Рік закону про заборону Московської церкви. Нардепка скаржиться на «російську агентуру» в уряді
Сьогодні, 20 серпня, минув рік із моменту ухвалення закону про заборону Московської церкви в Україні. Народна депутатка Юлія Сірко заявила, що його виконання свідомо гальмується. За її словами, причиною є «російська агентура», що зачаїлася в державних структурах. Про це Юлія Сірко розповіла в інтерв'ю «Главкому».
За словами народної депутатки, існує дві основні проблеми, які перешкоджають реалізації закону. Перша – це саботаж з боку Кабінету міністрів, який затягнув з прийняттям необхідних підзаконних актів. Депутатка переконана, що мали місце свідомі дії окремих чиновників, які підтримують російську церкву.
Другою проблемою вона назвала роботу Держслужби з етнополітики та свободи совісті. На думку Сірко, спроможність цього відомства викликає багато запитань, оскільки більшість функцій з наведення ладу в цій сфері покладено саме на нього. Вона вважає, що рівень кваліфікації та кадровий склад служби не відповідають поставленим завданням, а деякі співробітники свідомо блокують виконання закону.
Нардепка зазначила, що не переоцінює спроможність Офісу президента повністю контролювати бюрократичний апарат, який, за її словами, «живе своїм життям» і містить людей, які знаходяться там набагато довше, ніж політичні керівники.
Юлія Сірко наголошує, що питання церкви є критично важливим, оскільки Росія використовує релігію та мову у «ФСБшних» цілях. За її словами, повернення Російської православної церкви в Україну буде де-факто означати повернення російської агентури, яка підриватиме країну зсередини.
Щоб цьому запобігти, Держслужба з етнополітики, на думку депутатки, потребує дуже досвідчених юристів, які б протистояли адвокатам УПЦ МП в судах. Вона також нагадала, що для ефективної протидії Служба безпеки України (СБУ) отримала додаткові повноваження щодо виявлення російської агентури в релігійній сфері.
Народна депутатка планує ініціювати у вересні слухання у Комітеті Верховної Ради з питань гуманітарної політики. Метою є звіт всіх служб про прогрес у виконанні закону за останні пів року.
Закон цей проходив з боями, через величезний спротив численних лобістів УПЦ МП у самому парламенті і загалом у владних коридорах. Але і з його прийняттям крапка в цій дражливій проблемі не була поставлена. Через велику чутливість питання в законі прописали перехідний період. Релігійним громадам надавалося дев’ять місяців, аби вони добровільно змінили статути та розірвали єдність з Московським патріархатом. Також протягом трьох місяців з дня ухвалення закону уряд мав ухвалити необхідні підзаконні акти з його виконання. Вони надавали можливість Державній службі з етнополітики та свободи совісті застосовувати до громад, що не розірвали зв’язки з Москвою, примусові заходи.

