Брудні, стомлені і голодні. Як проходив робочий день тракториста в СРСР під час збору врожаю

Восени 1990 року, коли жовто-золоті поля кукурудзи готові були віддати свій урожай, трудові будні тракториста розпочинались ще до світанку. У колгоспах та радгоспах по всій країні механізатори готувались до найнапруженішого періоду сільськогосподарського календаря.

"Телеграф" розповість, як проходив робочий день тракториста в СРСР. Відновити ті події допоміг штучний інтелект.

Початок дня

Робочий день починався з раннього підйому та швидкого сніданку — картоплі з салом, чорного хліба та міцного чаю. Поки село ще спало, у тракторній бригаді вже лунав гуркіт дизельних двигунів, що будив навколишню живність. Механіки ретельно перевіряли стан техніки, доливали паливо та мастили вузли механізмів.

На світанку потужна колона тракторів з причепленими кукурудзозбиральними комбайнами виїжджала в поля. Золотистий урожай стояв стіною, готовий до збирання. Монотонний гул двигунів, запах солярки та хмари пилюки супроводжували весь робочий процес. Трактористи підтримували зв'язок між собою через рації або просто перегукувались через шум техніки, повідомляючи один одному про заповнені бункери чи технічні проблеми.

Коли бункер комбайна заповнювався зерном, до поля підганяли вантажівки. Зерно пересипали та відвозили на тік для подальшої обробки. Цей процес повторювався безперервно протягом усього світлового дня.

Обід

Обідня перерва проходила просто неба, на краю поля. Польова кухня привозила гарячий борщ у термосах, тушонку в банках, завжди був чорний хліб, цибуля та огірки. Трактористи збирались гуртом, сидячи на мішках або прямо на землі під осіннім сонцем.

Після короткого відпочинку робота продовжувалась. Палюче сонце, піт під робочим одягом, руки в мастилі та пилюці — все це було звичним супутником важкої праці. Технічні поломки були невід'ємною частиною процесу: то колесо проб'є, то приводний ремінь порветься, то комбайн заб'ється качанами. Однак ніхто довго не зупинявся — короткий сезон збору вимагав максимальної віддачі.

Вечір

З настанням вечора техніку повертали на базу. Трактори, вкриті шаром пилюки та бруду, вишиковувались рядами. Працівники, не менш забруднені, ще мали час на технічне обслуговування — злити залишки палива, перевірити готовність машин до наступного дня.

Додому трактористи повертались втомлені, але свідомі важливості виконаної роботи. Вдома на них чекала проста вечеря — картопля, квашена капуста, молоко. Рано лягали спати, бо наступного дня знову потрібно було вставати до світанку. Так тривало до повного завершення збору врожаю — важливого етапу в житті радянського села, що забезпечував продовольчу безпеку країни.

Раніше "Телеграф" писав,яку каву пили в СРСР.