, уряд має скоригувати регуляторні заходи та заохочувати корпоративні інвестиції.

Національна програма має стати чимось більшим, ніж просто оптимістичним баченням. Для цього необхідно підкріпити її необхідними інструментами й умовами. Корея повинна пам’ятати, що її стратегічна цінність, навіть в очах США, значною мірою залежить від її виробничої потужності.

Примітка редакції. Ми звели воєдино два окремі тексти від однієї й тієї ж редакції. Як джерело зазначаємо першу, а ось тут починається друга. Тримайте посилання.

Згідно з нещодавнім звітом Корейського інституту міжнародної економічної політики (KIEP), торік прямі інвестиції Китаю в Південну Корею зросли до рекордних 6,79 млрд доларів. Схоже, таким чином Пекін хоче обійти торговельні обмеження США.

У звіті підкреслена зростаюча важливість Кореї як стратегічного місця для інвестицій, яке слугує не лише виробничою базою, а й ключовим логістичним центром.

Ця сума включає інвестиції з Гонконгу, що свідчить про різке зростання на 147,4% порівняно з попереднім роком. Це відсунуло США, які сім років поспіль посідали перше місце, одразу на третю позицію.

А де ж це Китаю не вистачило стратегії? Овва!

На Китай минулого року припадало 19,6% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій Кореї. Він перевершив 17,7% від Японії та 15,2% від Штатів.

«Зростання китайських інвестицій у Південну Корею відображає цілі на кшталт забезпечення доступу до технологій, створення виробничих баз та забезпечення виходу на ринок», — додають автори звіту. Вони вважають, що в Пекіні з’явився стратегічний імператив щодо зміцнення економічних зв’язків із корейцями.

Утім, не все так гладко. Є й розрив між обіцяними та виконаними інвестиціями: він досяг рекордно високого рівня, бо китайські фірми часто відкладають чи зовсім відкликають свої заплановані інвестиції в Південну Корею.

Наприклад, GEM — найбільша китайська компанія з виробництва прекурсорів. Ще у березні 2023 року вона зобов’язалася інвестувати 1,2 трлн вон (863 млн доларів) спільно з корейськими компаніями SK On та EcoPro. Гроші мали піти на будівництво заводу акумуляторних складників. У грудні того ж року компанія відкликала свої плани, звинувативши в цьому регуляторну невизначеність.

Україна не на десерт, раптом що.

Або Zhejiang Huayou Cobalt, найбільший у світі постачальник кобальту. Там на невизначений термін відклали заплановані інвестиції (теж 1,2 трлн вон, тобто 863 млн доларів) у спорудження підприємства з рафінування нікелю в Семангимі.

Десь 77,7% фактичних інвестицій було вкладено у виробничий сектор, з акцентом на акумулятори. Xiamen Tungsten, китайська компанія з виготовлення матеріалів для акумуляторів, оголосила про додаткові інвестиції у розмірі 15 млн доларів у Saemangeum — і це на додаток до свого попереднього проєкту, заводу вартістю 13 млн доларів.

У лютому 2024-го Ningbo Jiangfeng Electronic Materials виділила 53 млн доларів на будівництво нового заводу в Асані. BYD, найбільший у світі виробник електромобілів, запустив Atto 3 у Південній Кореї. Zeekr, преміальний бренд електромобілів під управлінням Geely, планує свій вихід на ринок наступного року.

Великі китайські компанії електронної комерції та логістики, такі як Alibaba й Temu, також розширюють свою присутність у Південній Кореї.

Стримати агресора вигідніше, ніж воювати. Проте останнім часом це не вдається.

Хоча у звіті KIEP зростання інвестицій Китаю оцінено як загалом позитивне з точки зору відродження регіональної економіки та стабілізації ланцюгів поставок, у ньому також міститься застереження: ця тенденція несе ризики щодо зниження прибутковості корейських фірм. Ще є занепокоєння щодо потенційного витоку технологій.

«Агресивні стратегії китайських компаній становлять загрозу для прибутковості та ринкових позицій наявних корейських фірм, що виробляють аналогічні товари», — зазначено у звіті. І додано, що «ретельний моніторинг надзвичайно важливий».

У документі також ідеться: «Крім того, важливо боротись із незаконною практикою перевалювання, спрямованою на маскування справжнього походження китайських товарів». Не забувайте, ще у липні 2022 року США розпочали розслідування щодо китайського виробника алюмінію, підозрюваного в обході тарифів шляхом створення виробничого об’єкта в Південній Кореї. І що було далі?

У листопаді 2023 року на цю продукцію було запроваджено нові мита. Здавалося б, історія завершилась. Та нещодавно було виявлено нові випадки перенаправлення китайських товарів через Південну Корею та їх «помилкового» маркування як корейських вантажів. Усе для того, аби ті комфортно дісталися ринку США.