Ніяких відеодзвінків і смс, а звʼязок тільки по дротах: як в СРСР обходились без смартфонів

У радянські часи телефонний зв’язок виглядав зовсім інакше, ніж сьогодні. Смартфонів не існувало, мобільний зв’язок був недосяжною мрією, а комунікація відбувалася виключно по дротах.

"Телеграф" розповість, як в ті часи звʼязувались з рідними. А також, які альтернативи були у той час.

Стаціонарний телефон вдома вважався розкішшю. Отримати його було складно — на встановлення телефонної лінії часто чекали по кілька років. У деяких родинах апарат переходив "у спадок" від старших членів сім’ї.

Ті, кому телефон не виділили, користувалися громадськими будками чи таксофонами. Дзвінки здійснювали за монети або спеціальні жетони. Також можна було звернутися на пошту: там замовляли міжміський дзвінок, і оператор вручну з’єднував абонентів через комутатор.

Розмова на відстані тоді була справжньою подією. Міжміські дзвінки доводилося чекати по кілька годин, а тривалість розмови часто обмежувалася. Сучасних смс чи відеодзвінків, звісно, не існувало — максимум можна було домовитися про час і місце зустрічі заздалегідь.

Сьогодні ці технології виглядають архаїчними, однак їхні сліди залишилися. У багатьох квартирах радянської забудови й досі можна знайти спеціальні телефонні розетки.

Раніше "Телеграф" писав, які уроки в СРСР проводили 1 вересня.